19.2 Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика

 

Кримінальний кодекс України (далі - КК України) був прий­нятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року і набув чинності з 1 вересня 2001 р. Він є єдиним джерелом кримі­нального права, яке визначає злочинність і караність діяння.

Складається КК України з двох частин - Загальної частини, 15 розділів якої містять 108 статей, і Особливої частини, 20 розділів, що об'єднують 340 статей. Крім того, кодекс має „Прикінцеві та перехідні положення" і додаток, в якому є перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

У Загальній частині містяться норми, які визначають загальні засади кримінальної відповідальності. В ній визначено: завдання КК України; підстава кримінальної відповідальності; чинність кри­мінального закону в часі, просторі та за колом осіб; поняття злочи­ну; класифікація злочинів; стадії вчинення злочину; особа, яка підля­гає кримінальній відповідальності; поняття та форми вини; понят­тя: співучасті, повторності, сукупності та рецидиву злочинів; об­ставини, що виключають злочинність діяння; звільнення від кримі­нальної відповідальності; поняття покарання та його види; засади призначення покарання; звільнення від покарання та його відбу­вання; положення, пов'язані із судимістю; примусові заходи ме­дичного характеру та примусове лікування, особливості криміналь­ної відповідальності та покарання неповнолітніх.

В Особливій частині КК України визначено, зокрема вичерпний перелік діянь, що є злочинами, та покарання, які можуть застосовуватися до осіб, котрі їх вчиняють, та визначається вид і розмір покарання, які можуть бути за них призначені.

Норми Особливої частини складаються з двох частин - дис­позиції і санкції. Диспозиція дає ознаки забороненого діяння. Сан­кція визначає вид і розмір покарання, що може призначатися су­дом в разі, коли вчиняються діяння, визначені диспозицією.

Злочинність і караність діяння визначаються законом про кри­мінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діян­ня.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює зло­чинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, зво­ротної дії в часі не має.

Закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримі­нальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюєть­ся на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбу­ли покарання, але мають судимість.

Чинність Кримінального кодексу поширюється на всю тери­торію України. Злочин визначається як вчинений на території Ук­раїни, якщо його було розпочато, продовжено, закінчено або при­пинено на території України. Питання про кримінальну відпові­дальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України, вирішується дипломатичним шляхом.

Громадяни України та особи без громадянства, котрі постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза її межами, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримі­нальної відповідальності та віддання до суду.

Іноземці та особи без громадянства, які не проживають пос­тійно в Україні, що вчинили злочини поза її межами та перебу­вають на її території, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така видача або пе­редача передбачені міжнародними договорами України.