МОНІТОРИНГ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЕНТЕРОБАКТЕРІЙ - ЗБУДНИКІВ ГОСТРИХ ГАСТРОЕНТЕРОКОЛІТІВ

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Сумський державний університет, м. Суми

Сумська міська клінічна лікарня № 4, м. Суми

 

Вступ. Умовно патогенні мікроорганізми викликають захворювання різної локалізації. Згідно існуючих нормативних документів, діагностика захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаних умовно патогенними ентеробактеріями (УПЕ), базується на клінічних і лабораторних даних, що включають ідентифікацію та кількісну характеристику виділених мікроорганізмів. Оскільки ці мікроорганізми є представниками факультативної мікрофлори товстого кишечнику, обґрунтування їх етіологічної значущості навіть при масивності виділення є складним завданням та потребує розробки додаткових критеріїв. Важливим напрямком досліджень у цій області є виявлення провідних факторів патогенності УПЕ.

Мета роботи: визначити видовий склад та чутливість до антибактеріальних препаратів (АБП) УПЕ, етіологічних чинників гострих гастроентероколітів (ГЕК) у дітей.

Основна частина. У роботі використані дані галузевої статистичної звітності (ф. 40-здоров) Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції (державна статистична звітність ф. № 1, місячна, державна статистична звітність ф. № 2), звіти про результати досліджень бактеріологічних лабораторій лікувально-профілактичних закладів м. Суми за 2011 р. Мікрофлора фекалій була досліджена у 225 хворих на ГЕК дітей. Виділено та  ідентифіковано 40 штамів K. pneumoniae і 40 штамів E. cloacae. Забір матеріалу, встановлення кількісного вмісту ентеробактерій здійснювали загальноприйнятними методами. Чутливість бактерій до антибіотиків (левоміцетину, гентаміцину, амікацину, цефтазидиму, цефтріаксону,  цефотаксиму, меронему, ципрофлоксацину, офлоксацину) вивчали на середовищі АГВ диско-дифузійним методом за Бауер-Кірбі. При оцінюванні активності антибіотиків користувалися критеріями виробника дисків.

Як свідчать дані галузевої статистичної звітності, рівень захворюваності населення Сумської області на гострі кишкові інфекції (ГКІ) складав 180,4 на 100 тис. нас. і достовірно (р<0,05) не відрізнявся від показників інцидентності по Україні. Питома вага гострих гастроентероколітів становила 92,5 %. Інцидентність дітей перевищувала дорослих у 8,5 разу. В етіологічній структурі збудників ГЕК частки K. pneumoniae та  E. cloacae були найбільшими і становили відповідно 35,4 % та 23,7 %.

Однією з найважливіших фенотипових характеристик УПЕ є їх стійкість до АБП. Вивчаючи антибіотикорезистентність ентеробактерій, ми встановили, що їх популяція представлена неоднорідними штамами по відношенню до антибіотиків. В тій чи іншій мірі резистентними (нечутливими або помірно чутливими) виявилося 50 % штамів K. pneumoniae та 80 % штамів E .cloacae, більше третини виділених мікроорганізмів - стійкими до двох-чотирьох АБП, 20 % - монорезистентними). Виділені з випорожнень E. cloacae володіли більш високим рівнем резистентності до антибіотиків (45 % штамів до цефтріаксону, 35 % до гентаміцину, 30 % до амікацину, цефотаксиму та ципрофлоксацину, 10 % до цефтазидиму та левоміцетину), в той час як штами K. pneumoniae були стійкими до цефотаксиму - у 35 % випадків, до левоміцетину, амікацину, ципрофлоксацину - у 15 % проведених досліджень, до цефтріаксону та гентаміцину відповідно у 10 % та 5 %.

Висновки. Виділені штами K. pneumoniae та E. cloacae були гетерогенними відносно АБП: найвищий рівень резистентності ентеробактерії мали відносно цефалоспоринів, низький до левоміцетину, чутливими (100 %) до меронему та офлоксацину. 

 

 

Сухарєв Анатолій Борисович