13.4 Плата за землю

Плата за землю є загальнодержавним платежем, який стягується відповідно до Закону України «Про плату за зем­лю» № 2535-ХІІ від 03.07.92р. у редакції Закону від 19 вересня 1996 року  №  378/96-ВР зі змінами та доповненнями.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів ─ учасників угоди про розподіл про­дукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Плата за землю запровад­жується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на зем­лях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення зем­леустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Платниками плати за землю є:

власники земельної ділянки, земельної частки (паю);

землекористувачі, у тому числі орендарі.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також зе­мельна частка (пай), які перебувають у власності або користу­ванні, у тому числі на умовах оренди.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогос­подарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ ─ 0,1;

для багаторічних насаджень ─ 0,03.

Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, перелік яких подано в таблиці 13.3.

 

Таблиця 13.3 - Порядок нарахування плати за землю для окремих категорій земель

 

 

 

 

Продовження табл 13.3

 

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах (табл. 13.4).

Таблиця 13.4 - Ставки плати за землю для земель, грошова оцінка яких не встановлена

 

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів Украї-ни до курортних, до ставок земельного податку, встановлених для земель, грошова оцінка яких не встановлена, застосовуються коефіцієнти:

на південному узбережжі Автономної Республіки Крим ─ 3,0;

на південно-східному узбережжі Автономної Республі­ки Крим ─ 2,5;

на західному узбережжі Автономної Республіки Крим─ 2,2;

на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеськоїта Херсонської областей ─ 2,0;

у гірських та передгірних районах Закарпатської,Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей ─ 2,3, крім населених пунктів, які Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» віднесені до категорії гірських;

-              на узбережжі Азовського моря та в інших курортнихмісцевостях ─ 1,5.

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зай­няті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будів-лями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовують­ся такі коефіцієнти до відповідного земельного податку:

міжнародного значення ─ 7,5;

загальнодержавного значення ─ 3,75;

місцевого значення ─ 1,5.

Для земель, грошова оцінка яких не встановлена, ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієн­тів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, для 2009 року бюд­жетний коефіцієнт становить 3,1.

Від земельного податку звільняються:

заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (завинятком військових формувань, утворених відповіднодо законів України, крім Збройних сил України та Прикордон-них військ України), спеціалізовані санаторії Ук­раїни для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України;

вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорониздоров'я, соціального забезпечення, фізичної культурита спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;

зареєстровані релігійні та благодійні організації, що незаймаються підприємницькою діяльністю;

-              землекористувачі за умови передачі земельних ділянокта земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

Не справляється плата за такі землі:

за сільськогосподарські угіддя зон радіактивно забруд-нених територій і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджене обмеження щодо ведення сільського господарства;

за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або устадії сільськогосподарського освоєння;

за землі державних сортовипробувальних станцій і сорто-дільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

за землі дорожнього господарства автомобільних дорігзагального користування;

за земельні ділянки державних, колективних і фермер-ських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових на­саджень;

за землі кладовищ;

за землі дитячих санаторно-курортних та оздоровчихзакладів України, а також за земельні ділянки підприємств, установ і організацій України, зайняті їхніми структурними підрозділами (філіями, представництвами), що надають санаторно-курортні та оздоровчі послуги дітям;

за земельні ділянки, в межах граничних норм, встанов-лених Земельним кодексом України, інвалідів І і II груп,громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадян, яким у встановленому порядку видано по­свідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Якщо підприємства, установи та організації, що користу­ються пільгами щодо земельного податку, здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Порядок обчислення земельного податку. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати ─ за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній влас­ності, ─ договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу Державної по­даткової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановле­ною центральним податковим органом, з розбивкою річної су­ми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що пе­ребуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що пе­ребуває у спільній власності кількох юридичних осіб або гро­мадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.