ЛІКУВАННЯ ОПІСТОРХОЗУ

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. М.Д. Чемич

Сумський державний університет, м. Суми

 

Вступ. Опісторхоз є природно-осередковою хворобою. Зустрічається у населення басейнів Обі, Іртиша, Ками, Дніпра, Волги, Дону, Дінця, Північної Двини, Неману, Єнисею. Сумська область є ендемічною з даного гельмінтозу, що вражає переважно гепатобіліарну систему і підшлункову залозу та відрізняється тривалим перебігом. Для опісторхозу характерні загострення, він провокує виникнення первинного раку печінки та підшлункової залози. В даний час препаратом вибору для лікування опісторхозу є більтрицид.

Мета роботи: дослідити ефективність використання більтрициду в лікуванні опісторхозу.

Основна частина. Досліджено і вивчено 58 історій хвороб пацієнтів з хронічним опісторхозом, які знаходились на лікуванні в Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні    ім. З.Й. Красовицького з 2009 по 2011 рр. Кількість хворих госпіталізованих у зимовий період - 7; весною - 28; влітку - 13; восени - 10. Середня тривалість лікування - 9 ліжко-днів. Серед госпіталізованих жінки склали 60,4 %, чоловіки - 39,6 %. Середній вік інвазованих (45,2+2,5) роки. З географічного анамнезу з’ясовано, що основний відсоток пацієнтів склали жителі м. Суми і С.-Будського району – 60,3 і 17,6 % відповідно. Анамнез: у 60,3 % хворих фактором передавання була в’ялена або солена риба. Група ризику (рибалки та члени їх сімей) склала 68,5 %.

Основними клінічними проявами хвороби були диспепсичний і больовий синдроми: 77,5 % хворих скаржилися на тяжкість у правому підребер’ї, 18,9 % – на гіркоту у роті,  43,1 % – на нудоту, 15,5 % – на здуття живота, 18,9 % – на розлади випорожнення, 12,6 % – на зниження апетиту. Не було скарг у 8,7 % осіб.

Виявлення яєць опісторхісів у випорожненнях було переважно при обстеженні декретованої групи населення -    60,4 %, при зверненні за медичною допомогою з приводу інших захворювань - 16,9 % і тільки у 22,7 % інвазованих були ознаки маніфестації хвороби.

При УЗД органів черевної порожнини ознаки гепатиту виявлено у 16,7 % осіб, холециститу – у 79,8 %, холангіту – у 19,3 %. Дискінезію жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом діагностовано у 40,0 % хворих.

Лікування всіх хворих проводилося згідно стандартів. Дезінтоксикаційна терапія (глюкоза 5 %, фіз. розчин, реосорбілакт) проводилась у 77,5 % хворих. Спазмолітики (но-шпа, папаверін) використовували в 79,3 % випадків. Ферменти (мезим, панкреатин) склали 77,5 %. З антигістамінних препаратів у 82,3 % віддали перевагу лоратадину. Призначались гепатопротектори та жовчогінні алохол, холівер 67,6 %; гепарсил 16,11 %; урсохол 6,69 %. Не використовували препарати даної групи у 9,6 % пацієнтів. Еубіотики використовували в 18,9 %. Антигельмінтик (більтрицид) призначався після проведення попередньої терапії. Добова доза препарату 40-60 мг/кг. Після проведеного лікування не було жодного звернення для проходження повторної терапії.

Висновки. Весна є найбільш сприятливою порою року для даного захворювання. Групу ризику складають рибалки та члени їх сімей (68,5 %). Основний фактор передачі - в?ялена та солена риба. Серед хворих переважали жителі Сум, частіше (60,4 %) жінки, середній вік (45,2+2,5) роки. Основними клінічними проявами хвороби були диспепсичний і больовий синдроми, з маніфестних форм - холецистит (79,8 %).

Капустян Наталія Олексіївна