3.1. Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства

                                                                                                                                                             Фінансова санкція. Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосову­ються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах, таких як стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі недоїмки, або нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція (штраф) ─ плата у фіксованій сумі або у ви­гляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахуван­ня пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

                Податкове зобов'язання ─ зобов'язання платника податків спла­тити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку й у терміни, визначені законами України.

Згідно з п. 17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і дер­жавними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею (див. таблицю 3.1), крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, встановлених окремим законодавством.

               

Таблиця 3.1 - Система штрафних санкцій, передбачена Законом № 2181 за порушення податкового законодавства

 

Продовження табл.3.1

 

Продовження табл.3.1

 

Продовження табл.3.1

 

Продовження табл.3.1

 

 

Податковий борг (недоплата) ─ податкове зобов'язання (з ура­хуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене господарським судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нара-хована на суму такого по­даткового зобов'язання. Після закін-чення встановлених строків погашення узгодженого по­датково-го зобов’язання на суму податковою боргу нараховується пеня.

Штрафи, визначені Законом № 2181, а також адміні­стративні штрафи, що відповідно до законодавства наклада­ються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються у разі, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати і штраф у розмірі 10 % суми такої недоплати.  Це правило не застосовується якщо:

а)             платник податків не надає податкову декларацію за період, протягом якого сталася недоплата податкового зобов'язання;

б)            судом встановлено здійснення злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою ─ платником податків щодо навмисного ухиляння від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Згідно зі ст. 17 Закону № 2181 штрафні санкції накладають­ся контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п. 17.2 цього Закону (виявлення факту заниження податкового зобов'язання платником податків самостійно до початку його перевірки контролюючими органами і самостійне погашення недоплат і штрафу), самостійно нараховуються і сплачуються платником податків.

Пеня ─ плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податко­вого боргу (без урахування пені), яка стягується з платника подат­ків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Порядок і загальні положення щодо розміру пені за порушення податкового законодавства також визначені нормами Закону № 2181.

Згідно з п. 16.1.1 Закону № 2181 пеня нараховується на суму податкового боргу після закінчення встановлених термінів погашення погодженого податкового зобов'язання.

Нарахування пені розпочинається:

а)             при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'я­зання платником податків — від першого робочого дня, наступ­ного за останнім днем граничного строку сплати податкового зо­бов'язання;

б)            при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначе­ного у податковому повідомленні.

У разі, коли платник податків до початку його перевірки контр­олюючим органом самостійно виявляє факт заниження податково­го зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо:

а)             платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

                б)            судом доведено скоєння злочину посадовими особами платни­ка податків або фізичною особою — платником податків щодо умис­ного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.                                                                                      У разі, коли керівник податкового органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника по­датків, пеня не нараховується протягом таких додаткових стро­ків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, об­слуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податково-го боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з пра­ва власності боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.

При частковому погашенні податкового боргу сума такої част­ки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним пла­тіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та та­кої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не прийма­ються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою подат­кового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то по­датковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямову-ється на погашення пені, нара­хованої на суму такого погашеного податкового боргу (його части­ни), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п. 16.4.1 ст. 16 Закону № 2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсот­ків річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення такого податкового боргу, або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.                                                               

Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків роз­рахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановленої окремим законодавством.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'яз­кових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк сплачує пеню за кожний день прострочен­ня, а також несе інші види відповідальності за порушення поряд­ку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

 Недоїмка ─ суми податків та інших обов'язкових платежів, са­мостійно узгоджені платником податку або узгоджені в адміністра­тивному чи судовому порядку, що не внесені в установлений термін.

Недоїмка стягується з нарахуванням пені, тому порядок стягу­вання передбачає визначення розміру пені і терміну її нарахування.

Усі податки й інші обов'язкові платежі залежно від розміру пені можна умовно розділити на дві групи:

                а) податки і збори, з яких розмір пені відповідними законодав­чими актами не встановлений;

                б) податки і збори, з яких розмір пені встановлений відповідни­ми законодавчими актами.

                Недоїмка погашається згідно з термінами її утворення. У разі непогашення заборгованості перед бюджетом суми недоїмки стягуються в беззаперечному порядку за розпорядженням відповід­но до рішення органів Державної податкової служби за весь час від­хилення.                                                                                              Способи беззаперечного стягування недоїмки:                                                               а) списання в дохід бюджету сум, що є на поточному рахунку платника в установі банку та  на окремих рахунках і акредитивах, відкритих за рахунок недоїмки;                                                                                              б) звернення стягнення на суми, що повинні надійти боржнику від дебіторів;                                                                                                                                          в) звернення стягнення на суми, що виділяються підприємствам у порядку бюджетного фінансування і на інші суми, що підлягають виплаті платнику з бюджету;

За відсутності коштів, зазначених у пунктах а), б), в), стягнення недоїмки може бути здійсне­не за рахунок майна підприємства.                                                                                                                                    З 1998 р. відповідно до Указу Президента України «Про підви­щення відповідальності з розрахунків з бюджетом і цільовими фон­дами» від 4 березня 1998 р. № 167 встановлено податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості. Такою заставою є все майно і майнові права платника по­датку незалежно від суми боргу. Платник, майно якого перебуває в податковій заставі, має право використовувати його на свій розсуд, але відчуження такого майна може бути проведене лише при пись­мовій згоді податкових органів.                     Податкова застава припиняється при погашенні чи списанні по­даткової заборгованості.

Стягування недоїмки з громадян України й іноземних громадян може бути проведене лише за рішенням суду.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами.           Контролюючим органом є державний орган, який у межах своєї компетенції здійснює контроль за своєчасністю, досто­вірністю, повнотою нарахування податків і зборів і погашенням по­даткових зобов'язань або податкового боргу.

Контролюючими органами є:                                                                                            ─ митні органи щодо ввізного й експортного мита, акцизного збору, ПДВ, інших податків і зборів, які відповідно до зако­нів стягуються при ввезенні (пересилці) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні товарів і предметівза межі митної території України;                                                                                            ─ установи Пенсійного фонду України щодо внесків до Пен­сійного фонду України;                                                                                                       ─ установи Фонду соціального страхування України щодо вне­сків до Фонду соціального страхування України;                                ─ податкові органи щодо податків і зборів (обов’язкових пла­тежів), які стягуються до бюджетів і державних цільових фон­дів, крім вищезазначених.

Фінансова відповідальність передбачає сплату підприємства­ми і фізичними особами ─ суб'єктами підприємницької діяльності штрафів за такі види порушень:

─  заниження сум податків і обов'язкових платежів, приховання доходів чи інших об'єктів оподатковування. За умов самостійного виявлення, письмового повідомлення про порушення контролюючі органи та сплати різниці фінансові санк­ції можуть не застосовуватися;                                                                     ─  неподання чи несвоєчасне подання органам Державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для нарахування податків, а також неподання чи несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень зі сплати податків та інших обов’язкових платежів. У разі, якщо платник несвоє­часно подав декларацію і розрахунки, але вчасно подав платіжне доручення в банк, штраф не стягується, однак застосовується адміністративна відповідальність;

                ─ неповідомлення податкових органів про відкриття чи закриття рахунків у банках;

─ відсутність на момент перевірки податкових декларацій і роз­рахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків на прибуток і додану вартість за звітні періоди.

Рішення про застосування фінансових санкцій за даними матеріалів перевірки приймає начальник податкової інспекції чи його заступник. Перший екземпляр рішення відправля-ється керівнику , для внесення відповідних сум у бюджет, а другий — начальнику від­ділу обліку і звітності податкової інспекції для внесення запису в картках особового обліку.

Підприємства повинні сплатити нараховані суми протягом 10 днів після проведення перевірки, а громадяни ─ протягом 15 днів. Дані суми у разі невнесення юридичними особами стягуються в беззаперечному порядку, а з громадян ─ за рішенням суду чи вико­навчого запису нотаріуса.

Дії службових осіб податкових органів можуть бути оскаржені у встановленому порядку, але подача скарги не призупиняє санкції.                                                                                                             Виняток становлять лише рішення з податку на прибуток і податку на додану вартість. У цьому разі подача скарги зупиняє стягування фінан­сових санкцій до повного вирішення питання в судовому порядку.

Адміністративна відповідальність. У певних випадках по­даткові органи мають право застосувати до громадян і посадових осіб, винних у порушенні законодавства, санкції у вигляді адміні­стративного штрафу.

Адміністративні штрафи накладаються:                                                           ─ на керівників та інших посадових осіб, винних у заниженнісум податків і відсутності бухгалтерського обліку чи веденнійого з порушеннями, неподанні звітів, декларацій та ін­ших документів;                                                                                                                                 ─ на керівників та інших посадових осіб підприємств і громадян,  суб’єктів підприємницької діяльності ─ за несвоєчасне подання в податкові органи даних про доходи громадян;

─ на громадян, що винні у неподанні чи несвоєчасному поданні декларації про доходи;

─  на громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і не допускають посадових осіб податкової служби для проведен­ня перевірок;                                                                                                                                              ─ на громадян, що займаються підприємницькою діяльністю бездержавної реєстрації чи без ліцензії;                                                                            ─ на громадян, що здійснюють продаж товарів без прид-бання одноразового патенту або з порушенням терміну його дії.

Кримінальна відповідальність передбачена за заниження сум податків і податкових платежів у значних, великих і особливо вели­ких розмірах.

Найбільш поширеними умовами, за наявністю яких настає кримінальна відповідальність, є:                                                                                 ─ наявність умислу;                                                                                                               ─ значний розмір суми, прихованої від оподаткування;                                ─ подання податковим органам неправдивих відомостей з ме­тою ухилення від сплати податків;                                                                                          ─  попередня змова групи осіб;                                                                                        ─ злісне ухилення.                                                                                                             За ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів ст. 212 Кримінального кодексу України передбачено різні види покарання, а саме:

                а) умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’яз­кових платежів, що входять до системи оподаткування,  вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно під форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, або будь-якою іншою особою, зобов’язаною їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах (в 1000 і більше разів перевищу­ють встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян (НМДГ)), карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

                б) ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах (в 3000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ), караються штрафом від 500 до 2000 НМДГ або виправни­ми роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

в) діяння, зазначені вище (у п. а) або б)), вчинені особою, рані­ше судимої за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (в 5000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ), караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обі­ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна,

в)  особа, що вперше вчинила діяння, зазначені у пп. а) та б), звіль­няється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притяг­нення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала збиток, заподіяний державі їх невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Рішення про міру кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.