ПРО ВИПАДОК УСКЛАДНЕННЯ ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРОГО НА ХРОНІЧНИЙ ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ С

Буринська центральна районна лікарня

 ім. професора М.П. Новаченка, м. Буринь

 

Основна частина. Хворий С., 1975 року народження, мешканець м. Буринь, слюсар КВП. Проживає з матір’ю, не одружений. За характером сенситивний, емоційно-лабільний. На обліку в кабінеті інфекційних захворювань з 2010 року з приводу хронічного вірусного гепатиту С, фаза реплікації, РНК HCV+, 3 генотип, 1,4×107Мо/мл. Білірубін 11,3 мкмоль/л (непрямий), АлАТ 3,1 млмоль/л, АсАТ 2,1 млмоль/л, тимолова проба 0,8 SH, протромбіновий індекс 61 %, глюкоза крові 4,47 млмоль/л; клінічний аналіз крові: Л 4,3×109/л, еритр. 4,8×1012/л, гемоглобін 150 г/л, тромбоцити 20,4×109/л, моноцити 7 %, еозинофіли 1 %, лімфоцити 26 %, сегменти 62 %, палички 4 %, ШОЕ 8 мм/год. УЗД: печінка збільшена, ПЗР правої часики 138 мм, лівої - 78 мм, форма звичайна, структура однорідна, ехогенність звичайна, ехопровідність дистальних відділів збережена, внутрішньопечінкові судини не змінені, внутрішньопечінкові протоки не змінені, холедох не розширений, 3 мм, воротна вена не змінена, 9 мм; селезінка не збільшена, структура однорідна, судини не змінені, вена селезінки не розширена, 8 мм.

30.03.2011 року госпіталізований у СОІКЛ, де розпочата противірусна терапія: альверон 3 млн од. підшкірно 1 місяць, потім за схемою рибарин 2 капсули 2 рази на день. Прихильність хворого до лікування висока. На першому місяці лікування відмічався підйом температури до 37,6 0С, зниження рівня гемоглобіну до 102 г/л.

На 5-у місяці прийому противірусної терапії хворий став апатичний, скаржився на безсоння, поганий настрій, відмовлявся від їжі.

12.08.2011 року госпіталізований у СОІКЛ, де проведено лікування: розчин Рінгера, реосорбілакт, рибоксин, глутаргін, вітамін С. При обстеженні: білірубін загальний 16 мкмоль/л, прямий білірубін 5,9 мкмоль/л, АлАТ 19 од/л, АсАТ 31 од/л, ГГТ 9 од/л, протромбіновий індекс 90 %; аналіз крові клінічний – лейкоцити 3,6×109/л, гемоглобін 98 г/л, еритроцити 3,41×1012/л.

15.08.2011 року хворий переведений у СОПНД, де встановлено діагноз: органічний астенічний розлад.

Психічний статус у хворого був такий: у свідомості, контакт дещо затруднений, продуктивної психосоматики не виявлено, не хоче розмовляти, більшу частину часу проводить у ліжку, критичні здібності значно ослаблені. Проведено лікування: реосорбілакт, глюкоза, інсулін дрібними дозами.

12.09.2011 року хворий виписаний додому. Проте психічний стан хворого продовжував погіршуватися: повністю відмовився від їжі, не розмовляв, відмовився від прийому антидепресантів, госпіталізації в психоневрологічний диспансер. Схуд на 20 кг, втратив можливість самостійно пересуватись.

У зв’язку з загрозою для власного здоров’я та життя, був примусово госпіталізований в РОПНД, де встановлено діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії та депресивним синдромом. Після проведеного протягом місяця лікування стан хворого покращився, набрав 10 кг маси тіла, повністю адекватний, знаходиться під наглядом інфекціоніста та психіатра, РНК HCV негативна.

 

 

Козько Володимир Миколайович, Могиленець Олена Іванівна,

Меркулова Ніна Федорівна, Соломенник Ганна Олегівна,

Бондаренко Андрій Володимирович, Юрко Катерина Володимирівна, Єкімова Ніна Олександрівна, Нікітіна Валентина Володимирівна

Значення лабораторних показників в етіологічній діагностиці інфекційного мононуклеозу

Кафедра інфекційних хвороб

Харківський національний медичний університет, м. Харків

Харківська обласна клінічна інфекційна лікарня, м. Харків

 

Вступ. В останні роки в Україні відзначається значне зростання захворюваності на інфекційний мононуклеоз (ІМ). Відомо, що, окрім вірусу Епштейна-Барра (EBV), захворювання можуть викликати й інші герпесвіруси. Незважаючи на широке використання нових лабораторних технологій, що дозволяють встановити етіологію ІМ, проблема своєчасної диференційної діагностики різних етіологічних варіантів цього захворювання містить ще багато невирішених питань.

Мета роботи: оцінити стан лабораторних показників у хворих на ІМ різної етіології.

Основна частина. Під спостереженням знаходилось 47 хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в ОКІЛ м. Харкова в 2010-2011 рр. Із них 28 (59,6 %) чоловіків та 19      (40,4 %) жінок. Середній вік хворих склав (23,94±1,08) роки.

Діагноз встановлювали на підставі клінічних даних, результатів додаткових лабораторних та інструментальних методів дослідження згідно загальноприйнятих у клінічній практиці критеріїв. Етіологічна розшифровка проводилася шляхом виявлення антитіл до EBV та цитомегаловірусу (CMV) методом імуноферментного аналізу, а також виявлення ДНК цих вірусів у сироватці крові методом полімеразної ланцюгової реакції. Після підписання хворими інформованої згоди обстежували їх на наявність антитіл до ВІЛ методом імуноферментного аналізу. В усіх хворих оцінювали активність аланінової амінотрансферази (АлАТ), тимолову пробу; визначали інтегральні гематологічні показники (ІГП), які обчислювали, використовуючи математичні формули.

Серед обстежених хворих у 26 (55,3 %) осіб ІМ був зумовлений EBV, у 6 (12,8 %) – CMV, у 15 (31,9 %) – було виявлено маркери обох вірусів. Усі хворі були ВІЛ-негативними.

Підвищення АлАТ спостерігалося у 81,25 % хворих; тимолової проби – у 50 %; одночасне підвищення обох показників – у 50 % пацієнтів. Середній показник АлАТ становив 2,5±0,33 ммоль/(л•год.), тимолової проби – 5,2±0,59 одиниць. Різниця між групами хворих на ІМ різної етіології була недостовірною.

Встановлено, що, у порівнянні зі здоровими особами, у хворих на ІМ (незалежно від етіології) спостерігається достовірне змінювання або тенденція до змінювання більшості ІГП, що вказує на наявність ендогенної інтоксикації, яка зумовлена інфекційним процесом, та порушення імунологічної реактивності. При порівнянні показників достовірної відмінності між ІГП у хворих на EBV-, CMV- та EBV+CMV-ІМ не встановлено.

Висновки. У більшості хворих на ІМ спостерігаються прояви цитолітичного синдрому різного ступеня вираженості. У половини хворих визначаються також прояви мезенхімально-запального синдрому. Дослідження ІГП показало, що неспецифічна імунологічна реактивність у хворих на ІМ відрізняється від такої у здорових осіб. Достовірної відмінності між показниками АлАТ, тимолової проби, ІГП у хворих на   EBV-, CMV- та EBV+CMV-ІМ не встановлено, що не дозволяє використовувати ці показники в якості диференційного критерію етіологічної розшифровки захворювання.

Козько Володимир Миколайович, Юрко Катерина Володимирівна,

Бондаренко Андрій Володимирович, Меркулова Ніна Федорівна, Соломенник Ганна Олегівна, Могиленець Олена Іванівна

ПОШИРЕнІСТЬ ВІЛ-інфекції серед хворих З

ВІЛ-індикаторними захворюваннями

Кафедра інфекційних хвороб

Харківський національний медичний університет, м. Харків

 

Вступ. В останні роки в Європі спостерігається зростання кількості ВІЛ-інфікованих за рахунок збереження високого темпу епідемії в країнах Східної Європи. На жаль, Україна не є винятком з цієї тенденції. Станом на липень 2011 року в Україні офіційно зареєстровано 193544 особи з ВІЛ-інфекцією, з яких у 42233 було діагностовано СНІД. Кількість померлих від СНІДу постійно зростає і в теперішній час налічує 22895 випадків. Тільки за 6 місяців 2011 року було виявлено 11934 „нових” випадків ВІЛ-інфекції, з яких у 5123 осіб встановлений діагноз СНІД.

Основна частина. Дослідження проводились у клініці кафедри інфекційних хвороб ХНМУ, Обласній клінічній інфекційній лікарні м. Харкова. Дослідження крові пацієнтів на ВІЛ-інфекцію проводилося методом ІФА. Верифікація виконувалася в лабораторії Обласного центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом м. Харкова. Визначення імунологічних показників проводилось за допомогою моноклональних антитіл на проточному цитофлуориметрі.

З метою виявлення ВІЛ-інфекції були обстежені хворі на гострі та хронічні вірусні гепатити  В, С, Д, вірусні цирози печінки. За період з 2007 по 2011 роки було обстежено 661 хворий на парентеральні ВГ, вірусні цирози. Діагноз ВІЛ-інфекція встановлений у 22 хворих (3,33±1,4 %, р=0,05). Частота позитивних результатів дослідження на ВІЛ серед хворих на HBV, HCV, HDV коливається від 1,14 % до 5,22 % у різні роки дослідження. При аналізі соціально-демографічних показників було встановлено, що більшість хворих складали чоловіки (58,7±3,8 %). Домінували пацієнти віком від 18 до 37 років (75,3±3,3 %). Середній вік хворих з парентеральними вірусними гепатитами дорівнював 28,2±4,5 років. З цього контингенту осіб 68,5 % хворих офіційно не працювали. У 10,1 % хворих встановлений факт активного ін’єкційного споживання наркотичних речовин, а у 12 % хворих ін’єкційна наркоманія була в анамнезі. Статевий шлях інфікування визначався у 20 % пацієнтів. Слід зазначити, що лише 5 % хворих були раніше обстежені на ВІЛ-інфекцію. Ця група хворих складалася з жінок віком до 32 років, які обстежувалися на ВІЛ-інфекцію з приводу вагітності.

Досвід проведення скринінгових обстежень на ВІЛ-інфекцію хворих на мононуклеоз і мононуклеозоподібні стани (синдром генералізованої лімфаденопатії) встановив у 6,7 % осіб ВІЛ позитивний статус. Встановлено, що в групі хворих з генералізованою лімфаденопатією у 4,7 % спостерігалась анемія, тромбоцитопенія або лейкопенія. Серед хворих на ВГ С та В у 3,7 % випадків виявили позитивні результати на ВІЛ-інфекцію.

Обстеження хворих на лімфопроліферативні захворювання (ЛПЗ), рак та дисплазії шийки матки або анальної ділянки, ВЗВ-інфекцію, себорейний дерматит, недиференційовані екзантеми, лейкопенії, тромбоцитопенії (ЛТ) дозволило виявити ВІЛ-інфекцію у (2,3-4,7) % осіб залежно від основного захворювання.

Висновки. Результати дослідження хворих на ВІЛ-асоційовані захворювання та стани дозволяють рекомендувати для постійного скринінгового моніторингу наступні клінічні групи: хворі на парентеральні ВГ (гострі і хронічні гепатити В, С, Д, вірусні цирози); мононуклеоз і мононуклеозоподібні стани; стани, що супроводжуються ЛТ; зостер-інфекція у осіб молодше 65 років; особи, що зловживають алкоголем; себорейний дерматит, недиференційовані екзантеми; захворювання, що передаються статевим шляхом; злоякісні лімфоми та інші ЛПЗ; дисплазії і рак шийки матки.

Козько Володимир Миколайович, Юрко Катерина Володимирівна, Соломеник Ганна Олегівна, Кузнєцова Анастасія Анатоліївна, Гаврилов Анатолій Вікторович, Решетник Анастасія Вікторівна