18.5 Адміністративна відповідальність

 

     За вчинення адміністративного правопорушення, тобто виконання складу проступку, законодавством передбачена адміністративна відповідальність. На жаль, КУпАП не містить визначення адміністративної відповідальності, обмежуючись вказівкою на те, що її мірою є адміністративне стягнення, що застосовується з метою перевиховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

     Адміністративна відповідальність — це примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником.

     Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, ознаки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).

     Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що вона:

1)є засобом охорони встановленого державою правопорядку;

2)нормативно визначена і полягає в застосуванні (реалізації)  санкцій правових норм;

3)є наслідком винного антигромадського діяння;

4)супроводжується державним і громадським осудом

   правопорушника і вчиненого ним діяння;

5)пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру),  яких він має зазнати;

6)реалізується у відповідних процесуальних формах.

     Похідні ознаки адміністративної відповідальності визначаються її юридичною природою.

     Тривалий час у правовій науці підставою адміністративної відповідальності вважалася протиправна винна дія або бездіяльність, що порушує встановлене адміністративно-правовою нормою правило, але за своїм характером і наслідками не спричиняє кримінального покарання.

     Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними особами деяких обов'язків, тобто за вчинення адміністративних правопорушень (проступків).

     Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил не спричиняє  адміністративної відповідальності. Більше того, у деяких випадках окремі категорії фізичних осіб (зокрема військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним правилом встановлена відповідальність адміністративна (ст. 15 КУпАП).

     Таким чином, не кожне порушення правил, встановлених адміністративно-правовою нормою, спричиняє адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність спричиняє порушення тільки тієї норми адміністративного права, яка охороняється адміністративними санкціями.

     Викладене вище дає можливість встановити, що похідними ознаками адміністративної відповідальності є:

1)притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;

2)адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності;

3)мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи   в   дусі   додержання   законів,   поваги   до   правил   співіснування; б) у запобіганні здійсненню нових проступків;

4)право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб'єктам, серед яких — органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213);

5)акт про притягнення до адміністративної відповідальності може прийматися: а) індивідуально (судді і посадові особи відповідних органів); б) колегіально, шляхом голосування (виконавчі комітети й адміністративні комісії);

6)законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збирання і оцінка доказів, винесення постанови і т. ін.);

7)норми, що регулюють адміністративну відповідальність, містяться у різних за своєю правовою природою актах:                 а) кодексах (КУпАП, ТК); б) законах (“Про боротьбу з корупцією”, 1995р.); в) правилах, причому правила можуть затверджуватися Кабінетом Міністрів (Правила дорожнього руху, 2001 p.), центральними органами виконавчої влади (Правила торгівлі на ринках, 2002 p.), рішеннями місцевих рад (правила дотримання тиші - ст. 5 і 182 КУпАП).

    У І розділі  КУпАП викладені загальні положення і завдання законодавства про адміністративні правопорушення.

    Розділ II «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність» складається із Загальної й Особливої частин. У Загальній частині вміщено загальні положення про поняття адміністративного правопорушення, суб'єктів відповідальності та форми їх провини, адміністративні стягнення і правила їх накладення. В Особливій частині, що складається з 11 глав, описано діяння, що визнаються адміністративними правопорушеннями, або, іншими словами, закріплені склади проступків. Кожна стаття Особливої частини закріплює не тільки конкретний склад, а й санкцію за його вчинення.

    У розділі III КУпАП перелічуються органи і посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Спеціальна глава цього розділу встановлює, які види справ може розглядати кожний орган (посадова особа), тобто регулює підвідомчість справ.

    Цілі, принципи, повноваження учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплені в розділі IV КУпАП. У цьому розділі також містяться положення про порядок адміністративного розслідування і розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.

    Останній, розділ V КупАП, називається “Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень”. У ньому сконцентровано норми, якими регулюється виконання кожного з існуючих стягнень.

    Необхідно зазначити, що адміністративні проступки здебільшого вчиняються в один і той самий час, а розглядаються в інший час. Між днем учинення діяння і днем притягнення до відповідальності за це діяння проходить певний час, протягом якого може змінитися законодавство. Якщо стара норма скасована, виникає питання, якою нормою слід керуватися: тією, що діяла на момент учинення, чи тією, яка діє на момент розгляду справи.

    За загальним правилом, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

     Тому акти, що встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили не мають і можуть застосовуватись лише щодо діянь, вчинених після вступу цих актів у законну силу. Гуманізм адміністративного права виявляється у встановленому законом винятку із загального правила, відповідно до якого норми, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до вступу таких норм у силу (ч. 2 ст. 8 КУпАП).

     Назване правило і виняток з нього (щодо дії актів у часі) поширюються тільки на матеріальні норми адміністративного права. Щодо процесуальних норм питання вирішується по-іншому: провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі законодавства, що діє не під час учинення, а під час і за місцем розгляду справи. І ніяких винятків тут немає (ч. 3 ст. 8 КУпАП).

Отже, якщо громадянин вчинив проступок, коли діяли одні процесуальні норми, а справа розглядається пізніше, коли вже набули чинності нові процесуальні правила, провадження має бути проведене відповідно до нових норм.