1.3 Основи організації підприємства

 

Ключовим фактором організації підприємства є: відношення до власності підприємства, джерела його фінансування, ступінь підпорядкованості, порядок відповідальності за забов’язаннями. 

Відношення до власності. Зазначений фактор є основним у реалізації ключової тріади власності: «володіти – розпоряджатися – використовувати». На абсолютно самостійних, незалежних підприємствах повною мірою реалізується вся зазначена тріада, тобто підприємства мають повне право власності на засоби виробництва та інше майно.

Унітарне підприємство, маючи право юридичної особи, і будучи комерційною чи некомерційною організацією, не отримує, однак, повного права власності на закріплене за ним майно.

Форми власності і господарювання. Одним з найважливіших моментів для різних форм власності і господарювання є реалізація відповідальності підприємств за їх зобов'язаннями. Особливості даного аспекту для різних форм підприємств показані в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2 - Відповідальність різних форм підприємств за зобов'язаннями (складено Н.Н. Савченко – див. Берзинь, 1997)

 

 

Продовження табл. 1.2

Охарактеризуємо докладніше деякі види підприємств.

Кооперативи є однією із форм колективної власності. Діяльність кооперативів ґрунтується переважно на власній праці їх членів. Крім того, члени кооперативу можуть вносити в його статутний фонд грошові і матеріальні паї, у зв'язку з чим розподіл доходів між членами кооперативу може здійснюватися не тільки з урахуванням особистого трудового внеску, а й на основі урахування розмірів пайових внесків.

Найбільшого поширення у світовій практиці набули господарські товариства (спілки), що створюються на основі об'єднання капіталів різних власників. Порядок утворення і діяльності цих спілок в Україні регламентується Законом «Про господарські товариства».

Господарські товариства в Україні поділяються на:

- акціонерні товариства;

- товариства з обмеженою відповідальністю;

- товариства з додатковою відповідальністю;

- повні товариства;

- командитні товариства.

Акціонерним товариством називається спілка, статутний фонд якої поділений на паї у вигляді акцій рівної номінальної вартості і яка відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном даного товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями спілки тільки у межах наявних у них акцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це спілка, майнова відповідальність учасників якої не перевищує суми внесеного паю.

Товариство з додатковою відповідальністю відрізняється тим, що учасники такої спілки  відповідають за його зобов'язаннями не тільки внесками в статутний фонд, а у разі необхідності та їх власним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до пайового внеску. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

У командитному товаристві об'єднуються члени з повною відповідальністю (дійсні керівні члени) і члени з відповідальністю, обмеженою особистими внесками в майно товариства (командитами). В установчій угоді обумовлюється розподіл прибутку між членами спілки пропорційно їх відповідальності.

Ступінь підпорядкованості. Слід розрізняти організаційні форми утворення підприємств. У випадку дочірніх, внучатих підприємств і філій спостерігається адміністративна чи економічна підпорядкованість, зазначених підприємств, компаніям більш високого рівня (наприклад, материнським). Асоційовані форми підпорядковують об'єднання підприємств із відносно рівними правами господарювання.

 

 

 

Список літератури

 

Берзинь И.Э. Экономика фирмы. – М.: Институт международного права и экономики, 1997. – 253 с.

Мельник Л.Г. Экономика развития. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2000. – 450 с.