12.1. Теоретичні засади місцевого оподаткування

                Місцеві податки і збори ─ це податки і збори, що встановлю­ються органами місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України. Вони є обов'язковими до оплати в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць і зарахову­ються до місцевих бюджетів.

Відповідно до чинного законодавства органи місцевого самовря­дування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і зборів, затверджують положення про порядок стягування кожного податку чи збору.

Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, цілком скасовувати місцеві податки і збо­ри, що є не обов'язковими до сплати, звільняти чи надавати відстроч­ки з місцевих податків і зборів окремим категоріям платників.

                               Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» з подальшими змінами і доповненнями встановлено такі місцеві податки і збори:                               а) місцеві податки:

─  комунальний податок;

      ─  податок з реклами;

                ─  податок з продажу імпортних товарів;                                                        б) місцеві збори:

                ─  збір за паркування автотранспорту;

                ─  ринковий збір;

                ─  збір за видачу ордера на квартиру;

                ─  курортний збір;

                ─  збір за участь у бігах на іподромі;

                ─  збір за виграш на бігах на іподромі;

                ─  збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

                ─  збір за право використання місцевої символіки;

                ─  збір за право проведення кіно- і телезйомок;

                ─ збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;                                                                                                          ─ збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

                ─  збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;                           ─  збір з власників собак.                                                                   Надмірно сплачені суми місцевих податків і зборів зарахову- ються чи повертаються платникам відповідно до законодавства України.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється органами Державної податкової служби і міськими, селищними, сільськими радами, що їх установлюють.

Місцеві податки і збори, внесені за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, представництв та інших відособлених підрозділів, відносять до валових витрат виробництва.

Фізичні особи сплачують місцеві податки і збори за рахунок власних доходів.

Комунальний податок. Платниками комунального податку в Україні є юридичні особи, за винятком бюджетних установ, планово-дотаційних, сільгосппідприємств. Об'єктом обкладання є річний фонд оплати праці, розрахований, виходячи  з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн). Гранична ставка не повинна перевищувати 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерелом сплати є прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб.        

Податок з реклами. Платниками податку з реклами є юридич­ні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об'єктом обкладання є вартість послуг за встановлення і розміщен­ня реклами. Гранична ставка ─ 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% ─ за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Податок виплачується під час сплати послуг і за рахунок собівартості продукції чи за рахунок особистих коштів. Цей податок встановлено на усі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової ін­формації, каталогів, афіш, плакатів. Податок утримують рекламні агенти, які щокварталу здають звіт до податкової служби і перера­ховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця.

Податок з продажу імпортних товарів. Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринко­вими цінами, що зазнача-ється у декларації, яка подається щоквар­тально до державної податкової інспекції району (міста) за місцез­находженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

                               Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не по­винен перевищувати трьох відсотків виручки, одержаної від реалі­зації цих товарів.                                                                                                 Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є юри­дичні і фізичні особи, які припарковують автомобілі в спеціально відведених чи обладнаних місцях. Об'єктом оподаткування є одна година паркування автотранспорту. Податок сплачується водієм на місці паркування. Ставка (граничний розмір) ─ 3% неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях. Перелік платників визначається органами місцевого самоврядування. Джерелом сплати податку є собівартість продукції чи особисті кошти.                                                                                                      Ринковий збір ─ це плата за торгові місця на ринках і в павіль­йонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Платники — юридич­ні і фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промис­лову продукцію. Об'єктом оподаткування є торгове місце. Ставка податку: для фізичних осіб ─ від 0,05 до 0,15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 0,85 грн до 2,55 грн) за кожне торгівельне місце;  для юридичних осіб ─  від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3,40 грн до 34 грн) за кожне торгівельне місце за кожний день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Ринковий збір справляється до початку реалізації продукції, а термін перерахуван­ня збору в бюджет визначається рішенням місцевого органу само­врядування. Джерелом сплати є собівартість продукції або особисті кошти.

Ринки перераховують до місцевого бюджету 50% зібраного ринко­вого збору. Кошти, які залишаються в розпорядженні ринку, вико­ристовуються таким чином: 30% ─ на розвиток ринку; 20% ─ на покриття витрат з утримання ринку.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення кварти­ри. Платниками збору є одержувачі ордера. Об'єктом обкладання виступають послуги, пов'язані з видачею ордера. Ставка податку становить 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час і оформлення ордера на квартиру. Облік платників здійснюється органами обліку і розподілу житла. Збір сплачується в бюджет через установи банків до одержання ордера. Джерелом сплати є особисті кошти одержувача ордера.            

                               Курортний збір. Платниками курортного збору є громадяни, що перебувають у курортній місцевості. Об'єктом оподаткуван­ня є проживання в межах курортної місцевості. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (н.м.д.г. = 1,70 грн). Облік платників здійснюють адміні­страції готелів, квартирно-посередницькі організації, органи вну­трішніх справ, що контролюють дотримання паспортного режиму. Збір утримується під час реєстрації не пізніше триденного терміну з дня прибуття. Джерелом сплати є особисті кошти платників. Від сплати курортного збору звільняються:

─ діти віком до 16 років;

─ інваліди та особи, що їх супроводжують;

─ учасники Великої Вітчизняної війни;

─ воїни-інтернаціоналісти;

─ учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

                ─ особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, бу­динки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та базивідпочинку;

                ─ особи, які прибули до курортної місцевості у службове відря­дження, на навчання, постійне місце проживання, до батьківта близьких родичів;                                                                                                ─ особи, які прибули за плановими туристичними  маршрута–ми туристично-екскурсійних установ і організацій, а також якіздійснюють подорож за маршрутними книжками;

                ─  чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

                При зміні платником місця проживання в межах курортної міс-цевості курортний збір повторно не справляється.                            Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб і громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян. Збір справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

                Збір за виграш на бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати шести відсотків від суми виграшу. Терміни перерахування до бюджету ви­значаються місцевими органами самоврядування.                                                                                                        Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іпо­дромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, установленої за участь у грі. Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати 5% суми такої надбавки,

Платником цього збору є кожен учасник гри. А справляє збір адміністрація іподрому у момент придбання гравцем квитка на участь у грі.

                               Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Об'єктом є вартість виробленої продукції, ви­конаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символі­ки. Граничний розмір не повинен перевищувати 0,1% з юридичних осіб і п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що за­ймаються підприємництвом. Облік платників здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерелом сплати є собівартість продукції чи особисті кошти платника.                                             Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комер­ційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що по­требують від місцевих органів державної виконавчої влади додат­кових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).   

                               Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і теле­зйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.                                                                                                            Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей сплачують юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, кон­курсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

                               Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціо­нів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.              Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного роз­продажу справляється за три дні до їх проведення.

                Збір за право на проведення лотерей справляється під час одер­жання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право і на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищува­ти трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.                                                                                                                           Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі ─ це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України про місцеві податки і збори).

Цей збір справляється з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торговельного місця, його тери­торіального розміщення і виду продукції.

Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати:

                ─             20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340грн) для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених місцях;

                ─             одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день (17 грн) ─ за разову торгівлю.                                                                                          Збір з власників собак. Його платниками є громадяни ─ влас­ники собак (крім службових), які проживають у будинках дер­жавного та громадського житлового фонду, а також у привати­зованих квартирах. Виняток становлять громадяни, які про­живають у приватних будинках.

                               Збір з власників собак справляється з громадян щороку ор­ганами житлово-комунального господарства. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1,70 грн)  при його нарахуванні. Що стосується підприємств ─ власників собак, то вони цей збір не сплачують.                             Примітка 1

Термін дії дозволу на розміщення об'єктів торгівлі чинним законодавством не встановлено. Тому органи місцевого само­врядування у межах своїх повноважень самостійно встанов­люють термін дії дозволу та порядок його отримання шляхом затвердження положення про зазначений збір. При цьому в багатьох регіонах України цей термін установлено в межах одного року.

                Із таким станом справ повністю згодна ДПАУ: у листі від 09.04.2003 р. № 3975/6/15-4416 головний податковий орган відзначає, що видача безстрокових дозволів на розміщення об'єктів торгівлі або видача їх разово недоцільна з погляду перспектив розвитку населених пунктів, тому рішення, прий­няті органами місцевого самоврядування, не суперечать нор­мам чинного законодавства.                                                                                                    Проте Держкомпідприємництва у своєму листі від 19.10.2004 р. № 7197 наполягає на тому, що збір за видачу доз­волу на розміщення об'єктів торгівлі має сплачуватися за кожний об'єкт один раз при видачі такого дозволу, а не що­року або щокварталу.

У деяких регіонах України необхідність отримання дозволу на розміщення об'єктів сфери послуг установлено. Тому перед початком своєї діяльності підприємству потрібно з'ясувати в місцевій раді, чи приймалося рішення про отримання дозволу на розміщення об'єктів сфери послуг. Якщо отримання такого дозволу передбачено рішенням органу місцевого самоврядуван­ня, отримати дозвіл необхідно, але без сплати збору.

Що стосується платників єдиного податку, то їх звільнено від сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Проте отримати дозвіл на розміщен­ня об'єктів торгівлі єдиноподатники повинні.

Платники місцевих зборів самостійно розраховують суми податкових зобов'язань на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Терміни сплати податкових зобов'язань і подання звітності встановлюються рішенням органу місцевого само­врядування.

Так, якщо базовий податковий (звітний) період для місцевого збору дорівнює календарному місяцю, то відповідний розрахунок необхідно подати до податкового ор­гану не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює ка­лендарному кварталу, податковий розрахунок подається:                              ─ за І квартал ─ не пізніше 10 травня;                                                                          ─ за II квартал ─  не пізніше 9 серпня;

 

                ─ за III квартал ─ не пізніше 9 листопада;

                ─ за IV квартал ─ не пізніше 9 лютого.                                                           У разі встановлення органом місцевого самоврядування базового податкового (звітного) періоду, що дорівнює календар- ному року, податковий розрахунок подається не пізніше 1 березня наступного за звітним року.                                                                                                      Суми нарахованих (сплачених) місцевих зборів підприємства відносять до складу валових витрат звітного періоду.