2.3 Ділова та професійна етика

 

Слід зазначити, що етичні принципи існування підприємств є складовою частиною бізнес-культури. У зв’язку з цим розглянемо основні моменти стосовно поняття “етика”.

Етика (від лат. – ethica, від грец. ηθος – звичай) – наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи. Термін “етика” вперше використав Аристотель для позначення практичної філософії, відповідаючи на запитання, що ми повинні робити, щоб робити правильні, моральні вчинки.

Найважливішими категоріями етики є такі поняття, як “добро”, “зло”, “справедливість”, “благо”, “відповідальність”, “обов’язок”.

Система етичних цінностей, які признаються людиною, – це мораль. Мораль – найважливіший спосіб нормативної регуляції суспільних відносин, спілкування і поведінки людей в різних сферах суспільного життя – в сім’ї, побуті, політиці, науці, праці та ін.

Етичні цінності, які установлюють міру соціальної відповідальності керівника і організації, значною мірою визначають ефективність всього суспільного розвитку. У більшості саме схильність на етичні цінності допомогла цивілізованому світові здійснити перехід індустріального суспільства від “грабіжницької” фази до фази демократичного розвитку.

Необхідність етичних норм поведінки випливає із самої природи ринкових відносин. Ринок – це не тільки механізм збалансування попиту і пропозиції, але й складний соціальний феномен, який припускає певну культуру господарювання, що зобов’язує дотримуватися правил етики ділових взаємовідносин.

Згідно зі ст. 38 Господарського кодексу суб'єкти господарювання за сприяння заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер господарської діяльності, а також для певних галузей економіки. Правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України та можуть використовуватися при укладанні договорів, розробці установчих та інших документів суб'єктів господарювання. Відповідно до цих правил більшість організацій у більш-менш лаконічному вигляді формулюють свої кодекси етичної поведінки, які при деяких зовнішніх різницях базуються на загальних цінностях.

В етичних кодексах певних сфер соціальної діяльності – правоохоронних органів, податкової служби, митників, акціонерних товариств та інших – намагаються конкретизувати норми поведінки. Так, етичний кодекс службовців правопорядку цивілізованих країн: мій головний обов’язок – служити людям, охороняти їх життя та приватну власність, захищати невинуватого від обману, слабшого від гніту або залякування.

Для формування цивілізованої етики потрібно:

забезпечити свободу вибору роду бізнесу, джерела ресурсів, контрагентів;

виховання безумовної поваги до закону;

стабільне правове регулювання підприємництва.

Праця керівника завжди спрямована на досягнення певних цілей, розрахованих на успіх, але якщо у своїй діяльності менеджер буде керуватися аморальними або просто сумнівними моральними нормами, то кар’єра його буде недовгостроковою , колеги просто відмовляться від контактів з ним.

У наш складний час особливу роль відіграють важливі елементи ділової етики – чесність і порядність керівника, менеджера.

Численні соціальні дослідження дають відштовхувальний портрет сучасного підприємця: повна відсутність розуміння культури бізнесу; професійна некомпетентність, оскільки підприємці стали займатися бізнесом, принципово новою для них діяльністю, не маючи яких-небудь спеціальних знань; нечесне ведення справ.

Поряд з великими досягненнями інформаційних технологій до нас починають проникати доволі поширені у розвинених країнах система і методологія корисливих порушень етики підприємництва, які не мають ознак явних протиріч з чинним законодавством.

У першу чергу це стосується різних методів промислового шпіонажу, тобто збір інформації про закриті фірмові технології шляхом прослуховування службових і особистих телефонів та установлення так званих „жучків”, які дозволяють записувати конфіденційні розмови. Значно зросли обсяги продаж як апаратури для підслуховування, так і систем забезпечення захисту інформації.

Ретельно оброблена технологія маніпулювання інформації, від нахабної дезінформації до поширення негативних про фірму слухів, може завдати істотної шкоди репутації фірми або дозволить нажитися на падінні курсу акції конкурента. Особливо гострі сутички між конкурентними фірмами спостерігаються під час набору на роботу випускників престижних вузів.

Усі ці поширені за кордоном методи порушення етики бізнесу стали відомими в нашій країні. Знати цю вже відпрацьовану систему необхідно і нашим керівникам для вжиття профілактичних заходів.

За чесністю і порядністю – основою практики сучасного підприємництва – майбутнє у всіх сферах виробничої і комерційної діяльності.

Будь-яка діяльність має не тільки правові, але й етичні критерії, які регламентують певну поведінку.

На відміну від адміністративного права етика як особливий спосіб духовно-практичного освоєння дійсності більш глибокою регулює поведінку особистості. Вона гуманніше підходить до розв’язання протиріч та конфліктів, оскільки схиляється до більшості прийомів неформального впливу на людину. Порівняно з правовими розпорядженнями та організаційними регуляторами вимоги етики формуються спонтанно, безпосередньо у практиці взаємного спілкування людей, а потім відтворюються силою соціальної думки та поведінки.

Перейдемо до розглядання таких сучасних аспектів етики в організаціях, як підвищення показників етичної поведінки, функціонування комітетів з етики, соціальні ревізії та навчання етичній поведінці.

Етика в організаціях зачіпає проблему соціально-відповідальної поведінки, а також вона зосереджена на широкому спектрі варіантів поведінки керівників і підлеглих. Більш того, у фокусі її уваги – і цілі, і засоби, що використовуються для їх досягнення тими й іншими. Наприклад, майже всі американці, швидше за все, вважають, що неетично давати хабар іноземному урядовцю задля отримання контракту. Уявимо проте, що йдеться про контракт на закупівлю шкір котиків, які використовуються для виробництва одягу. Деякі люди, для яких захист диких тварин стоїть на високому місці, можуть вважати, що використовування котикових шкур неетичне, навіть якщо їх можна одержати, не даючи хабара. Тут неетичною вважається мета, оскільки подібні дії розглядаються як неправильна поведінка. З цієї точки зору поведінка неправильна не тому, що протизаконно, а тому, що суперечить особистим цінностям і є дією, яка не може бути підтримана. Дії керівників або рядових працівників, що порушують закон, також потрібно розцінювати як неетичні.

Етичні проблеми в бізнесі стосуються конфлікту або, щонайменше, вірогідності такого конфлікту між економічними показниками організації, вимірюваними доходами, витратами та прибутком і показниками її соціальної відповідальності, вираженими через зобов’язання щодо інших людей як у середині організації, так і в суспільстві.

До причин розширення неетичної практики ведення справ керівники підприємств відносять: 1) конкурентну боротьбу, яка відтісняє на узбіччя етичні міркування; 2) прагнення зазначати рівень прибутковості кожні три місяці, тобто в квартальних звітах; 3) невдачі із забезпеченням належної винагороди керівників за етичну поведінку; 4) загальне зниження значення етики в суспільстві, що поволі вибачає неетичну поведінку на робочому місці; 5) натиск з боку організації на рядових працівників з метою знаходження ними компромісу між власними особистими цінностями і цінностями керівників.

У Сполучених Штатах організації вживають різних заходів у цілях підвищення характеристик етичності поведінки керівників і рядових працівників. До таких заходів відносять розроблення етичних нормативів, створення комітетів з етики, проведення соціальних ревізій і навчання етичній  поведінці.

Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких, на думку організації, повинні дотримуватися її працівники. Етичні нормативи розробляють з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах ухвалення рішень.

Розглянемо етичні нормативи у розрізі етики бізнесу на міжнародному рівні. Стає все очевиднішим, що, діючи у власних інтересах, багатонаціональні корпорації повинні розглядати себе як посередників в обмінах, що обумовлюють економічний та соціальний розвиток. Бажаючи або не бажаючи цього, корпорації часто вирішальним чином і тривало впливають на інші країни. Тому слід ретельно оцінювати вплив на місцеву культуру, інститути, релігію і спосіб життя. Для цього необхідно періодично влаштовувати “ревізії дії на етику”. Етичні моменти повинні обов’язково стати найважливішим елементом процесу планування. Проблеми, створювані поведінкою багатонаціональних корпорацій за відсутності такого аналізу, стають об’єктом регулювання з боку уряду країни-господаря або більш великих регулювальних органів, що наділені регіональними або всесвітніми повноваженнями. Тому на користь кожної багатонаціональної організації необхідно встановити єдині етичні принципи з операцій у всіх регіонах світу, причому на можливо більш високому рівні.

Стандарти етичної поведінки розрізняються в різних країнах. Поведінка часто визначається засобами примусового виконання закону, а не власне існуванням закону. Етичність поведінки не має “верхніх” меж. Багатонаціональні організації характеризуються високим рівнем етичної відповідальності та підконтрольності. Вірогідність етично помилкових думок порівняно висока. Увага країни до етики підвищується із зростанням рівня економічного добробуту.

Розглянемо у цьому сенсі рекомендації для багатонаціональних організацій:

1) розроблення етичних нормативів, застосовних у всьому світі;

2) облік етичних питань під час розроблення стратегії;

3) відхід із сумнівного ринку при виникненні великих невирішених етичних проблем. Складання періодичних звітів про “дію на етику”.

До варіантів поведінки, як правило тих, що забороняються етичними нормативами, відносять хабарі, здирство, подарунки, виплата співучаснику частини незаконно одержаних грошей, конфлікт на ґрунті зіткнення інтересів, порушення законів у цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії, використовування інформації, одержаної в довірчій бесіді від членів “своєї” групи, незаконні виплати політичним організаціям, протиправна поведінка ради інтересів фірми. Звичайно організації доводять етичні нормативи до своїх працівників у вигляді друкарських матеріалів, хоча деякі створюють робочі групи з етичних нормативів.

Під час розроблення етичних нормативів стосовно бізнесу в багатонаціональних організаціях компанії-ініціатору слід враховувати переважне ставлення до хабара і подарунку в інших культурах. У деяких країнах  урядовці звикли і чекають невеликих грошових підношень для стимулювання діяльності. Як наслідок, Конгрес вніс поправку до закону, згідно з якою такі виплати вираховуються із суми, що підлягає оподаткуванню. З прикладу випливає, що компаніям, які ведуть справи в інших країнах, потрібно продумувати етичне ставлення до такої діяльності.

Комітети з етики. Деякі організації створюють постійні комітети для оцінки повсякденної практики стосовно етики. Майже всі члени таких комітетів – керівники вищого рівня. Деякі організації не створюють таких комітетів, але наймають фахівця з етики бізнесу, який називається адвокатом з етики. Роль такого адвоката – вироблення думки з етичних питань, пов’язаних з діями організації, а також виконання функції “соціальної совісті” організації.

Соціальні ревізії запропоновані для оцінки і складання звітів про соціальний вплив дій і програм організації. Прихильники соціальної ревізії вважають, що звіти такого типу можуть свідчити про рівень соціальної відповідальності організації. Хоча деякі компанії намагалися скористатися принципами соціальної ревізії, але проблеми вимірювання прямих витрат і вигод від реалізації соціальних програм поки не вирішені.

Навчання етичної поведінки. Ще один підхід, що використовується організаціями для підвищення показників етичності поведінки, – навчання етичної поведінки керівників і рядових співробітників. При цьому працівників знайомлять з етикою бізнесу і підвищують їх сприйнятливість до етичних проблем, які можуть перед ними виникнути. Вбудовування етики як предмета в курси навчання бізнесу на університетському рівні є ще однією формою навчання етичній поведінці, завдяки чому ті, хто навчається, починають краще розуміти ці проблеми.

На думку П. Друкера, з приводу підприємницької етики опубліковано безліч статей, але, більшість цих публікацій не стосується бізнесу і майже не стосується моралі та етики. Одним із найважливіших питань залишається звичайна чесність. Нам постійно говорять, що бізнесмени не повинні брехати, красти, шахраювати, давати або брати хабарі. Але те ж саме можна сказати і будь-якій іншій людині. Не можна порушувати загальноприйняті правила поведінки в суспільстві лише через специфіку роботи. Віце-президент, мер міста або ректор університету не перестають бути звичайними людьми після отримання високої посади. Разом із тим завжди знаходяться люди, готові у будь-який момент зшахраювати, вкрасти, збрехати, отримати або дати хабар.

Таким чином, йдеться про моральні цінності та виховання окремої людини, про моделі поведінки, які закладаються в сім'ї та школі. Тому немає необхідності встановлювати якусь особливу етику бізнесу. Потрібно всього лише виробити систему жорстких покарань для всіх посадовців (у комерційних фірмах або інших установах), які піддаються спокусі порушити загальноприйняті етичні норми. Морально-етична проблема, специфічна саме для менеджера, виникає внаслідок того, що керівники установ стають колективно – лідируючою групою співтовариства організацій. Але в індивідуальному плані менеджер залишається звичайним працівником – таким самим, як і інші працівники. Тому не зовсім правильно говорити про менеджерів як про лідерів. Вони лише "члени лідируючої групи". Проте ця група посідає в нашому суспільстві видне, видатне місце. До того ж вона має певні владні повноваження. І тому на ній лежить певна відповідальність.

Але в чому полягає ця відповідальність? У чому полягає етика індивідуального менеджера як представника лідируючої групи? По суті, людина, що належить до тієї чи іншої лідируючої групи, традиційно позначається словом "професіонал". Належність до такої групи додає людині певного статусу, положення в суспільстві, популярності та авторитету. Проте такий статус накладає на людину і певні обов'язки. Розраховувати, що кожен менеджер виявиться ефективним лідером, – щонайменше, несерйозно. У будь-якому розвиненому суспільстві налічуються тисячі, якщо не мільйони менеджерів, тоді як "ефективний лідер" – достатньо рідкісне явище. Але як представники лідируючої групи менеджери повинні відповідати вимогам професійної етики – вимогам етики високої відповідальності.