8.2. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян

               

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перераху­ванням у бюджет покладається на Державну податкову адміністра­цію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одно­го разу в два роки відповідно до річного плану-графіка податкової адміністрації, що складається на початок року.              Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства під час утримання податку з дохо-дів фізичних осіб, переві­ряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, органі­заціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей на­рахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

Під час перевірки встановлюється, чи виконуються обов’язки платниками податку, а саме:

─ чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за формою, уста­новленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на грома­дян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи;

─ чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б достовірність зазначених у декларації даних;                                                                                                                 ─ чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фі­зичним особам ─ суб'єктам підприємницької діяльності, а та­кож податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг;                                          ─ чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися до бюджетів суми по­датку, що підлягає сплаті.

Ппд час перевірки важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань до бюджетів утриманих сум по­датку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в по­датковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприєм­ства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахо­ваною в бюджет сумою податку з доходів фізичних осіб і виписками банку.

Під час визначення загальної суми нарахованого податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відо­браження нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб у бухгалтерсько­му обліку.                                                                                        Під час перевірки виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов’язані здійснити контроль і забезпечити під час перевірки:                                                                                                                             ─ своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що є в податкових органах, а також наданих підприємствами, уста­новами й організаціями довідок, необхідних для правильногоі повного оподатковування доходів платників;                                                                ─ дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації;                                                                                                                                   ─ здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівни­ком.

Під час перевірки важливо визначити, чи має право працівник під­приємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону № 889. Слід мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.  До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацез­датності не включаються до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

Під час перевірки необхідно упевнитися, що платник подав роботодавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановле­ною формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування піль­ги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.                   Згідно із Законом юридичні та фізичні особи ─ рези­денти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

Під час перевірки декларацій слід мати на увазі таке явище в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кож­ною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки слід враховувати, що Закон вста­новлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податково­го кредиту:                                                                                                               ─ скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітномуроці зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт,послуг) лише у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб;                           ─ загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу плат­ника податку, одержаного протягом звітного року як заробіт­на плата;                                                                                                                                                   ─ якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.                                                                                                           Особливої уваги заслуговує правильність розрахунку прибутко­вого податку з доходів, отриманих за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні.          Під час перевірки необхідно провести контроль за оподаткуванням окремих видів доходів.

Як зазначалося раніше, новий порядок оподаткування дивіден­дів, виплачених фізичним особам, відрізняється від старого, коли суми дивідендів, оподатковані при їх виплаті на підставі Закону про прибу­ток, не потрапляли до складу сукупного оподатковуваного доходу і, як наслідок, вони не оподатковувалися прибутковим податком.

Починаючи з 2004 p. особи, які виплачують дивіденди громадянам, повинні утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів за встановленою ставкою від нарахованої суми. Винят­ком є реінвестування дивідендів, коли пропорції між власниками в статутному фонді не змінюються. Ще один обов’язок податкового агента ─ надавати до податкової інспекції податковий розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем виплати дивідендів.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або у підзвіт.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 172, зареєстрованою в Мінюсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, видача готівки підзвіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими підзвіт сумами, тобто в разі подання до бухгал­терії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного

повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, згідно з яким оформляється посвідчення про відрядження.

Сума коштів підзвіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх падала, не підлягає оподат­куванню, тобто не входять до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних ви­трат платника податку, понесених на здійснення таких дій і підтвер­джених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку, який отримав від роботодавця суму коштів на відрядження або під звіт на виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, повинен надати звіт про використання коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у який у платника податку закінчується відрядження або завершується виконання цивільно-правової дії, на які було надано кошти підзвіт.

Якщо платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного строку, тобто після закінчення третього банківського дня, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує: штраф у розмірі 15% від суми таких надмірно витрачених коштів, який стягується податковим агентом, тобто особою, що на­дала такі суми підзвіт.

Якщо платник податку не повертає надмірно витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий гранич­ний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Сума податку, нарахована із сум такого перевищення, з ураху­ванням положень п. 3.4 ст. 3 Закону № 889-ІV, утриму-ється особою, яка надала такі кошти підзвіт (податковим агентом), за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу, а за недостатності суми такого доходу ─ за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

У Законі про доходи спадкоємці класифіковані. Це зроблено для того, щоб оподатковувати доходи від спадщини за різними ставками. Це буде залежати від декількох факторів: чи належить особа до членів родини спадкодавця, чи є вона чоловіком (дружи­ною) померлого, чи віднесена вона до членів родини першого сту­пеня споріднення. Оподатковуватися доходи від спадщини будуть за підсумками року на підставі поданої декларації за ставками: 5%, 15% та 30%. Найбільший податковий тиск при­падає на доходи, отримані спадкоємцями від спадкодавців ─ нерезидентів.

Орендна плата, що отримується громадянами, згідно з Законом про доходи оподатковується за ставкою 15%. База оподаткуван­ня під час оренди нерухомого майна визначатиметься у розмірі дого­вірної орендної плати, але не нижче мінімальної її величини. Зо­крема, для землі, наданої в оренду, мінімум не повинен бути меншим за суму орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі. Для іншого нерухомого майна мінімальну плату за     1 м2 загальної площі визначають органи місцевого самоврядування. Громадянам, що здають житло в оренду, та незареєстрованими під­приємцями, доведеться самостійно розраховувати податок, щоквар­тально сплачувати його, а за підсумками року подавати декларацію. Для контролю за цим процесом Закон про доходи вимагає завіряти нотаріально договори оренди між фізичними особами.                                Контроль податкових інспек­цій у сфері оподаткування доходів громадян від під­приємницької діяльності полягає у реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприєм­ницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності, перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих податків.

Оподатковуваним доходом громадян від підприємницької діяль­ності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосеред­ньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податко­вими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України і погодженими з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприєм­ництву. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які входять до складу валових ви­трат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Зако­ном України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в та­кому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за дохода­ми за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, ─ 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оцінним доходом на поточний рік. Для сплати авансових плате­жів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 бе­резня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника подат­ковими органами може бути проведено перерахунок сум податку.

Суми податку, сплачені протягом року у вигляді авансових платежів, наданих податковими органами, враховуються при оста­точному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту такої сплати. Додатково нараховані за оста­точними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а суми податку, сплачені понад установлений розмір, підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, на­дають податковому органу декларації за кожний звітний квартал, а також за звітний рік. У декларації зазначаються загальні суми одер­жаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготов­леної та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, вируч­ці від її реалізації.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльніс­тю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету  податку з їх заробітку. За результатами перевірки скла­дається акт за встановленою формою.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умов:       

─ кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, включаючи членів його сім'ї, не перевищує п’яти;

─ валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн);

─ громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках і є платком ринкового збору згідно із законодавством. Не дозволя-ється застосування фіксованого податку під час здійснен­ня торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для  одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка  повинна містити ін­формацію про місце здійснення підприєм-ницької діяльності; пере­лік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником по­датку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької ді­яльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох ро­бочих днів з дня прийняття заяви від платника податку.

Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльнос­ті, або даних про їх неотримання, податковим органом не здійсню­ється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною міс­цевою радою залежно від територіального розташування місця тор­гівлі і не можуть бути меншими ніж 20 грн та більшими ніж    100 грн за календарний місяць для громадян, які здійснюють підпри­ємницьку діяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяль­ність з використанням найманої праці або за участю у підприєм­ницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

Після закінчення перевірки в акті перевірки відображаються позиції, за якими були порушені положення законодавства.