АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ АНГІН

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Сумський державний університет, м. Суми

 

Вступ. Ангіни є досить поширеними інфекційними захворюваннями, які завдають значні економічні збитки, що пов’язано з  перевагою в клініці інтоксикаційного синдрому та можливими ураженнями  клапанного апарату серця.

Актуальність проблеми визначається не тільки високою захворюваністю, але й виникненням тонзилогенних ускладнень, рецидивів та хронізацією процесу. Інтоксикаційний синдром виникає в результаті дії на організм ендо- та екзотоксинів збудника.

Вирішальне значення у розвитку патологічного процесу при ангіні має бета-гемолітичний стрептокок групи А, який чинить на організм різносторонню патогенну дію – це фактори агресії збудника (токсини, субстанції клітинної стінки збудника), його ферменти (стрептолізин, стрептокіназа), а також фіксовані та циркулюючі імунні комплекси, які утворюються при розвитку інфекційного процесу.

Основна частина. Ангіни широко поширені серед різних вікових груп, але хворіють переважно діти і особи молодого віку. За останні 3 роки на лікуванні у Сумській обласній клінічній інфекційній лікарні ім. З.Й. Красовицького перебувало 736 хворих на ангіну, з них 58,2 %  склали жінки, 41,8 % - чоловіки. У 92,4 % пацієнтів була діагностована лакунарна ангіна, у 7,6 % – фолікулярна. Первинна ангіна була виявлена у 72,8 % хворих, повторна -  у 27,2 %. За тяжкістю перебігу в 11,4 % осіб спостерігався тяжкий перебіг захворювання, у решти пацієнтів – середньотяжкий.

Серед клінічних симптомів переважали наступні: підвищення температури тіла в середньому до 38,8 0 С, озноб, біль при ковтанні, головний біль, загальне нездужання, біль у суглобах, м’язах, яскрава гіперемія слизової оболонки піднебінних дужок, язичка, задньої стінки глотки. Мигдалики збільшені, набряклі, гіперемійовані, вкриті білуватими або жовтими нашаруваннями. Нальот рихлий, легко знімається шпателем. Характерний реґіонарний лімфаденіт – збільшені і болючі підщелепні та передньошийні лімфатичні вузли. У клінічному аналізі крові визначався лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, ШОЕ підвищена до 30-40 мм/год.

Вирішальну роль у лікуванні ангін має антибактерійна терапія, метою якої є ерадикація збудника. Найчастіше вона призначається емпірично. Раннє призначення антибіотиків значно зменшує тривалість і тяжкість хвороби, попереджує розвиток гнійних ускладнень. Препаратами вибору є β-лактамні антибіотики - пеніциліни і цефалоспорини, до яких стрептокок високочутливий. β-лактами - це єдина група антибіотиків, до яких не виробилася резистентність у стрептокока. Доцільно із групи амінопеніцилінів застосовувати амоксицилін, який має високий рівень біодоступності, а також захищені пеніциліни, до складу яких входить клавулонова кислота. При наявності алергічних реакцій на β-лактами  призначають макроліди. Однак, за даними літератури, до цієї групи антибіотиків β-гемолітичний стрептокок стійкий у 13-17 % випадків за винятком кларитроміцину, який, крім антибактеріального ефекту має ще протизапальну, імуномодулювальну, секретолітичну дії. Ефективні лінкозаміни (лінкоміцин, кліндаміцин). Тетрацикліни, сульфаніламіди втратили своє значення у лікуванні ангін внаслідок високої резистентності збудника до цих препаратів.

Висновки. Лікування ангін повинно проводитися з урахуванням чутливості збудника до антибактеріальних препаратів.

 

 

Ільїна Ніна Іванівна