ВИСНОВКИ

 

У результаті проведеного дослідження сучасного стану інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні і рівня її фінансового забезпечення, ролі та значення в економічному зростанні, можна зробити наступні висновки.

1. На підставі статистичного (статичного та динамічного) та факторного аналізу, а також законодавчої бази інноваційно-інвестиційної діяльності можна стверджувати про значне відставання інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. Аналіз офіційних статистичних даних свідчить про глибокий дефіцит фінансових ресурсів, обмежену кількість використовуваних джерел фінансування, загальну тенденцію до зниження обсягів бюджетних і власних коштів підприємств, прорахунки в державній і регіональній політиці. За таких умов доцільно розширити структуру капіталу з орієнтацією на множинність джерел сучасного фінансового забезпечення та шляхи посилення інноваційно-інвестиційної активності підприємств України.

2. До факторів, які стримують інноваційно-інвестиційну діяльність підприємств України слід віднести: недосконалість і неадаптованість нормативно-правової бази та державного регулювання сучасним ринковим умовам; дефіцит власних фінансових ресурсів підприємств для фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних потреб; зменшення бюджетного фінансування та державної підтримки; дефіцит, недостатній досвід використання та нерозвиненість альтернативних джерел фінансового забезпечення; відсутність чіткого механізму вибору ефективного портфелю джерел фінансування та побудови оптимальної структури капіталу; недостатня кваліфікованість персоналу та нерозвиненість стратегічного мислення в менеджерів вищих рівнів, відсутність інноваційно-інвестиційної стратегії підприємств та ін.

3. Для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств України наголошуємо на необхідності реалізації заходів: 1) на загальнодержавному рівні (удосконалити законодавчу базу; прийняти ефективну програму інноваційно-інвестиційного розвитку, розробити контрольні показники для оцінки її реалізації; затвердити пільгову податкову та амортизаційну політику та ін.); 2) на регіональному рівні (надати пільги зі сплати місцевих податків і зборів та інші привілеї з боку органів місцевого самоврядування тощо); 3) на рівні фінансової інфраструктури України (розширити перелік послуг банківського сектору, привабливих за процентними ставками та строками кредитування; поширити застосування венчурного фінансування, факторингу, форфейтингу, страхування тощо); 4) комплекс заходів на рівні підприємств України, наведений у дослідженні.

4. Під управлінням фінансуванням інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства пропонуємо розуміти систему функцій, методів і принципів управління, які обумовлюють механізми та організаційні форми здійснення управлінського впливу на процеси, які стосуються забезпечення потреб у капіталі для інноваційно-інвестиційної діяльності, і спрямовані на підтримання фінансової рівноваги.

5. У контексті дослідження під механізмом фінансуванням інноваційної діяльності підприємства розуміємо сукупність методів та інструментів фінансового забезпечення інноваційного процесу на основі використання власних, залучених ресурсів і потенціалу підприємства, а також законодавчо-нормативної бази, організаційного й інформаційного забезпечення інноваційної діяльності суб’єкта господарювання.

6. Науково-методичні підходи до управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства потребують подальшого розвитку, спрямованого на удосконалення організаційно-економічних методів менеджменту, враховуючи особливості національної та регіональної економіки в нестабільних умовах сьогодення. Тому управління фінансуванням інноваційної діяльності підприємства пропонуємо розглядати як одну з найважливіших підсистем у системі сучасного інноваційного менеджменту. Запропоновані механізм і схема управління є передумовами не тільки  підвищення ефективності управління фінансуванням, а й сталого інноваційного розвитку підприємства в цілому.