5.1. Порядок розрахунку та внесення сум податкових надходжень

                                                                                                                                             Обчислення податку ─ це сукупність дій платника по­датків (податкового агента) чи податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів чи цільових фондів.

Особливості обчислення податків і зборів можуть бути покладені в основу класифікації цих видів обов’язкових платежів. Відповідно до цього податки поділяються на:

а) окладні ─  податки, що обчислюються безпосередньо податко­вим органом;

б) неокладні ─  податки, що обчислюються самостійно платни­ком податків;

в) змішані ─ податки, що обчислюються на різних етапах і плат­ником податків, і податковим органом. (Прикладом подібного по­датку може бути податок з доходів фізичних осіб , що обчислюється податковими агентами (при оподатковуванні доходів за місцем основної роботи платника податків), платниками податків (при подачі по­даткової декларації) і податковими органами (при коригуванні да­них податкових декларацій).

                Обчислення податку здійснюється у декілька етапів:                      1.Визначення об'єкта оподатковування.

Об'єкт оподатковуван­ня ─ це сукупність фактів, з якими пов'язане виникнення обов'язку платника податків зі сплати податків. Об'єктом оподат­ковування можуть бути як доходи або їх частина, вартість товарів, майно платників податків, окремі види їхньої діяльності, додана вартість та інші об'єкти, встановлені законодавчими актами.

До кола категорій, пов'язаних з об'єктом оподатковування, вхо­дить і поняття джерела податку. У деяких випадках джерело подат­ку може збігатися з об'єктом оподатковування, але в більшості ви­падків ─ це два різних поняття. Джерелом сплати податків є доходи платника. Причому якщо для фізичних осіб це заробітна плата, пен­сії, доходи від підприємницької діяльності тощо, то для юридич­них осіб в основному це ─ прибуток.

Отже, основним джерелом, за рахунок якого виплачується основна маса податків, є дохід. Спочатку оподатковуваний дохід змен­шується на майнові податки, мито й інші платежі. На другому етапі перераховуються місцеві податки, витрати зі сплати яких відносяться на фінансові результати діяльності платника. На третьому етапі ви­плачуються всі податки, що сплачуються за рахунок доходу.

Таким чином, джерело податку ─ кошти платника (переважно ─ дохід), що використовуються ним для сплати податку.

2. Визначення бази оподатковування.

 Базою оподатковування є конкретна характеристика визначеного об'єкта оподатковування. Вона є об'єктом оподатковування, скоригованим і підготовленим до застосу-вання податкової ставки, обчислення суми податку, що підлягає сплаті в бюджет.

3. Вибір ставки податку. Ставка податку виступає як податковенарахування на одиницю виміру податкової бази.

4. Застосування податкових пільг.

5. Розрахунок суми податку.

Податок обчислюється в рамках одного податкового періоду, але здійснюватися це може декількома способами. При цьому необ­хідно розмежовувати способи обчислення податку і способи сплати податку. Спосіб обчислення податку характеризує особливість ви­значення й обліку оподатковуваної бази.

 Залежно від способів обчислення розмежовують:

Кумулятивний ─ спосіб визначення об'єкта, при якому подат­кова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник.

Некумулятивний ─ спосіб визначення податкової бази, при якому кожна частина доходу обкладається податком окремо, не залежно з іншими джерелами доходів. Цей спосіб більш простий, не вимагає складної системи розрахунків, але за його рахунок важ­ко забезпечити стабільне надходження коштів до бюджету.

Сплата податку ─ це сукупність дій платника податків з фактичного внесення сум податку, що підлягає сплаті у відповід­ний бюджет чи цільовий фонд. Сплата податків може здійснювати­ся у декількох формах (рисунок 5.1).                                       

                1. .Грошова форма сплати податку застосовується безготівко-вим шляхом і розрахунками готівкою. У більшості випадків спла-та податків здійснюється шляхом перерахування коштів з банків-ських рахунків платника на бюджетні рахунки на підставі платіж-ного доручення. Сплата здійснюється в національній валюті України.

Сплата податку в натуральній формі . Ця форма застосо-вується переважно для податкових платежів, пов'язаних з використанням природних ресурсів.

      3. Комплексна форма сплати податків припускає поєднан-ня двох попередніх і використовується при зверненні стягнен-ня на майно боржника в рахунок погашення податкової недоїмки.

Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку з перерахування коштів у бюджет чи спеціальні фонди. Тобто це механізм, порядок сплати і перераху­вання податку.

Існують три основних способи сплати податку.

1.             Кадастровий ─  спосіб сплати податків, в основу якого покла­дено перерахування суми відповідно до шкали, складеної на визначені види майна.

2.             Деклараційний ─  спосіб   реалізації   платником   податківобов'язку зі сплати податку на підставі подання в податкові орга-ни офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначенийперіод і про свої податкові обов'язки.

3.             Попередній (авансовий) ─ спосіб, що застосовується в осно­вному при безготівковому утриманні. Податки утримуються у дже­рела доходу. Вони утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються в бюджет до видачі доходу.

Обов'язок платника податків характеризується фактом сплати податку, а також своєчасною сплатою сум податків і зборів у повно­му обсязі у терміни, закріплені податковим законодавством.            Терміном сплати податку визнається період часу, що почи­нається з моменту виникнення податкового обов'язку платника по­датків і закінчується моментом закінчення терміну сплати податку. Термін сплати податку визначається календарною датою чи закін­ченням періоду часу, що обчислюється роками, кварталами, місяця­ми, декадами, тижнями, днями чи вказівкою на подію, що повинна настати чи відбутися.

Залежно від термінів сплати податки поділяються на термінові податки ─ податки, що сплачуються протягом визначе­ного строку, обумовленого моментом виникнення податкового обов'язку, та періодичні ─ податки, що сплачуються протягом ви­значеного терміну, що встановлюється переважно у взаємозв'язку з конкретними календарними періодами.

Зміна терміну сплати податку здійснюється шляхом перенесен­ий терміну сплати податку чи його частини на більш пізній термін. Зміна терміну сплати податку здійснюється у вигляді відстрочки, роз­строчки, податкового кредиту.

Зміна терміну сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Вона здійснюється на підставі дого­вору, що складається між платником податку і податковим органом у межах його компетенції.