17.3 Користування землею. Оренда землі

 

Згідно з Земельним кодексом України у користування земля може надаватись будь-яким особам - як фізичним, так і юри­дичним, як громадянам України, так і іноземцям та особам без громадянства.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь ус­тановленого строку, а тимчасовим - землекористування протя­гом певного строку. При цьому тимчасове користування зем­лею може бути короткостроковим і довгостроковим.

Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконав­чої влади або місцевого самоврядування за проектами відведен­ня цих ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської рад. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Відмову в наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Підставами припинення права користування земельною ділян­кою є:

- добровільна відмова від права користування нею;

- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗКУ;

- припинення діяльності державних чи комунальних підпри­ємств, установ та організацій;

- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Однією із форм землекористування є оренда землі. Особ­ливістю оренди є те, що її підставою завжди є письмовий нотаріально посвідчений до­говір, у якому обумовлені всі його умови (строки, права й обов'язки сторін тощо). Порядок оренди землі визначений Зе­мельним кодексом і Законом «Про оренду землі», згідно з яким оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше п'яти років та довгостроковою - не більше 50 років.

Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки.

Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки, що є власністю громадян та юридичних осіб, територіальних громад (комунальною власністю), держави.

Орендодавцями земельних ділянок є їхні власники або упов­новажені ними особи. Орендарями земельних ділянок можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи (громадяни України, юридичні особи, релігійні та громадські організації, міжнародні об'єднання і ор­ганізації, іноземні держави, їхні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства).

Орендна плата - це платіж орендаря орендодавцеві за кори­стування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесен­ня орендної плати визначаються за угодою сторін у договорі. Орендна плата може здійснюватись у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Орендна плата за ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється тільки у грошовій формі.

Орендар зобов'язаний виконувати умови договору оренди та дотримуватись вимог чинного законодавства. Зміна умов дого­вору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення спір вирішується у судовому порядку.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено; розірвання договору; одержання орендарем земельної ділянки у власність; примусового викупу ділянки з мотивів суспільної потреби; смерті орендаря чи засу­дження його до позбавлення волі та відмови членів його сім'ї від продовження виконання договору; ліквідації юридичної особи - орендаря.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобо­в'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, зазначених у договорі. Якщо дії орендаря призвели до дегра­дації, виснаження, зниження родючості чи забруднення орендо­ваної ділянки, він зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

17.4 Порядок вирішення земельних спорів

 

Земельні спори – це різновид конфлікту, що виникають у зв’язку з порушенням прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів та інших суб’єктів земельного законодавства , які є учасниками земельних правовідносин.

Ці питання вирішуються судами, органами місцевого само­врядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Серед земельних спорів розрізняють:

- майнові спори, пов'язані з земельними відносинами (враховуючи спори  про  відшкодування  збитків  і  визначення їх розмірів);

- спори, що виникають з права власності на житловий буди­нок та будівлі;

- спори про розмежування земель населених пунктів;

- спори з приводу суміжного землекористування (межові спори).

Виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що пере­бувають у власності фізичних і юридичних осіб, а також спо­ри щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спо­ри у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержан­ня ними правил добросусідства, а також спори щодо розмежу­вання меж районів у містах.

Органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішуються земельні спори щодо меж земельних ділянок за ме­жами населених пунктів, розташування обмежень у викорис­танні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування чи органу ви­конавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самовряду­вання на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви.

Вони розглядаються за участю зацікавлених сторін, які по­винні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні пи­тання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору мо­же відбутися лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повтор­ному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляду і прийняття рішення.

У рішенні органу місцевого самоврядування або органу ви­конавчої влади з питань земельних ресурсів визначається поря­док його виконання.

Рішення передається сторонам упродовж п'яти днів з часу його прийняття.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право ознайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні й письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у разі незгоди з цим рішенням оскаржувати його.

Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який його прийняв.

Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства.

Виконання рішення щодо земельних спорів може бути призу­пинене або його термін може бути продовжений вищим органом у порядку підлеглості або судом.