Домашенко М.Д., Дворник Р.С. ОЦІНКА ЯКОСТІ ОСВІТИ ЯК ПОКАЗНИК РОЗВИТКУ КРАЇНИ

 

Світове співтовариство беззастережно визнало якість освіти головною метою, пріоритетом розвитку суспільства у ХХІ столітті, якому підпорядковані всі інші показники людського життя. Ми є свідками якісних змін як у розвитку цивілізації, так і обставин життя людини, а значить у функціонуванні освіти й розумінні її якості. Освіта є наріжним каменем сучасної парадигми освіти, безперечним пріоритетом освітньої політики більшості країн, і Україна не стала винятком у цьому процесі. Адже світ збагнув, що у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти стає головним аргументом людського розвитку, в забезпеченні такого рівня життєвої та професійної компетентності людини, який би задовольняв її прагнення до самовдосконалення і саморозвитку і, як наслідок, потреби суспільства в освічених і висококультурних громадянах. Саме тому постає необхідність оцінки якості освіти в Україні, як показника розвитку держави.

Для об’єктивної оцінки якості освіти в Україні, важливо враховувати певні показники розвитку країни, а саме:

кількість населення України – 45.5 млн. (прогноз на кінець 2010 року);

рівень письменності (% дорослого населення) – 100% (2008 рік);

очікувана середня тривалість життя – 68 років (2008 рік);

кількість студентів ВНЗ в розрахунку на 10000 населення – 599 осіб;

обсяг ВВП на душу населення з врахуванням ППС- 6390 $ США;

ндекс розвитку людського потенціалу – 0,7.

Ці та інші показники суттєво впливають як на розвиток освіти, так і на її якість.

Сьогодні враховуючи світові стандарти оцінки якості освіти, Україна впевнено рухається у Європейському напрямку. Введення незалежного зовнішнього оцінювання знань у школі, побудова навчального процесу у вищій школі відповідно до норм Болонського процесу, втілення дистанційної освіти, підключення навчальних закладів навіть у найменших селах до мережі Інтернет забезпечать якісно нові досягнення в освіті. Разом з тим, існує низка загальнодержавних проблем, які не дозволяють зробити  крок до справді якісної освіти. Передовсім це відсутність або слабке фінансування державних програм щодо розвитку певних напрямків освітянської науки. Слабка інтегрованість України у світовий науковий процес, відсутність постійного зв’язку науки і виробництва, неможливість запровадження передових наукових технологій у практичну площину.

Таким чином, питання оцінювання якості підготовки фахівця, вибір показників, побудова системи оцінювання вищим навчальним закладом залишаються сьогодні недостатньо дослідженими. Результати теоретичного аналізу науково-педагогічних досліджень дають можливість говорити про існування різноманітних моделей оцінювання якості вищої освіти: оцінювання власної діяльності самим навчальним закладом; зовнішня оцінка; або поєднання обох варіантів, Однак, попри існування різних підходів, сьогодні кожний вищий навчальний заклад має створювати власну систему оцінки якості.