7.1. Якісний аналіз ризиків підприємницької діяльності

 

Якісна оцінка ризиків має на увазі: виявлення ризиків, властивих реалізації передбачуваного рішення; ідентифікацію можливих ризиків; визначення чинників й зони ризику. Мета цього етапу оцінки – виявити основні види ризиків, що впливають на фінансово-господарську діяльність. Перевага такого підходу полягає в тому, що вже на початковому етапі аналізу ОПР може наочно оцінити ступінь ризикованої за кількісним складом ризиків і вже на цьому етапі відмовитися від втілення в життя певного рішення.

У рамках діяльності певного суб’єкта господарювання може бути використана така класифікація зон ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику. Основними критеріями розмежування є: прибуток, виручка, власні кошти підприємства, втрати, коефіцієнт ризику. Іноді в межах зони допустимого ризику виокрем­люють мінімальну зону та зону підвищеного ризику, використовуючи як критерії чистий і розрахунковий прибутки від здійснення підприємницької діяльності.

Перейдемо до розгляду основних видів господарських ризиків та ідентифікації причин їх виникнення.

Політичний ризик передбачає наявність імовірності можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни. Реалізація політичного ризику може бути спричинена здійсненням певних подій політичного характеру: військові події, виникнення локальних конфліктів, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів, зміни геополітичної ситуації тощо.

Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю та ризику, пов’язаному з працівниками підприємства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде врозріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені в законах, активній реакції протестувальників від цих груп. Цей вид ризику шкодить конкурентоспроможності фірми, завдаючи шкоди торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносини фірми з органами державної влади. Виникнення такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими працівниками, робочим колективом підприємства в цілому. Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства зі зв’язків із громадськістю – значно знизити ступінь їх впливу.

Екологічний ризик – ризик завдання збитку навколишньому природному середовищу.

Адміністративно-законодавчі ризики – ризики, що чинять вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають унаслідок адміністративних і законодавчих змін. Джерела даної групи ризиків: введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів, із зовнішніми включно; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну); проблеми, пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, створюваної підприємством; імовірність виникнення конфліктів підприємства із законодавством.

Виробничі ризики – ризики, що виникають у процесі науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг). Можна виокремити такі групи виробничих ризиків: ризики НДДКР (технічні ризики); безпосередньо виробничі ризики; транспортні ризики; реалізаційні ризики (маркетингові або комерційні).

Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він включає всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) реалізується як на рівні держави, так і на рівні окремих фірм. У другому випадку ЗЕД виявляється в укладанні й виконанні контрактів з іноземними партнерами. Структура ризиків ЗЕД велика та налічує, за висновками сучасних теоретиків ризику, близько 150 видів. Основними з них є: країні, ризики вибору й надійності партнера, маркетингові, транспортні ризики, комерційні ризики, митні ризики.

Завдяки якісному аналізу можна виділити велику групу ризиків, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності. Розглянута вище класифікаційна система ризиків має універсальний характер та може бути використана для вибору засобів управління ризиком у виробничо-господарській діяльності підприємств.