ТЕМА 2 Санаційний аудит

 

Аудит – процес підтвердження фінансової звітності підприємства, тобто оцінка та висловлення думки щодо відповідності показників, що піддаються кількісній оцінці та встановленим критеріям.

Санаційний аудит – поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що знаходяться у фінансовій кризі. Основна його мета – оцінити санаційну спроможність господарської структури, визначивши структури, визначивши глибину фінансової кризи та причини її виникнення, виявивши можливості подолання кризи та провести експертизу наявної санаційної концепції. Санаційний аудит здійснюють незалежні аудиторські фірми.

Види аудиторських послуг:

завдання, які спрямовані на підвищення достовірності інформації для потреб користувача, в результаті чого надається висновок про велику кількість предметів перевірки;

завдання, які спрямовані на підвищення достовірності інформації для потреб користувача, що розраховуються на надання високого або помірного рівня впевненості і виконувані у приватному або державному секторі;

підтвердження та складання безпосереднього висновку;

надання висновку зовнішнього та внутрішнього характеру.

Санаційний аудит є дуже важливою складовою моделі санації підприємства. Він враховує ідентифікацію даних, експертизу, розроб­лення висновків та рекомендацій.

Санатор як спеціаліст складає санаційний план, що ґрунтується на його знаннях та досвіді. Виступає аудитор в ролі висококваліфікованого спеціаліста, який може на достатньому рівні оцінити фінансову кризу боржника, план виходу з неї, висловити думку щодо запропонованих заходів і надати рекомендації з їх оптимізації. Основою висловлювання думки сенатором є власні знання, досвід та професіоналізм.

Теоретичною основою санаційного аудиту є ефективність, економічність та досяжність.

Виділяють два етапи проведення санаційного аудиту (див.рис.2.1):

- оцінка глибини кризи підприємства;

- вивчення і висловлення думки про санаційну концепцію.

Заплановані аудиторські процедури слід звести у програму аудиту. В ній є перелік процедур з визначенням мети їх проведення, змісту робіт, джерел інформації, часу та виконавців. Програма аудиту дає можливість пов’язати між собою різні види процедур у рамках виконуваного проекту.

Хід аудиту повинен реєструватися в робочих документах, які є доказом належного виконання аудиту та систематизованим  зведенням інформації на підтримку висновку, прийнятого аудитором.

Рисунок 2.1 – Порядок  проведення санаційного аудиту

Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства. Джерела інформації, що використовуються у процесі санаційного аудиту, показано на рис. 2.2

Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санаційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.

 

Рисунок 2.2 - Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційного аудиту

 

Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санаційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.

SWOT-аналіз у рамках санаційного аудиту дозволяє виявити сильні сторони, на які потрібно опиратися, слабкі сторони, вплив яких потрібно нейтралізувати та уникати ситуацій, коли вони проявляються найбільше, можливості, які потрібно прагнути використати, і загрози, які потрібно пом’якшити чи змінити план таким чином, щоб оминути їх.

SWOT-аналіз – сильні місця (strengths), слабкі місця  (weaknesses), можливості  (opportunities), загрози (threats).

Сильні місця – моменти, у яких організація достатньо сильна. Практично це ті сфери, де вона має переваги порівняно з іншими організаціями. Наприклад, низькі поточні витрати або відому торгову марку.

Слабкі місця – сфери, у яких організація має недоліки порівняно з іншими. Наприклад, низький рівень спеціальних знань про новий ринок чи вузька сфера дії на певній території.

Можливості – напрямки чи обставини, які сприяють розгортанню організації на повну потужність. Наприклад, контакти компанії в регіонах, які відкривають можливості для формування стратегій партнерства або зростання попиту на її товар.

Загрози – тенденції, що приховують потенційну небезпеку. Наприклад, конкурент, що будує нову фабрику в тому самому регіоні, чи політична нестабільність.

Аудиторський висновок – складається аудиторами, повинен містити такі обов’язкові елементи:

об’єкт перевірки;

відповідальність, яку несе аудитор;

відповідальність, яку несе розробник санаційного плану;

обсяги та види проведених досліджень;

відповідно до яких технічних стандартів проводився аудит (Міжнародних стандартів аудиту, національних нормативів аудиту та ін.)

вказівка на моменти незгоди з санаційним планом;

висловлення думки про економічність, ефективність та досяжність санаційного плану.

Активи – це те, що має підприємство: гроші, фінансові інвестиції, які вкладені в інші підприємства (куплені паї, акції, облігації інших підприємств), різного роду матеріальні цінності (матеріали, сировина, основні засоби та інше).

Ліквідність - здатність окремих видів активів (майнових цінностей) до швидкої реалізації на ринку та перетворення на грошові активи.

Неплатоспроможність пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі, нездатність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов’язання, термін сплати яких настав.

Пасив складається з власного капіталу та зобов’язань.

Фінансовий стан підприємства – стан економічного суб’єкта, що характеризується наявністю в нього фінансових ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб’єктами.

Заборгованість – це ще не сплачені грошові суми, які підлягають сплаті.

Чисті активи (ЧА) – різниця між сумарними активами та сумарними обов’язками. ЧА не можуть бути меншими за розмір статутного фонду (якщо він уже сформований).

Проведення санаційного аудиту умовно можна поділити на 6 етапів.

1-й етап: вивчення наявної санаційної концепції і збір необхідної інформації.

Для виконання своїх задач і оцінки санаційної спроможності суб'єкта господарювання аудитор повинен мати доступ до всієї комерційної інформації про нього.

До початку санаційного аудиту, аудитор повинен узяти у керівника підприємства записку пояснення до плану санації. Записка повинна підтверджувати повноту і достовірність плану, а також фактичного матеріалу, на якому він базується, і одночасно визначає повноваження аудитора.

Представлені аудитору дані для дослідження підприємства, повинні характеризувати його оперативний і стратегічний стан (баланси за 2-3 роки, звіти про фінансові результати, звіти про фінансово-майновий стан, документи про результати інвентаризації, звіти про витрати на виробництво продукції, розрахунок нормативу власних оборотних коштів, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованостей, дані про кадровий склад, бізнес-плани, фінансові плани та інші прогнозовані розрахунки, галузевий аналіз, матеріали маркетингових досліджень і т.д.). Разом із звітними бухгалтерськими даними і іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності слід також використовувати зовнішні джерела: статистичні дані, які торкаються діяльності галузі і економіки в цілому, матеріали засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи.

2-й  етап: аналіз виробничо-господарської діяльності

Метою аналізу є виявлення відповідності фактичного стану виробничо-господарської діяльності підприємства даним, відображеним у плані санації, а також виявлення сильних і слабких сторін виробничої сфери підприємства.

Аналізуючи виробничу господарську діяльність, аудитор виконує таку роботу:

1) вивчає загальну виробничу структуру підприємства:

- досліджуються основні техніко-економічні показники структурних підрозділів;

- визначається кількість і місце розміщування окремих структурних підрозділів;

- проводиться експертиза доцільності створення окремих підрозділів у ході майбутньої реструктуризації;

- визначаються основні види продукції, обсяги її випуску і реалізації за попередній і звітний періоди, а також прогнозовані дані.

2) Оцінка рівня існуючої технології виробництва.

Вивчається наявність сучасних передових технологій, використовування «ноу-хау» і власних інноваційних розробок, використовування автоматизованих систем управління.

У процесі аудиту звертається увага на циклічність технологічних процесів, їх безперервність, повторне використовування продуктів перероблення (відходів), наявність науково-обгрунтованих норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

3) Аналіз витрат на виробництво.

Вивчається ефективність планування собівартості і вироблення аналіз чинника відхилень факту від плану.

Велике значення приділяється питанню правильності віднесення витрат на собівартість продукції і на валові витрати для цілей оподаткування.

4) Аналіз основних фондів і амортизаційних відрахувань.

5) Аналіз показників праці.

3-й етап: аудит фінансової сфери підприємства.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що знаходиться в кризі, можна використовувати методику проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського положення неплатоспроможних підприємств і методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій, затверджені Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації державних підприємств (затверджено Ухвалою КМ від 8.02.94г.)

Аудит фінансової сфери передбачає:

- оцінку динаміки і структури балансу;

- оцінку ліквідності активів підприємства і його платоспроможності;

- аудит власного капіталу;

- аудит позикового капіталу і кредиторської заборгованості;

- аудит реальних і фінансових інвестицій;

- аналіз дебіторської заборгованості;

- аналіз кеш-фло;

- оцінку ділової активності підприємства.

Кеш-фло показує, яку суму грошових коштів (чистий прибуток + амортизаційні відрахування) із загального обсягу виручки від реалізації можна спрямувати на погашення кредитів і відсотків за ними, на інвестиції або виплату дивідендів. У рамках аналізу кеш-фло обчислюють коефіцієнт, який характеризує здатність підприємства погасити свої зобов'язання за наслідками господарської діяльності:

 

До = кеш-фло / сума заборгованості – ДС – КФВ,          (2.1)

 

де ДС – грошові кошти;

КФВ – короткострокові фінансові вкладення.

4-й етап: вивчення положення підприємства на ринку чинників виробництва і збуту готової продукції.

Під час санаційного аудиту доцільно перевірити географію поставок в цілому і за окремими постачальниками, оскільки і залежність підприємства від монопольних постачальників і закупівля сировини і матеріалів за завищеними цінами можуть призвести до перебоїв у роботі підприємства.

В процесі санаційного аудиту вивчаються основні параметри маркетингової політики, відображені в санаційній концепції. Особливу увагу надають таким з них:

- вивчення попиту на продукцію і його прогнозування;

- вивчення конкурентоспроможності товарів і створення конкурентноспроможних переваг;

- забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

- розроблення концепції життєвого циклу товарів;

- управління товарним асортиментом;

- розрахунок прогнозних об'ємів виробництва і визначення номенклатури продукції;

- розширення інноваційної діяльності, направленої на розробку нових товарів з урахуванням ринкових вимог і стратегії підприємства.

Аналізують також факти і причини продажу товарів за зниженими цінами, бартерні операції і т.д.

5-й етап: аналіз причин кризи, слабих і сильних сторін підприємства.

На цьому етапі аудиту визначається повнота урахованості в санаційній концепції всіх причин і чинників, які призвели до кризи. Перевіряють, чи правильно були використані методи ідентифікації причин кризи. Визначаються вигляд і стадія фінансової кризи, чинники позитивно і негативно вплинули на кінцеві показники діяльності, систематизують сильні і слабкі сторони в діяльності підприємства.

6-й етап: експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

У ході аудиту перевіряється повнота і правильність розрахунків цільових показників. Важливо з'ясувати, чи правильно розрахована потреба в капіталі, необхідному  для санації, чи достатні заплановані заходи щодо мобілізації фінансових ресурсів.

На підставі одержаних в результаті санаційного аудиту даних розробляються загальні висновки і пропозиції про доцільність ліквідації або санації. Якщо виробничий потенціал зруйнований, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачені, відсутня стратегія розвитку підприємства, то робиться висновок про санаційну неспроможність підприємства і доцільності його ліквідації.

Якщо санаційний аудит показав, що підприємство має реальну нагоду відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також реальні можливості для залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про можливість проведення його санації.

У акті про результати санаційного аудиту слід чітко відобразити поточний стан підприємства і визначити його санаційні шанси, враховуючи прогнози розвитку самого підприємства і зовнішнього середовища. Акт повинен бути не тільки достовірним та інформаційно наповненим, але і містити переконливі обґрунтування тих або інших тверджень, а також істотні висновки, на яких базується оцінка санаційної концепції.

Акт аудиторської перевірки повинен складатися з таких розділів:

1 Основна інформація про аудитора і аудиторську фірму.

Надається така інформація: назва аудиторської фірми, номер і дата ліцензії, адреса, телефон, прізвище і ініціали аудитора, номер і дата видачі сертифіката аудитора.

2 Підстави для здійснення аудиту, мета, методи, обсяги.

Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об'єкт аудиту, мета і задачі аудиту, основні документи і методи, використані під час проведення аудиту.

Крім того, надається інформації про участь аудитора в розробленні плану санації.

3 Оцінка достовірності інформації і представлених доказів

Акт повинен давати чітке уявлення думки аудитора про відображений в звітності фінансовий стан підприємства, а також про приведені в плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності, об'єктивності.

Аудитор повинен констатувати виконання невід'ємних передумов здійснення аудиту:

- фінансову інформацію була підготовлена згідно з нормативною базою, використовуваною підприємством у практичній діяльності;

- надана інформація за обсягом достатня для оцінки плану санації;

- всі матеріальні питання, які торкаються правильного розуміння фінансової інформації, відображені адекватно.

4 висновки про санаційну спроможність або неспроможність.

Кінцевий висновок можливий в трьох варіантах:

- однозначно затверджується, що концепція санації відображає реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним;

- зазначається, що план санації можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час проведення санаційного аудиту;

- план санації признається нереальним, а сама санація – неможливою.

Аналізуючи фінансово-господарський стан підприємства, не можна обминути Закон України від 25 червня 1991р. «Про охорону навколишнього середовища». Необхідно звернути увагу на наяв­ність очисних споруд, стан та використання, а також вплив ви­робництва на навколишнє середовище. Крім того, використовують інформацію про розмір сплачених штрафних санкцій за забруднення довкілля.