РЕКОМЕНДАЦЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

 

Особливістю освіти ХХІ століття слід вважати її радикальне оновлення. Проблемного значення набувають фундаментальні положення освітньо-педагогічної діяльності як розуміння того, що має визначати зміст освіти та яким чином повинен здійснюватись освітній процес. Реалії сучасної культури взагалі поставили під сумнів традиційні уявлення щодо стандарту освіти.

Змістовне наповнення сучасної системи освіти породжує низку проблем, від вирішення яких залежатиме майбутній образ освіти. Намагання відповідати рівню розвитку наукового знання та наголос на інформативну насиченість при збереженні традиційних освітніх технологій втілюються в проблеми дисциплінарного перевантаження змісту освіти. Саме змістовне наповнення отримало виключне значення в межах існуючої системи освіти: кожна галузь наукового знання, так чи інакше, повинна бути представлена в рамках навчального процесу на рівні конкретної дисципліни. З огляду на процеси розширення знань відбувається безперервне збільшення кількості навчальних дисциплін. Це сприяє зростанню диференціації освітнього простору, дисциплінарному розмежуванню. В умовах часового обмеження, дисциплінарного розмежування для нинішньої системи освіти стало проблематичним формування цілісного підходу у навчанні. Різні підходи, методи, термінологія навряд чи сприяють уявленню про єдність освіти, її цілісність та взаємозв’язки.

У сучасному періоді  соціально-економічного становища України, в контексті інтеграції до європейського освітнього простору, виникає потреба створення положень національного стандарту вищої освіти, зміст яких доцільно орієнтувати в залежності від вимог міжнародних стандартів, розвитку країни та ролі держави у здійсненні вищої освіти.

Навчання та підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може відбуватись з різним ступенем конкретизації змісту освіти, з урахуванням досвіду різної кількості спеціальностей і спеціалізацій в інших країнах. Зниження цього ступеня підвищує можливості пристосування до будь-яких обставин, підвищення – прискорюватиме адаптацію молодого спеціаліста. Слід зазначити, що різні види діяльності фахівця з вищою освітою (науково-дослідна, виробнича, комерційна та ін.) потребують неоднакового змісту освіти. Тому вибір виду діяльності залежить від здібностей студентів та їх можливостей в науковому плані. Крім того, можливе навчання передбачає відтворення набутих знань, вирішення нестандартних завдань з використанням набутого. Треба підкреслити, що в останньому випадку необхідно спрямувати систему освіти та відповідно до цього створити національний стандарт освіти, орієнтуючись на міжнародний досвід. Немаловажним у цьому питанні є й те, що зазначений стандарт може бути розраховано на слабкішого та сильнішого студента, обдаровану та пересічну людину.

Треба підкреслити важливе положення – хто ж добиратиме дисципліни, що будуть входити до стандарту, складатиме перелік цих дисциплін тощо. Ним може бути фахівець державного управління освітою, фахівці зі спеціальності, що набувається або самої дисципліни. Критерії до вибору дисциплін та межі знань, які будуть обумовлені національним стандартом вищої освіти, значною мірою залежать від визначення ієрархії головних чинників освіти як рівень освіти навчання, галузь використання знань, а також контингент студентів і склад професорсько-викладацького персоналу.