3 УПРАВЛІННЯ ФІНАНСУВАННЯМ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Ефективність інноваційної діяльності залежить, передусім, від ефективності управління, у той же час однією з очевидних проблем інноваційної діяльності підприємств України, на вирішення якої має бути спрямована сучасна концепція інноваційного менеджменту, є обмеженість фінансового забезпечення. Тому актуальним є питання розробки схеми управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства як провідної ланки системи інноваційного менеджменту на основі обґрунтування науково-методичного підходу до формування оптимальної структури джерел фінансового забезпечення.

Вирішенню теоретичних і методологічних завдань інноваційно-інвестиційної діяльності, зокрема, питанням фінансового забезпечення, підвищення ефективності інноваційної діяльності, виявленню прихованих резервів для її здійснення, оцінці інноваційно-інвестиційних проектів присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, таких як: В. Александрова, О. Амоша, Л. Антонюк, Ю. Бажал, І. Балабанов, В. Биковський, С. Валдайцев, О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, Г. Гольдштейн, М. Долішній, П. Друкер, П. Завлін, В. Зомбарт, С. Ілляшенко, С. Ільєнкова, С. Козьменко, М. Крупка, Н.Краснокутська, Л. Крушвіц, І. Луніна, Л. Нейкова, А. Пересада, О. Попович, М. Портер, А. Пригожин, В. Савчук, Р. Солоу, Б. Твісс, М. Туган-Барановський, Ф. Фатхутдінов, Л. Федулова, Р. Фостер, Д. Черваньов, Й. Шумпетер, Ю.Яковець та ін. Проте, науково-методичні підходи до управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства потребують подальшого розвитку, спрямованого на удосконалення організаційно-економічних методів менеджменту, враховуючи особливості національної та регіональної економіки в нестабільних умовах сьогодення.

Сучасний стан фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств України й низький рівень інноваційної активності зумовлюють нагальність виокремлення управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства як провідної ланки системи інноваційного менеджменту й відповідно вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації даного процесу. При цьому, виходячи з особливостей інноваційно-інвестиційних проектів, зокрема, тривалого терміну окупності й значних обсягів капіталовкладень, широкого кола альтернатив фінансового забезпечення, необхідності урахування життєвого циклу інновацій, оцінки співвідношення дохідності й ризику тощо, перед підприємством виникає ряд управлінських задач: планування та прогнозування на середньо- і довгострокову перспективу з використанням дисконтування грошових потоків, бюджетування, оптимізація структури капіталу, оцінка вартості джерел фінансування та ефективності їх використання під час реалізації проектів і програм, система контролінгу з розробкою відповідного переліку контролюючих показників та ін. [38].

Ефективне вирішення наведених вище завдань повинно базуватися на системному підході до управління інноваційною діяльністю, адже ефективність будь-якого процесу передбачає узгодженість, взаємодію і гнучкість (наявність зворотнього зв’язку) реалізації усіх складових менеджменту.

Дослідження понять «інноваційний менеджмент», «управління інноваційною діяльністю», «управління інноваційним процесом» і т.п. знайшло відображення в працях багатьох науковців, проте, кожен із них по-різному визначає сутність даних процесів.  На думку Васильєва О.В., управління інноваційним процесом охоплює планування, організування та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства [39]. Проте, визначаючи сутність досліджуваного поняття, на нашу думку, необхідно не лише зосереджуватися на сукупності управлінських функцій, а враховувати те, що будь-яка система управління є системою зі зворотнім зв’язком, які забезпечуються принципами та методами менеджменту.

Герчикова П.Н. досліджує інноваційний менеджмент як напрям стратегічного управління, яке здійснюється вищим рівнем управління компанією [40]. Проте, підприємство потребує не лише розробки стратегії інноваційної діяльності, а й раціональних тактичних дій й оперативного управління інноваційним процесом. Ільєнкова С.Д. визначає інноваційний менеджмент як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною діяльністю та персоналом, зайнятим цією діяльністю [41]. Однак, при визначеннні менеджменту як «сукупності» не відображається взаємозв’язок елементів системи управління.

За Ковальовим Г.Д. інноваційний менеджмент – це система управління економічним розвитком [42]. Завлін П.Н. розглядає інноваційний менеджмент у трьох розрізах: 1) наука та мистецтво управління інноваціями, 2) вид діяльності, 3) суб’єкт управління [43]. А на думку Н.В. Краснокутської, інноваційний менеджмент – це сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю конкретного об’єкта управління з метою одержання най­оптимальнішим шляхом економічних результатів цієї діяльності [44]. Проте, останнє визначення більшою мірою характеризує механізм управлінської діяльності, а не її сутність.

Отже, більшість авторів схиляються до думки, що інноваційний менеджмент є різновидом функціонального менеджменту, об’єктом якого виступають інноваційні процеси. У той же час, наприклад, Н. Круглова наголошує на інституціональному значенні інноваційного менеджменту як системи управління, яка чинить активний вплив на підприємницьку, інноваційну, інвестиційну та соціально-економічну діяльність як підприємства, так і країни в цілому [45].

За результатами теоретичного аналізу підходів до визначення сутності інноваційного менеджменту, його структури можемо зробити висновок про недостатнє теоретичне і методичне розроблення системи управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства. Оскільки формування будь-якої теоретичної системи вимагає обґрунтування понятійного апарату, пропонуємо під управлінням фінансуванням інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства розуміти систему функцій, методів і принципів управління, які обумовлюють механізми та організаційні форми здійснення управлінського впливу на процеси, які стосуються забезпечення потреб у капіталі для інноваційно-інвестиційної діяльності, і спрямовані на підтримання фінансової рівноваги.

Слід відмітити, що ефективне функціонування системи управління фінансуванням інноваційної діяльності, перш за все, має забезпечуватися відповідним підґрунтям – механізмом фінансуванням інноваційної діяльності підприємства, під яким розуміємо сукупність методів та інструментів фінансового забезпечення інноваційного процесу на основі використання власних, залучених ресурсів і потенціалу підприємства, а також законодавчо-нормативної бази, організаційного й інформаційного забезпечення інноваційної діяльності суб’єкта господарювання (рис.4) [38].

Аналізуючи характерні особливості системи управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства (взаємозв’язок і взаємодія складових системи, єдність й автономність, узгодженість у часі, відповідність місії та цілям підприємства, здатність до швидкої адаптації в нових умовах, гнучкість до динамічних змін внутрішнього й зовнішнього середовища, багатофункціональність тощо), приходимо до необхідності розробки дієвої схеми управління фінансуванням інноваційної діяльності як провідної ланки системи інноваційного менеджменту (рис. 5), яка має включати: 

узгодження цілей фінансування інноваційних проектів із стратегічними цілями підприємства і відповідно

розробку інвестиційно-фінансової стратегії;

аналіз внутрішнього середовища: виявлення потреби у фінансових ресурсах для реалізації інноваційного проекту, аналіз наявних власних фінансових ресурсів, матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу та ін., а також інноваційного потенціалу підприємства;

аналіз зовнішнього середовища: оцінку кон’юнктури ринку та дослідження умов реалізації проектів (ризик, дохідність, вартість капіталу та ін.) із подальшим прогнозуванням ситуації на ринку;

моніторинг і аутсорсинг інноваційних проектів чи інноваційних ідей;

формування інноваційно-інвестиційного портфелю, детальне вивчення та вибір проектів;

 

планування та прогнозування: оцінку вартості альтернативних джерел фінансування, розрахунок WACC, оптимізацію структури капіталу, урахування ефекту фінансового важеля, оцінку ефективності проекту з урахуванням інфляції та ризику тощо;

організацію процесу управління фінансуванням інноваційної діяльності: аналіз організаційного забезпечення, створення ефективної організаційної структури (у т.ч. спеціального інноваційних підрозділів), маркетингові заходи, розробку системи контрольних показників ефективної діяльності персоналу та керівників, моніторинг життєвого циклу інноваційного проекту, вивчення можливостей кооперації та міжнародного співробітництва, дослідження ринку інтелектуальної власності та ін.;

 мотивацію персоналу та партнерів: матеріальні й нематеріальні стимули, брендінг інноваційної продукції, стимулювання залучення інвестицій і венчурного капіталу, узгодження інтересів суб’єктів інноваційного процесу, імідж підприємства, гудвіл, гарну кредитну історію, корпоративну й соціальну відповідальність тощо;

контроль: формування системи, яка б забезпечувала гнучкість управління, перехід підприємства до методів контролінгу.

Отже, управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства необхідно розглядати як одну з найважливіших підсистем у системі сучасного інноваційного менеджменту. Запропоновані механізм і схема управління є передумовами не тільки  підвищення ефективності управління фінансуванням, а й сталого інноваційного розвитку підприємства в цілому.