4.1 Загальна характеристика сил, що діють на ракету в польоті

 

Загалом на ЛА в польоті діє ряд сил, що умовно поділяють на дві групи: внутрішні, які утворюються самим ЛА, і зовнішні, які утворюються навколишнім середовищем, в якому здійснюється політ ЛА.

До групи внутрішніх сил відносяться:

- силу тяги, що утворюється двигуном ЛА (ракети);

- управляючі сили, які утворюються за допомогою органів управління (рулів) ракети.

До зовнішніх об’єктивно діючих (природних) сил відносять:

- масові сили, обумовлені гравітацією Землі, Місяця, Сонця та інших тіл, що притягають;

- сили, що виникають внаслідок обертання Землі (силу інерції Коріоліса та відцентрову силу);

- аеродинамічні сили, що утворюються атмосферою Землі (особливо різко проявляються при польоті ЛА в нижніх, найбільш щільних шарах атмосфери).

Крім цих сил, на ЛА діють інші сили: тиску сонячного випромінювання, електричні та магнітні сили, які утворюються планетою, поблизу чи навколо якої здійснюється політ, але величина їх дуже незначна і впливом їх на політ можна знехтувати.

Знання та врахування усіх сил, діють на ЛА у польоті дозволяє, з одного боку, правильно спроектувати ЛА, а з іншого правильно розрахувати траєкторію його руху. Траєкторія ЛА залежно від завдань і точності дослідження його руху розраховується з урахуванням усіх чи тільки основних сил, що діють на ЛА.

За характером прикладання до тіла (ракети) всі сили поділяють на: масові поверхневі сили.

Масовими силами називають сили, прикладені до всіх частин маси ракети. Ними є: сила тяжіння, Коріоліса та відцентрова сила.

Поверхневі сили прикладені до частини поверхні ракети. До них відносять: аеродинамічні силу, сила тяги та управляючі сили. Моменти відносно центра мас ЛА можуть утворюватися будь-якими поверхневими силами, точки прикладення яких не збігається з центром мас ракети.