2.4 Визначення зарплати

 

Трудові фактори, як і будь-які інші ресурси, реалізуються через ринок. Ціною праці є заробітна плата, величина якої формується під впливом попиту і пропозиції. Сума грошей, яку працюючий отримує за свою роботу, називається номінальною заробітною платою.

Крім номінальної зарплати розрізняють також:

- мінімальну заробітну плату – установлений державою розмір плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче від якого не може здійснюватися оплата праці за фактично виконану найманим працівником повну місячну норму праці; до неї не входять доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати; мінімальна заробітна плата регулюється державою з урахуванням рівня економічного розвитку країни, середньої продуктивності праці, середньої заробітної плати і вартості мінімального споживчого кошику (з 1 квітня 2008 р. – 525 грн);

- реальну заробітну плату, що визначається кількістю товарів і послуг, яку можна купити за номінальну заробітну плату.

Основою оплати праці на підприємстві є тарифна система, що дозволяє порівнювати різні види робіт, їх якість і умови виконання. Тарифна система складається з трьох основних елементів: тарифної ставки, тарифної сітки і тарифно-кваліфікаційного довідника.

Тарифна ставка визначає величину оплати праці робітника відповідного кваліфікаційного розряду за одиницю часу (година, день, місяць). Цей розмір платні визначається відповідно до рівня мінімальної заробітної плати.

Тарифна сітка характеризує зміну тарифних ставок залежно від кваліфікації працюючих і галузевої приналежності підприємства. Для кожного кваліфікаційного розряду встановлений тарифний коефіцієнт, що показує, у скільки разів ставка цього розряду більша від тарифної ставки першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять перелік характеристик робіт, що виконуються, за їх складністю і точністю, а також вимоги до освіти і практичних навичок працюючих, що необхідні для виконання роботи.

Фактично початковою величиною при формуванні заробітної плати є питомі розцінки на одиницю праці, тобто за одиницю роботи, виконаної працюючим, або за одиницю відпрацьованого часу.

Відповідно для визначення підсумкового (наприклад, за місяць) розміру заробітної плати використовуються дві основних форми обліку заробітної плати: відрядна і погодинна.

При відрядній формі заробітної плати основний розрахунковий принцип відповідає формулі

,                               (2.3)

де Р – розцінки за одиницю виконаної роботи (грн/шт.; грн/м3; грн/т і т.д.); В – кількість виконаної роботи (шт.; м3; м2; т; л тощо).

При погодинній формі заробітної плати основний розрахунковий принцип відповідає формулі

,                               (2.4)

де Т – тарифна ставка за одиницю відпрацьованого часу, грн/годину; t – кількість відпрацьованого часу, годин.

Правильний вибір системи оплати праці є основою ефективного використання виробничих факторів.

 

 

 

Список літератури

 

1. Економіка підприємства: Підручник / За ред.                    С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

2. Закон про державний бюджет України на 2008 р.

3. Экономика предприятий и отраслей промышленности / Под ред. А.С. Пелых. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 608 с.