4 Основні законодавчі акти і документи у галузі охорони праці

 

Основні положення з охорони праці закріплені в нині діючій Конституції, в Законі України "Про охорону праці", Кодексі законів про працю України.

 Стаття 43 Конституції свідчить: „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…”

У Законі України "Про охорону праці" у статті 4 викладені основні принципи державної політики у галузі охорони праці, а саме:

1 - пріоритет життя і здоров'я працюючих;

2 - повна відповідальність власника за створення безпечних та здорових умов праці;

3 - комплексне вирішення задач охорони праці на підставі національних програм, із урахуванням напрямів економічної і соціальної політики;

4 - соціального захисту трудящих, повної компенсації збитку особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і від профзахворювань;

5 - встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

В Законі даються гарантії прав громадян на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці.

Розкриваються положення державного управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність працюючих і власників за порушення законодавства про охорону праці.

Зокрема, Законом регламентована видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів.

Відповідно до нього на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних в несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безкоштовно, за встановленими нормами, спецодяг, спецвзуття й інші засоби індивідуального захисту, змиваючі і знешкоджуючі засоби.

Власник зобов'язаний організувати зберігання, сушіння, прання, чистку, знепилення, дезинфекцію, дегазацію, дезактивацію і ремонт виданого працівникам спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту.

Видача замість спецодягу і спецвзуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

Питанням охорони праці в Кодексі законів про працю (КЗпП) присвячена глава 11 Кодексу.

Стаття 153 "Забезпечення здорових і безпечних умов праці".

Зокрема:

- забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган не може вимагати від працівника виконання робіт, пов'язаних з явною небезпекою для життя, а також в умовах, які не відповідних законодавству про охорону праці.

Стаття 154 "Дотримання вимог охорони праці при будівництві і експлуатації виробничих будівель, споруд і устаткування".

Стаття 155 - заборона введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці.

Стаття 157 - правила з охорони праці обов'язкові для власника або уповноваженого ним органу.

Стаття    159          -              інструкції з охорони праці обов'язкові для працівників.

Стаття    162          -              кошти на заходи по охороні праці.

Стаття    163          -              видача спецодягу та інших засобів індивідуального захисту.

Стаття    165          -              видача мила і знешкоджуючих засобів.

Стаття    166          -              видача молока і лікувально-профілактичного харчування.

Стаття    167          -              забезпечення працівників гарячих цехів газованою підсоленою водою.

Стаття 171 - обов'язки власника або уповноваженого ним органу з розслідування і обліку нещасних випадків  на підприємствах.

Стаття 173 - матеріальна відповідальність підприємств, організацій, установ за шкоду, заподіяну працівникам ушкодженням їхнього здоров'я.

 

 Трудовий договір (глава 3 КЗПУ)

Це угода між працівником і власником, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівнику зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачене колективним договором або угодою сторін.

За термінами дії трудовий договір може бути:

1 - безстроковим, тобто укладається на невизначений термін;

2 - на певний термін за угодою сторін;

3 - укладеним на термін виконання певної роботи.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.

Дотримання письмової форми є обов'язковим:

а) при організованому наборі працівників;

      б) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

в) при укладенні контракту;

г) у разі, коли працівник наполягає на письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом по підприємству або розпорядженням власника.

Для перевірки відповідності працівника роботі, яка доручається, при укладенні трудового договору може бути обумовлений угодою сторін випробувальний термін.

Випробувальний термін не встановлюється для:

- осіб, молодше 18 років;

- молодих фахівців;

- звільнених у запас із армії.

Випробувальний термін не може перевищувати 3 місяців, а в окремих випадках, за узгодженням з комітетом профспілки, - шести місяців.

Випробувальний термін під час приймання на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Власник має право розірвати трудовий договір у випадках:

а) змін в організації виробництва, скороченні чисельності або штату працівників, досягненні працівником пенсійного віку за наявності права на повну пенсію через старість;

б) при  виявленні невідповідності працівника посаді, яку він займає;

в) систематичного невиконання працівником покладених на нього обов'язків;

г) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більш 3 годин протягом робочого дня);

д) нез'явлення на роботі протягом більше ніж 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;

е) відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу;

ж) появи на роботі в нетверезому стані або в стані наркотичного та токсичного сп'яніння.

 

Вихідна допомога

При припиненні трудового договору за обставинами:

- призов на військову службу;

- відмова працівника від переведення в іншу місцевість разом з підприємством;

- скорочення штату (до працевлаштування, але не більше 3 місяців за місцем колишньої роботи);

- із виходом на пенсію;

- невідповідності, що виявилася…;

- відновлення на роботі…;

Виплачується вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.

 

Робочий час, робочий день, робочий тиждень

Стаття 50. Норма тривалості робочого часу.

Звичайна тривалість робочого часу не більше 40 год.  на тиждень. Підприємства і організації можуть встановлювати меншу тривалість робочого часу при укладенні трудового договору.

Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

а) для працівників у віці 16-18 років - 36 годин на тиждень; 15-16 років (учнів у віці 14 років, якщо вони працюють у період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час не може перевищувати половини зазначеного вище часу.

б) для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці,  не більше 36 годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів.

Стаття 53. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім зазначених в ст.51, скорочується на 1 годину.

При роботі в нічний час тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину.

Нічним вважається час з 22.00 до 6.00.

Забороняється залучати до роботи в нічний час:

1 - вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років;

2 – осіб, молодше 18 років;

3 - робота жінок у нічний час не допускається, за винятком тих галузей, де це є особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Існує обмеження понаднормових робіт. Власник може використовувати їх тільки у виняткових випадках:

1 - при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, запобігання стихійного лиха, ліквідації виробничої аварії або її наслідків;

2 - при проведенні суспільно-необхідних робіт з водо- постачання і газопостачання, опалювання, освітлення і т.п.;

3 - за необхідності закінчити почату роботу, якщо її зупинення може привести до серйозних втрат;

4 - за необхідності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт для недопущення простою вагонів;

5 - для продовження роботи при нез'явленні змінника.

До понаднормових робіт забороняється залучати:

1 - вагітних жінок або жінок, що мають дітей у віці до 3 років;

2 – осіб, молодше 18 років;

3 - працівників, що навчаються в загальноосвітніх школах і ПТУ без відриву від виробництва в дні занять.

Жінок, що мають дітей до 14 років та дітей - інвалідів - тільки за їх згодою.

Понаднормові роботи - тільки з відома профспілкового комітету організації.

Обмеження вживання понаднормових робіт - 4 години протягом 2 днів підряд або не більше 120 годин на рік.

 

Час відпочинку

1 Перерва в роботі для відпочинку та приймання їжі - не більше 2 годин, як правило, через 4 години від часу початку роботи.

2 Вихідні дні 1 або 2 .  Якщо 2, то загальним днем повинна бути неділя  другий, як правило, підряд із загальним вихідним.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше 42 годин.

Робота у вихідні дні забороняється.

За винятком випадків, перелічених вище. Підставою є наказ по підприємству.

Робота у вихідні дні компенсується угодою сторін: або наданням іншого дня відпочинку, або оплатою в подвійному розмірі.

3              Святкові дні:

1              січня - Новий рік

7              січня - Різдво

8              березня

1              і 2 травня

травня

28 липня( День Конституції)

24 серпня( День Незалежності)

Великдень

Трійця

4 Щорічні відпустки із збереженням роботи (посади) і зарплати.

Тривалість - не менше 15 робочих днів.

Молодше 18 років - один календарний місяць.

Додаткові відпустки надаються:

1 - працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці;

2 - працівникам, що мають великий стаж роботи на одному підприємстві;

3 - працівникам із ненормованим робочим днем;

4 - в інших випадках, передбачених законодавством.

 

Охорона праці жінок, підлітків і осіб із зниженою працездатністю

 Для жінок існує перелік тяжких робіт і робіт із шкідливими умовами праці, де їхня праця не бажана, а також граничні норми перенесення вантажу(кг):

чоловіки  юнаки  жінки  дівчата

  50               10       15           5

- обмеження роботи жінок на роботах у нічний час;

- забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3 років до нічних, понаднормових робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження;

- обмеження залучення жінок, які мають дітей від 3 до 8 років до понаднормових робіт і направлення їх у відрядження;

- переведення на більш легку роботу вагітних і жінок, що мають дітей до 1,5 року;

- відпустки з вагітності і пологів 70 календарних днів до і після пологів;

- частково оплачувана відпустка за доглядом за дитиною до досягнення нею віку 2 років і без збереження зарплати до досягнення 3 річного віку;

перерви для годування дитини жінкам, що мають дітей до 1,5 року даються, крім загальної перерви, через кожні 3 години по 0,5 години кожний.

 

 

Охорона праці підлітків

Підлітки, тобто  особи, що не досягли 18 років, у правах прирівнюються до дорослих, але мають деякі пільги.

При прийомі на роботу:

1 - вік повинен бути не менше 16 років, в окремих випадках за узгодженням з профспілковим комітетом підприємства - з 15 років;

2 - повинен вестися облік працівників, що не досягли 18 років;

3 - заборона залучати на тяжкі роботи (відповідно більше 10 і 5 кг) і зі шкідливими умовами праці та на підземні роботи. Існують списки таких робіт;

4 - заборона залучати  до нічних і понаднормованих робіт;

5 - оплата праці при скороченому робочому дні повинна здійснюватися  як за повний робочий день;

6 - щорічні відпустки працівникам, молодше 18 років, надаються в літній час або за їх бажанням в будь-який інший період року;

7 - обмеження звільнення працівників, молодше 18 років.

 Для відома:

У США питаннями забезпечення безпеки праці на виробництві займається Управління з охорони праці.

Основне завдання при розслідуванні нещасного випадку полягає у відповіді на 2 запитання:

1 Хто несе відповідальність за нещасний випадок?

2 Як і в якому розмірі повинен бути відшкодований збиток?

Розмір компенсації за травму дуже сильно залежить від того, хто винен:

- якщо встановлена вина самого потерпілого, витрати на його лікування будуть компенсовані за рахунок страховки. На інші виплати йому розраховувати не слід;

- якщо встановлена вина власника, може настати кримінальна відповідальність. Але це відбувається дуже рідко. Головна увага покладається на матеріальну відповідальність за заподіяний збиток.

Інтереси потерпілого в даному випадку подає профспілка. Необхідність судового розгляду виникає дуже рідко через їх високу вартість. Частіше укладається угода замирення між підприємцем і потерпілим на умові виплат значних сум потерпілому.

Приклад:

Робітник - будівник отримав черепно-мозкову травму. Після проведеного лікування повна працездатність не відновилася і за висновком медиків далека від відновлення. Через суд була встановлена вина підприємця. За  угодою робітнику одноразово виплачено 4,5 млн $+200 тис. $ щорічно довічно або до відновлення працездатності.