КОНЦЕНТРАЦІЯ ІНТЕРФЕРОНУ-АЛЬФА ТА ІМУНОГЛОБУЛІНІВ ОСНОВНИХ КЛАСІВ У ПЕРИФЕРІЙНІЙ КРОВІ ХВОРИХ НА ПАРАГРИП ПРИ ТРАДИЦІЙНОМУ ЛІКУВАННІ

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. В.Д. Москалюк

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

 

Основна частина. Нами проведено обстеження та лікування стандартним методом 40 хворих на парагрип, спричиненого вірусом парагрипу ІІ типу, які перебували на стаціонарному лікуванні в період 2008-2011 років в інфекційному відділенні Чернівецького базового військового госпіталю. Усі хворі були чоловічої статі, віком від 19 до 24 років.

Проведені клініко-лабораторні та імуно-лабораторні дослідження показали позитивний вплив стандартного лікування (цитрамон, амброксол, альбуцид, нафтизин, діазолін, септифрил, бромгексин, полоскання горла теплим розчином фурациліну) на показники гуморальної і клітинної ланок неспецифічного та специфічного імунного протиінфекційного захисту організму хворих. Так, установлена позитивна тенденція до зростання концентрації інтерферону-α (ІФН-α) на 52,5 % (р>0,05). Вірогідно зростає (на 48,4 %) концентрація ІgM, що свідчить про продовження формування первинної гуморальної імунної відповіді у хворих на парагрип. Крім того, відмічається тенденція до зростання концентрації IgG (на 4,2 %) та IgА (на 11,0 %).

Отже, використання стандартного базового лікування хворих на парагрип свідчить про позитивний його вплив на абсолютну і відносну кількість більшості імунокомпетентних клітин у периферійній крові хворих на парагрип, наближаючи змінені показники до норми, а в більшості випадків ці показники нормалізуються, що в результаті призводить до суттєвого покращання самопочуття хворих за рахунок зниження інтоксикації організму. Вищезазначене свідчить про ефективність базового методу лікування. Разом з тим, використання стандартного методу лікування має окремі недоліки. У більшості випадків одержаних показників зміни характеризуються формуванням тенденції до нормалізації, особливо таких важливих компонентів протиінфекційного неспецифічного захисту, як ІФН-α, абсолютна і відносна кількість моноцитів, лейкоцитів, а також специфічного імунного протиінфекційного захисту (концентрація IgG і IgА).

Висновки. Врахувючи цитокінову регуляцію імунної відповіді, лікувальна тактика має формуватися із включенням у комплексне лікування хворих на парагрип цитокінів природженого неспецифічного протиінфекційного захисту, оскільки у хворих знижена неспецифічна резистентність та концентрація ІФН-α, які проявляють захисну функцію проти вірусів. До таких препаратів належать інтерферони, особливо інтерферони І типу (ІФН-α). Відомо, що ІФН-α зв’язується з рецепторами неуражених вірусом клітин, що призводить до активації генів, відповідальних за синтез специфічних білків, які пригнічують транскрипцію вірусної нуклеїнової кислоти, активують латентну ендонуклеазу, яка призводить до деградації РНК як вірусу, так і клітин хазяїна.

 

 

Болецька Тетяна Олександрівна