8.1. Особливості управління ризиками господарської діяльності

 

Оскільки ризик є економічною категорією, на його ступінь можна впливати через формування та реалізацію стратегії, використання певних засобів, принципів, тобто через створення своєрідного механізму управління ризиками – ризик-менеджменту.

Найбільш повне визначення сутності ризик-менеджменту наведено Д. А. Штефаничем, який вважає, що управління ризиками – це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розроблення й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам.

Відповідно до сучасної концепції управління ризиками ризик-менеджмент можна розглядати як систему чи як процес. Як система управління ризик-менеджмент містить у собі: об’єкти управління – керовану підсистему; суб’єкти управління – керівну підсистему. Взаємодія об’єктів і суб’єктів управління в ризик-менеджменті може здійснюватися лише за умови інформаційного забезпечення (наявності статистичних, інформаційних, комерційних даних).

Як на об’єкт, так і на суб’єкт системи управління господарськими ризиками покладено виконання конкретних функцій.

Функціями керівної підсистеми ризик-менеджменту є організація: вирішення питань, пов’язаних із ризиком, ризиковими вкладеннями капіталу; робіт зі зниження ступеня ризику; процесу страхування ризику; економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання.

Функції керованої підсистеми полягають у: прогнозуванні (розроблення на перспективу змін фінансово-економічного стану об’єкта та його частин); організації (об’єднання людей, які займаються управлінням ризиками, на основі певних правил та процедур: створення органів управління, побудова структури апарату управління, розроблення норм та нормативів); регулюванні (вплив на об’єкт управління, за допомогою якого досягається ситуація стійкості цього об’єкта у випадку виникнення відхилень від заданих параметрів); координації (узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарату управління та спеціалістів); стимулюванні (спонукання спеціалістів до зацікавленості в управлінні ризиками); контролі (перевірка організації роботи з регулювання рівня ризику).

Як процес управління ризик-менеджмент передбачає розроблення стратегічних і тактичних рішень.

Стратегія ризик-менеджменту – це загальний довгостроковий курс досягнення намічених цілей, в основу якого покладено прогнозування ризику та напрямів його зниження.

Тактика пропонує конкретні методи та прийоми для вибору найбільш оптимального рішення та досягнення результатів у конкретних умовах.

Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання певних принципів, основні з яких такі: усвідомлення прийняття ризиків; особиста відповідальність кожного учасника ризик-менеджменту; колегіальність і демократизм у групі спеціалістів, що займаються проблемами ризику; коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню мети; об’єктивність, достовірність, повнота й надійність інформації; охоплення управління ризиком усіх горизонтальних і вертикальних ієрархічних рівнів підприємства (системний підхід); зіставність рівня ризиків, що приймаються, з рівнем дохідності підприємства та його фінансовими можливостями; врахування фактора часу в управлінні ризиками; мінімізація витрат на організацію та здійснення ризик-менеджменту; інноваційний підхід до управління ризиками тощо.

Таким чином, управління господарськими ризиками спрямовано на ідентифікацію, аналіз, регулювання всіх видів ризику підприємства, що мають місце в його операційній, фінансовій та стратегічній діяльності. Кінцевою метою ризик-менеджменту є цільова функція підприємництва, яка полягає в отриманні найбільшого прибутку за оптимального, прийнятного для суб’єкта господарювання, рівня ризику.