13.3. Мито

Мито ─ це непрямий податок на споживання, який стя­гується з товарів, що переміщуються через митний кордон України. Політика у сфері митного оподаткування спрямова­на насамперед на формування раціональної структури екс­порту та імпорту за відсутності прямого втручання держа­ви. Митне оподаткування є одним з основних напрямів зовнішньо-економічної політики держави. Україна самостій­но вибирає митну політику, може укладати митні угоди з ін­шими державами. Нормативне регулювання оподаткування митом в Україні здійснюється згідно з Митним кодексом (від 11.07.2002 № 92-ІV), який набрав чинності 1.01.2004 р.

Основні принципи митного регулювання:

─ виключна юрисдикція України на її митній території;

─ виключна компетенція митних органів України щодоздійснення митної справи;

─ законність;

─ єдиний порядок переміщення товарів і транспортнихзасобів через митний кордон України;

─ системність;

─ ефективність;

─ додержання прав та охоронюваних законом інтересівфізичних та юридичних осіб;

─ гласність та прозорість.

Ставки мита диференційовані, як і для підакцизних то­варів. Від акцизного збору вони відрізняються тим, що спла­чуються тільки при переміщенні через митний кордон, і пе­релік товарів, що обкладаються митом, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Митна територія України ─ це територія України, зайня­та сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні Ук­раїни, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Митний кордон ─ кордон митної території України, у то­му числі території штучних островів, установок і споруд­жень, що утворюються в морській зоні України.

Види переміщень через митний кордон товарів та інших предметів:

─ ввіз в Україну;

─ вивіз із України;

─ транзит через територію України ─ це переміщення товарів (предметів) через територію України під митнимконтролем між двома або в межах одного пункту на їїмитному кордоні.

Усі товари (предмети), що переміщуються через митний кордон України, підлягають декларуванню з метою митного контролю. Митний контроль передбачає проведення митни­ми органами мінімум митних процедур, необхідних для за­безпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосу­вання визначаються відповідно до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадови­ми особами митних органів шляхом:

─ перевірки документів та відомостей, необхідних для та-­кого контролю;

─ митного огляду (огляду та переогляду товарів і транс­портних засобів, особистого огляду громадян);

─ обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

─ усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

─ перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а такожсвоєчасності, достовірності, повноти нарахування тасплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордонУкраїни;

─ огляду територій та приміщень складів тимчасовогозберігання, митних ліцензійних складів, спеціальнихмитних зон, магазинів безмитної торгівлі та іншихмісць, де знаходяться або можуть знаходитися товари ітранспортні засоби, що підлягають митному контролю,чи провадиться діяльність, контроль за якою покладенона митні органи законом;

─ використання інших форм, передбачених Митним ко­дексом та іншими законами України з питань митноїсправи.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові під час:

─ перетинання товарами і транспортними засобами митного кордону України;

─ декларування товарів і транспортних засобів;

─ повідомлення митному органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митнийкордон України;

─ здійснення митними органами інших контрольнихфункцій.

Декларування здійснюється шляхом  заяви  за  встановле­ною

 формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точ­них відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх пе­реміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Перелік товарів, що підлягають обов’язковому декларуванню, встановлюється Митним ко­дексом та актами Кабінету Міністрів України.

Необхідно розрізняти терміни ─ мито й митний збір:

─ мито ─ це загальнодержавний платіж, що сплачується в держбюджет;

─ митний збір ─ це плата за митне оформлення, яка зали­шається в розпорядженні митниці.

Митний збір використовується для розвитку системи митних органів, щорічно державний митний комітет Ук­раїни публікує звіт про цільове використання цих коштів.

Об’єкт оподатковування ─ це митна вартість товарів або інших переміщуваних предметів або їхня кількість залежно від ставки.

Механізм розрахунку митної вартості подано фор­мулою

МВ = ФВ + БП + КП,

де МВ ─ митна вартість на момент перетинання кордону;

ФВ ─ фактурна вартість (у тому числі транспортні витрати);

БП ─ брокерські послуги;

КП ─ комісійні послуги.

В Україні існує два основних види мита:

─ ввізне ─ на імпортовані товари;

─ вивізне ─ на експортовані товари.

З метою захисту економічних інтересів України та її това­ровиробників можуть застосовуватися особливі види мита:

─ спеціальне (підвищене) ─ застосовується як захиснийзахід, якщо товари ввозяться в Україну в таких кількостях іна таких умовах, що стосуються інтересів українських товаро-виробників як попереджувальний захід до учасниківзовнішньоекономічної діяльності, що порушують загально-державні інтереси у тій галузі, у якій виробляються товари, а також як захід попередження несумлінної конкуренції та як діяння проти недружніх намірів інших держав;

─ антидемпінгове мито (підвищене) ─ застосовуєтьсяпри ввезенні в Україну товарів за ціною, істотно нижчою конку­рентної ціни в країні експорту, якщо при цьому порушують­ся інтереси українських товаровиробників, та при вивезенні товарів, які істотно нижчі за ціни інших експортерів;

─ компенсаційне мито (підвищене) ─ застосовуєтьсяпри ввезенні або вивезенні товарів, під час виробництва яких прямо або побічно використовувались субсидії.

Залежно від способу встановлення існує два види ставок мита:

─ у відсотках до митної вартості (пропорційне);

─ у твердій сумі за одиницю товару (тверде).

Види ставок ввізного мита залежно від розміру:

─ преференційні — застосовуються до товарів (предметів), які походять із країн, що входять у митні союзи з Україною, або створюють разом з нею спеціальні митні зони, до товарів із країн, що розвиваються, крім деяких груп товарів (наприклад, продукція тварин­ництва, харчової промисловості);

─ пільгові — застосовуються до товарів або інших предметів із країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом  найбільшого  сприяння  (Великобританії,   Італії, Франції, США та ін.), та із країн, що розвиваються (крім тих товарних груп, щодо яких застосовуються преференційні ставки);

─ повні (загальні) ─ до всіх інших товарів (предметів).