19.5 Поняття покарання. Види покарань

 

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені дер­жави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні зло­чину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України). Ознаки покарання:  1) пока­рання є заходом примусу; 2) покарання застосовується від імені держави;   3) покарання застосовується лише за вироком суду;               4) покарання застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчи­ненні злочину; 5) покарання полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є: а) покарання за вчинений злочин; б) виправ­лення та перевиховування засуджених;                 в) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде до­ведено в законному порядку і встановлено обвинувальним ви­роком суду (ст. 62 Конституції України).

У відповідності до ст. 52 КК України покарання поділя­ють на три групи: 1) основні - громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, об­меження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбав­лення волі; 2) додаткові - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація май­на; 3) такі, що можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові - штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчинено­го злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу. Штраф як додаткове покарання може бути при­значений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК України.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковувані мініму­ми доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. У відповідності до ст.54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. У відповідності до ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Громадські роботи у відповідності до ч. 1 ст. 56 КК України полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи на­вчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визна­чають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи вста­новлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і тривають не більше як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаних інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а та­кож військовослужбовцям строкової служби.

Виправні роботи у відповідності до ст. 57 КК України вста­новлюються на строк від шести місяців до двох років і відбувають­ся за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт здійснюється відрахування у дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двад­цяти відсотків. Виправні роботи не застосовуються: до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дити­ною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, до військовослужбовців, пра­цівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцево­го самоврядування.

Довічне позбавлення волі. Довічне позбавлення волі згідно із ст. 64 КК України встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбаче­них КК України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин до 18 років і до осіб у віці старше 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Службове обмеження для військовослужбовців згідно із ст. 58 КК України проявляється у позбавленні майнового характеру: в дохід держави проводиться відрахування у розмірі, встановленому вироком суду, у межах від десяти до двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення засудженого; засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння черго­вого звання. Воно застосовується на строк від шести місяців до двох років.

Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусо­вому безоплатному вилученні у власність держави всього майна або його частини, що є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або вказати предмети, що конфіскуються. Конфіс­кація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передба­чених в Особливій частині КК України (ст. 59 КК України). Пе­релік майна, що не підлягає конфіскації за вироком суду, визначе­ний в додатку до КК України.

Арешт є новим видом основних покарань. За своєю приро­дою він є різновидом позбавлення волі на короткий строк (від одного до шести місяців), що полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції, яке має справити на нього шоковий виправний вплив. Арешт допустимо застосовувати до всіх засуджених, в тому числі і до непрацездатних осіб, осіб пенсійного віку, військовос­лужбовців строкової служби. Не можна застосовувати це покаран­ня до осіб віком до шістнадцяти років, до вагітних жінок та жінок, котрі мають дітей віком до семи років              (ст. 60 КК України).

Обмеження волі має двоякий вплив на засудженого:       а) він обмежується в свободі пересування і виборі місця проживання; б) він обов'язково залучається до роботи. Засуджені відбувають це покарання у кримінально-виправних установах відкритого типу без ізоляції від суспільства. За ними у встановленому порядку здійснюється нагляд. Обмеження волі є строковим покаранням - воно може призначатися судом на строк від одного до п'яти років.

Даний вид покарання не може застосовуватися до:               а) непов­нолітніх; б) вагітних жінок; в) жінок, котрі мають дітей віком  до чотирнадцяти років; г) осіб пенсійного віку;                                          д) військовослужбовців строкової служби; є) інвалідів першої і другої групи (ст. 61 КК України).

Тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується вик­лючно до військовослужбовців строкової служби. Таке покарання є одним із видів основних покарань, що застосовується на строк від шести місяців до двох років. Покарання у виді тримання в дис­циплінарному батальйоні застосовується судом у випадках, перед­бачених чинним КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за мож­ливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років три­мання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк (ст. 62 КК України).

Позбавлення волі - полягає в примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Це основне покарання може застосовуватися на строк від одного року до п'ятнадцяти років виключно тоді, коли воно зазначене в санкціях норми КК України, яке передбачає відпові­дальність за вчинений злочин, а також у порядку амністії чи поми­лування при заміні довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк. Також воно може застосовуватися, коли суд дій­де висновку про можливість незастосування довічного позбавлення волі.