Смоленніков Д.О. ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ СТУДЕНТА

 

Перехід на кредитно-модульну систему організації навчального процесу в першу чергу пов'язаний з впровадженням модульних технологій навчання. При цьому засвоєння знань студентом набуває систематичних ознак та підвищується необхідність постійної та наполегливої самостійної роботи студента. На разі викладання у вищій школі переходить від лекційно-повідомного до систематизовано-дослідницького навчання.

Неабияку роль при впровадженні кредитно-модульної системи відіграє відповідна система оцінювання навчальних досягнень студента. З одного боку, викладач, що є провідним лектором з певної дисципліни, має досить великі можливості щодо розподілу балів в регламенті «за власним бажанням». При цьому мова йде не тільки про заохочення студентів власне за присутність на занятті, але і про оптимізацію нарахування балів при поточному та модульному контролі.

Викладач на першому занятті доводить до студентів «правила гри», за якими останні будуть отримувати бали та підсумкову оцінку. Завдяки цьому студент має можливість не тільки контролювати свою успішність протягом семестру, але і унеможливлює неправомірні дії до себе з боку викладача. Звісно у студента підвищується відповідальність за результати власної навчальної діяльності, а також мотивація набувати нові знання протягом всього викладання дисципліни, а не «штурмувати» підручники у екзаменаційні дні. Окрім підвищення систематичності та якості аудиторної й самостійної роботи студента, об’єктивності оцінювання знань, підвищується і якість підготовки викладача до занять, а також кількість і якість методичного забезпечення. Тому формалізація відношень «викладач-студент», на нашу думку, є позитивною.

Також варто відмітити, що регламентування оцінювання навчальних досягнень знижує суб’єктивний фактор при прийнятті остаточного рішення щодо підсумкової оцінки студента. Бо в такому разі підсумкова оцінка є сумою поточних оцінок, а не єдиною оцінкою, отриманою студентом у день іспиту.

Оцінювання знань в кредитно-модульній системі відбувається переважно в письмовій формі. В першу чергу це пов’язано з необхідністю призначення балів на підсумковий контроль в кожному модулі та важкістю проведення поточного усного контролю в великих академічних групах. Варто зазначити, що при проведенні контролю знань із додатковою атестацією, на яку відводиться 40% R, кількість балів, що студент отримує письмово, є ще більшою.

Однією з найважливіших проблем, що має під собою формалізація відношень «викладач-студент» у кредитно-модульній системі, на нашу думку, є зміщення акценту від насиченого різноманітного студентського життя до наполегливого повсякденного навчання. Мотивація навчатися вступає в конфлікт з бажанням займатись студентським самоврядуванням, культурно-масовою роботою, спортом тощо. Єдиним шляхом подолання цієї проблеми є вдосконалення механізму навчання талановитих студентів за індивідуальними графіками навчання.