ДОСВІД ЛІКУВАННЯ ХЛАМІДІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ

Кафедра акушерства та гінекології

Сумський державний університет, м. Суми

 

Вступ. Залишається актуальним питання лікування хламідійної інфекції під час вагітності. Вона посідає особливе місце серед причин, що зумовлюють ускладнений перебіг вагітності й пологів, післяпологовий і неонатальний періоди. Вагітність на тлі хламідіозу може ускладнюватись мимовільним абортом, вагітністю, що не розвивається, багатоводдям, пізнім гестозом, передчасними пологами, передчасним розривом плідних оболонок, плацентитом, народженням дитини з малою вагою, мертвонародженням. У разі ураження хламідіями ендометрію порушується процес плацентації, що сприяє розвитку вторинної плацентарної недостатності, передчасному відшаруванню нормально розташованої плаценти.

Пологи в жінок, інфікованих хламідіями, можуть ускладнюватися несвоєчасним вилиттям навколоплідних вод, дефектом відокремлення плаценти, гіпотонічною кровотечею.

У післяпологовому періоді в породіль можливий розвиток хламідійного ендометриту, який характеризується уповільненим розвитком на 2-6 тижні після пологів, нетяжким перебігом, якщо тільки не приєднується вторинна бактеріальна інфекція. Для жінок із хламідійною інфекцією в післяпологовому періоді також характерна уповільнена інволюція матки. Ризик інфікування підвищений під час проходження дитини через пологові шляхи.

Виникнення хламідійної інфекції в плода може бути пов'язане як із інфікуванням під час проходження через пологові шляхи, так і з його інфікуванням ще в порожнині матки. Діти від матерів з хламідіозом мають виражену хламідійну інфекцію: кон'юнктивіт, респіраторні порушення, назофарингіт, пневмонію, міокардит, артрити, менінгоенцефаліт.

Мета роботи: оцінка терапевтичної ефективності азитроміцину при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних.

Основна частина. Під спостереженням перебувало 42 вагітних. У всіх жінок до вагітності була виявлена хламідійна інфекція. Під час  вагітності жінки пред'являли скарги на наявність слизисто-гнійних виділень із статевих шляхів. Усім жінкам, що були під наглядом, проведене бактеріологічне обстеження.

Матеріалом для дослідження був зіскрібок із уретри й цервікального каналу, отриманий тампоном, спеціальною щіточкою або ложечкою Фолькмана (безкровно). Мазки фарбували за Романовським-Гімзою. У всіх вагітних на підставі отриманих результатів  виставлений діагноз хламідіозу.

15 вагітним (1 група) для лікування використовували еритроміцин (по 500 мг всередину 4 рази на добу). Курс лікування тривав 7 днів.

17 вагітним (2 група) для лікування використовували азитроміцин (по 500 мг всередину 1 раз на добу в перший день лікування  та по 250 мг 1 раз на добу  на 2-й і  3-й дні лікування).

Після закінчення антибіотикотерапії всім жінкам призначали місцево пробіотики впродовж 10 днів.

Отримані результати підтверджують високу ефективність азитроміцину та еритроміцину при пероральному прийомі, відсутність побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Мікробіологічне вилікування було досягнуто у 100 % випадків, а клінічне вилікування - у 90 % випадків. При обстеженні новонароджених вроджених аномалій виявлено не було.

Висновки. Отже, максимальна терапевтична та економічна ефективність у поєднанні з хорошою переносимістю і високою комплаєнтністю та безпекою дозволяють вважати азитроміцин та еритроміцин препаратами, які можна використовувати під час лікування урогенітального хламідіозу вагітних.

 

 

Тімко Наталія Олександрівна, Лич Оксана Семенівна,

Буджак Галина Миколаївна