2.3 Венчурний бізнес

Наступною формою посередницьких взаємостосунків між великим та малим біз­несом є венчурний (ризиковий) бізнес. Із самого початку свого існування він розрахований на підприємницькі проекти, які у зв’язку з вищим ступенем ризику і ймовірності невдачі не можуть отримати необхідної фінансової підтримки з традиційних джерел. Використовується також у тих випадках, коли майно та інші активи підприємства не можуть бути гарантією для забезпечення банківського кредиту. Особливо важлива роль венчурного бізнесу в процесі здійснення науково-тех­нічних нововведень. Він використовується для створення нових інноваційних компаній, розвитку й оновлення існуючих фірм, а також для фінансу­вання приватизації державної власності.

Венчурне фінансування відбувається у двох формах: шляхом при­дбання акцій нових фірм або через надання різних видів кредиту. До основних донорів ризикового капіталу, що акумулюється венчур­ними фондами, належать приватні особи, пенсійні фонди, страхові компанії, великі корпорації, зарубіжні інвестори.

Малий венчурний бізнес має ряд особливостей, які відрізняють його від традиційного малого підприємства:

а)             охоче ставлення до ризику, більш оперативна реалізація інновацій;

б)            існування малих інноваційних підприємств є стимулом оновлен­ня асортименту продукції, що виробляється у таких промислових корпораціях, які змушені постійно враховувати конкуренцію дріб­них фірм;

в)             значний інноваційний та економічний потенціали.