10.3.1 Фізична особа

 

     Одним з найважливіших учасників цивільних правовідносин є фізична особа. Як учасник  цивільних правовідносин, фізична особа повинна бути наділена низкою ознак, які її індивідуалізують, виокремлюють її з поміж інших та персоніфікують як учасника цих правовідносин. До таких ознак належать: ім’я фізичної особи, її громадянство, вік, стать, сімейний стан, стан здоров’я тощо. Фізична особа повинна бути наділена цивільною правосуб’єктністю (право- і дієздатністю).

     Цивільна правоздатність як здатність мати цивільні права та цивільні обов’язки визнається за всіма фізичними особами з моменту народження (ст. 25 ЦК України).

     Моментом припинення правоздатності фізичної особи є момент смерті, з якого особа втрачає здатність бути носієм цивільних прав та обов’язків, тобто бути учасником цивільних правовідносин.

     Правоздатність є обов’язковою загальною умовою виникнення та здійснення  суб’єктивних цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.

     Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно  їх здійснювати, а також  здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (ч. 1 ст. 30 ЦК).

     Закон визначає кілька різновидів дієздатності:

повна дієздатність;

дієздатність фізичних осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх);

дієздатність фізичних осіб у віці до 14 років (малолітніх).

     Повна цивільна дієздатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати та здійснювати весь спектр передбачених законом цивільних прав та створювати для себе, виконувати будь-які цивільні обов’язки, тобто реалізувати належну їй правоздатність  у повному обсязі. Повна дієздатність може набуватися фізичною особою та надаватися їй.

     Набуття має місце у разі , якщо повна дієздатність фізичної особи виникає в неї незалежно від її волі. ЦК України до таких випадків відносить:

досягнення фізичною особою віку 18 років;

реєстрація шлюбу фізичної особи , яка не досягла повноліття.

     Надання має місце у разі, якщо виникнення повної дієздатності фізичної особи залежить від її волі та проводиться у спеціальному порядку . Повна дієздатність надається:

фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором:

неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини;

фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

     Надання повної цивільної дієздатності проводиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків.

     Цивільну дієздатність фізичних осіб віком від 14 до 18 років визначено як неповну. Обсяг дієздатності неповнолітніх визначається ст. 32 ЦК та є достатньо широким. Неповнолітні особи можуть набувати  для себе цивільних прав або самостійно, або за згодою батьків.

     Цивільну дієздатність фізичної особи до 14 років називають частковою. Переважну більшість її прав здійснюють батьки чи опікуни, які є її законними представниками та діють від її імені в її інтересах.

     В окремих випадках законодавець ставить умови, за яких фізичну особу може бути обмежено в цивільній дієздатності. При цьому можливе обмеження як повної, так і неповної дієздатності.

     Обмеження неповної цивільної дієздатності неповнолітніх можливе лише за наявності достатніх підстав. Строк такого обмеження встановлюється судом і не може перевищувати моменту набуття неповнолітнім повної дієздатності.

     Обмеження повної цивільної дієздатності допускається у разі, якщо фізична особа, яка набула повної дієздатності:

страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними;

зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

     Повна цивільна дієздатність фізичної особи вважається обмеженою з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Правовими наслідками обмеження повної дієздатності фізичної особи є встановлення судом над нею піклування.

     Якщо підстави для обмеження повної дієздатності фізичної особи зникли, суд поновлює повну цивільну дієздатність фізичної особи та припиняє піклування над нею.

     За певних обставин фізичну особу можна визнати недієздатною. Підставою визнання фізичної особи недієздатною є хронічний, стійкий психічний розлад здоров’я, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними (ст. 39 ЦК). І лише за наявності цих підстав суд може за заявою заінтересованої особи винести рішення про визнання особи недієздатною. За загальним правилом фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття рішенням суду законної сили.

     Наслідками визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею опіки.

    У разі, якщо підстави для визнання особи недієздатною зникли, суд, за позовом опікуна, органу опіки та піклування, поновлює цивільну дієздатність особи та припиняє опіку над нею.

     Велику роль у визначенні правового статусу фізичної особи відіграють акти цивільного стану. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків.

     Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід із громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, смерті тощо.

     Окремі акти цивільного стану підлягають державній реєстрації, а саме: народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

    Одним із особливих прав фізичної особи є її право на зайняття підприємницькою діяльністю. І тому для фізичних осіб, які виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю, введено специфічний правовий статус “фізична особа-підприємець”.

     При цьому фізична особа має право здійснювати підприємницьку діяльність лише за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року.