ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГАРЯЧКАХ НЕЗ’ЯСОВАНОГО ГЕНЕЗУ

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. М.Д. Чемич

Сумський державний університет, м. Суми

 

Вступ. Проблема гарячок неясного ґенезу залишається актуальною протягом багатьох років. Це стан, коли підвищення температури тіла є основним або єдиним симптомом, а діагноз залишається нез’ясованим після проведення рутинного обстеження. В основі такої гарячки може бути широкий спектр захворювань (інфекційного та неінфекційного ґенезу). Тому дуже важливим є визначення чинника, що спричинив гарячку, а також призначення своєчасної, доцільної та ефективної терапії.

Мета роботи: вивчення доцільності та ефективності призначення антибактеріальних середників при гарячках нез’ясованого ґенезу.

Основна частина. Було проаналізовано 35 історій хвороб за 2010 - 2011 рр. осіб, госпіталізованих у Сумську обласну клінічну інфекційну лікарню ім. З.Й.Красовицького з діагнозом «гарячка нез’ясованого ґенезу».

За результатами роботи встановлено, що при подальшому обстеженні клінічний діагноз «гарячка нез’ясованого ґенезу» виставлено лише 2 хворим. Більшу частку склали пацієнти з ГРВІ та пневмонією - 14 випадків, на гепатити та хронічні холецистохолангіти припадає 8, наслідки перенесеної нейроінфекції – 3, пієлоцистити, менінгіти – по 2, а також інфекційний мононуклеоз, агранулоцитоз, абсцес печінки, туберкульоз – по 1 пацієнту.

У більшості хворих переважали скарги на значну загальну слабкість, озноб, підвищення температури тіла. У хворих з ГРВІ та пневмоніями спостерігалися також перхота та біль у горлі, затруднене дихання, у деяких кашель, температура підвищувалася до фебрильних цифр (38,5 - 39,5 °С). У пацієнтів з ураженням гепатобіліарної системи визначалися біль або відчуття тяжкості в правому підребер’ї, позитивні симптоми Ортнера та Кера, температура тіла підвищувалася незначно (37,0 – 37,5° С). Клінічний діагноз у більшості хворих було встановлено на 1-2 добу після госпіталізації, що вказує на недостатнє обстеження на догоспітальному етапі.

Антибактеріальну терапію було призначено 30 (85,7 %) хворим. Серед проаналізованих історій хвороб антибіотики не призначали хворим з наслідками перенесеної нейроінфекції (3), туберкульозом (1), а також один з пацієнтів відмовився від подальшого обстеження та лікування. В усіх випадках призначення відбувалось за показаннями. У 27 хворих з 30      (90 %) вже на (3±1) добу нормалізувалась температура, а згодом покращились і лабораторні показники крові (на момент виписування в клінічному аналізі крові вміст лейкоцитів та лейкоцитарна формула, ШОЕ досягали нормальних значень). У двох інших випадках (менінгіт та пневмонія) було змінено антибіотик, після чого також відбулось покращення, в одному випадку пацієнтку було переведено в хірургічний стаціонар з діагнозом «абсцес печінки».

Висновки. На догоспітальному етапі необхідно проводити більш детальне та повне обстеження хворих з використанням лабораторних та інструментальних методів досліджень. Призначення антибактеріальної терапії робити за показаннями, спостерігаючи та аналізуючи зміни у стані хворого, температурою тіла, лабораторними показниками. Необхідним є впровадження новітніх методів дослідження з метою кращої диференційної діагностики (наприклад, кількісне визначення прокальцитоніну).

 

 

Слива Вікторія Віталіївна, Белай Людмила Володимирівна,

Слива Андрій Федорович