11.1. Теоретичні засади стягування податку на прибуток

               

Регулювання стягування податку на прибуток здійснюється на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 22.05.97 р. № 283 / 97 - ВР з подальшими змінами і доповненнями.

                Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.                                                                                                                     Відповідно до законодавства платниками податку на прибуток є:

                ─ суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами;

                ─ з числа нерезидентів ─ фізичні чи юридичні особи, створе­ні в будь-якій організаційно-правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет відповідно до міжнародних договорів України;

                ─ дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні орга­нізації і їх представництва;

                ─ філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників по­датку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій території, ніж платник податку;                         

─ бюджетні організації.

Об'єктом оподатковування є прибуток підприємств, який визна­чається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних від­рахувань.

                Валовий дохід являє собою загальну суму доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриману протягом звітного періоду, в грошовій, матеріальній формах.

До складу валових доходів віднесені:

                ─ загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають стату­су юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів;                                                                                                                   ─ доходи від здійснення банківських, страхових та інших опера­цій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами;                                                                                                                                             ─ доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, отрима­них від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимо­гами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);                                                                                              ─ доходи, не враховані при обчисленні валового доходу попере­дніх періодів і виявлені у звітному періоді;

                ─ доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

Валові витрати виробництва ─ сума будь-яких витрат платни­ка податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що одержуються платником податку для їхнього подальшого викорис­тання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат входять:

                ─ суми будь-яких витрат, сплачені протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, про­дажем продукції й охороною праці;

                ─ суми грошових коштів або вартість майна, добровільно пе­рераховані в Державний бюджет України, до неприбуткових органі­зацій;

                ─ суми коштів, перераховані підприємствам всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75% таких осіб;

                ─ суми коштів, внесених у страхові резерви;

                ─ суми внесених (нарахованих) податків, зборів;

                ─ суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів;

                ─ суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущеними помилками і виявлені у звітному податково­му періоді в розрахунку податкового обов'язку;

                ─ суми безнадійної заборгованості;

                ─ суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів;

                ─ суми зборів на обов'язкове державне пенсійне забезпечення;

                ─ будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів з боргових зобов'язань протягом звітного періоду.

                Амортизаційні відрахування ─ це поступове відне­сення витрат на придбання, виготовлення чи поліпшення основних засобів, на зменшення скорегованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

                а) на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;

                б) на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих нестатків;

                в) на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модерні­зації й інших видів поліпшення основних фондів;

                г) на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що під­лягають сплаті. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Не пізніше 25 числа мі­сяця, що настає за звітним кварталом, подають у податкові органи декларацію про прибуток за звітний квартал, розрахований наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Платники податку не пізніше 15.02 року, що настає за звітним, надають податковому органу річний бухгалтерський звіт, що може бути підтверджений висновками аудиту.

Бюджетні організації сплачують податок па прибуток, отрима­ний від підприємницької діяльності, щокварталу наростаючим під­сумком з початку податкового року.

У сучасних умовах оподатковування доходів юридичних осіб здійснюється за ставкою 25%.