4.3. Облік фізичних осіб ─ платників податків

 

Відповідно до законодавства України в державі, крім обліку платників податків ─ юридичних осіб, ведеться облік платників податків ─  фізичних осіб.

До 1996 р. реєстрації підлягали тільки громадяни ─ суб'єкти підприємницької діяльності без права юридичної особи.

Для обліку платників, які мали доходи не тільки за місцем осно­вної роботи, і стану їх розрахунків з бюджетом велася «Алфавітна книга», яка була обліковим реєстром. Інформація вносилася до кни­ги на підставі довідок, що надходили від підприємств, організацій і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності про отримані громадянами доходи і виплачені суми прибуткового податку. Таким чином, облік охоплював лише визначені категорії платників.

22 грудня 1994 р. був прийнятий Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб ─ платників податків й інших обов’язкових платежів». Цей реєстр був створений 1 січня 1996 р. та передбачає облік усіх громадян ─ платників незалежно від джерела їхніх доходів. Таким чином, поряд із громадянами, що отримують доходи не за місцем основної роботи і від підприємницької діяльності, до Дер­жавного реєстру вносяться також громадяни, що одержують доходи тільки за місцем основної роботи.

Кожній особі в державному реєстрі привласнюється окремий ідентифікаційний номер, без якого з 1 січня 1998 р. неможливі відкриття розрахункового рахунка в банку й одержання зарплати. Установи банків здійснюють операції на розрахункових рахунках фізичних осіб (крім анонімних валютних рахунків і рахунків фі­зичних осіб ─ нерезидентів) тільки за наявності в них ідентифі­каційних номерів державного реєстру фізичних осіб ─ платників податків.

Свідчення про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового, валютного й іншого рахунків в установах банків та виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах обов'язково вказується ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяль­ності.

Отже, створення Державного реєстру фізичних осіб ─ платни­ків податків забезпечує:                                                                                                           ─ повний облік фізичних осіб ─  платників податків, організа­цію автоматизованої обробки інформації про сплату податків і зборів;                                                                                                                                                              ─ взаємодію державних податкових органів з метою забезпечення контролю за правильністю і своєчасністю сплати податків;                                                                                                                                  ─ організацію нормативно-інформаційного забезпечення длявзаємодії державних податкових органів з іншими державними органами.

Державний реєстр створюється вищим рівнем ДПС і складаєть­ся з інформаційного фонду, що є в базах даних податкових органів усіх рівнів. До інформаційного фонду Державного реєстру надходить така інформація:                                    ─ індивідуальні ідентифікаційні номери, що привласню-ються фізичним особам ─ платникам податків і зберігаються за ними протягом життя;

─ загальні відомості про фізичних осіб;                                                           ─ інформація про сплату фізичними особами податків і обов’яз­кових платежів.

Джерелами формування інформаційного фонду є:

─ дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах без районного поділу про фізичних осіб ─ платників податків та інших обов’язкових платежів;

─ інформація підприємств, установ, організацій всіх форм влас­ності, включаючи Національний банк України та його уста­нови, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів;

─ інформація виконавчих комітетів місцевих рад народних де­путатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб ─ суб’єктів підпри­ємницької та іншої діяльності;

─ відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в зазначений район або місто чи вибули; відомості відділів реєстрації актів громадського стану вико­навчих комітетів місцевих рад народних депутатів про грома­дян, що померли.

При внесенні до державного реєстру варто враховувати також такі моменти:                                                                                                          ─ якщо у фізичної особи є основне місце роботи, то вона зо­бов'язана заповнити облікову картку, що передається бух­галтерією підприємства до податкових органів;

─ якщо громадянин не має основного місця роботи, але одер­жує доходи чи є суб’єктом підприємницької діяльності, він зобов’язаний самостійно з’явитися в органи ДПІ за місцем проживання, заповнити облікову карту для одержання іден­тифікаційного номера.                                                                     

Таким чином, ведення Державного реєстру фізичних осіб зу­мовлює такі функції податкових органів:                                                 ─ забезпечення підприємств, організацій, фізичних осіб ─ суб’єк­тів підприємницької діяльності, які використовують працю на­йманих робітників, бланками відповідних документів, а також інструктивними матеріалами про порядок передачі інформа­ції до податкових органів;                                  

─ перевірка документів, що надійшли від підприємств, з погляду правильності та повноти заповнення;                                              

─ комп'ютерна обробка інформації;                                                 

─             надсилання повідомлення після присвоєння ідентифіка-цій­них номерів фізичним особам про необхідність з'явитися у податковий орган для отримання ідентифікаційного номера;                        ─ видача довідок з ідентифікаційним номером з обов’язковою реєстрацією факту видачі у спеціальному журналі.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності у разі:                       

─ виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’яз­кові платежі згідно з чинним законодавством України;   ─ укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування і щодо яких виникають обов’язки сплати платежів;

─ відкриття рахунків в установах банків.

Операції, проведені без застосування ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними.

Також органами ДПС ведеться облік фізичних осіб ─ суб’єктів підприємницької діяльності.

Фізична особа ─ суб’єкт підприємницької діяльності після одер­жання свідоцтва про державну реєстрацію зобов’язана у п’ятиденний термін звернутися в органи Державної податкової служби за місцем проживання для взяття на податковий облік.

Для взяття на податковий облік фізичною особою ─ підприєм­цем до податкової інспекції подаються такі документи:      ─ заява за ф. № 5-ОПП;                                                               

─ копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підпри­ємницької діяльності ─ фізичної особи;                                    

─ документ, що посвідчує особу (паспорт).

Працівники підрозділів з обліку платників податків до взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік як платника податків перевіряють подані документи, дані із заяви за ф. № 5-ОПП зано­сять до Реєстру фізичних осіб. Після взяття платника податків на облік органи ДПС видають йому довідку за ф. № 4-ОПП. Облікова справа з описом документів на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором, про що робиться відмітка в журналі за ф. № 7-ОПП. Реєстраційна і звіт­на частини облікової справи зберігаються в підрозділі з питань опо­даткування фізичних осіб. Юридичні та фізичні особи ─ суб'єкти підприємницької діяль­ності, що підпадають під визначення платників податку на додану вартість згідно зі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вар­тість», зобов’язані додатково зареєструватися як платники такого податку.