2.1. Сутнісно-змістовна характеристика господарського механізму як способу функціонування економічних відносин

 

 Частини елемента будь-якого рівня виробничих відносин включають виробництво, розподіл, обмін і споживання. Існує концепція двох сторін виробничих відносин, яка одержала актуальне наукове звучання у зв'язку з розвитком теорії господарського механізму. У широкому значенні вони включають разом із власністю сукупність організаційно – економічних відносин. Відносини власності, виражаючи суть економічних процесів, є основним виробничим відношенням і виступають як первинні відносини системи. Організаційно-економічні відносини є вторинними похідними. Саме вторинні виробничі відносини складають основний зміст господарського механізму як системи виробничих відносин. Через ці виробничі (організаційно-економічні) відносини і відповідні категорії господарської практики (наприклад, собівартість, форми і системи заробітної плати, прибуток) використовуються (функціонують) економічні закони і удосконалюються виробничі відносини. Таким чином, у теорії господарського механізму важливо розрізняти організаційно–економічні відносини і відносини власності, що складаються в процесі суспільного виробництва. Організаційно–економічні відносини – це відносини, які виникають у процесі організації і управління виробництвом (організаційні форми виробництва, структура виробництва, кооперація праці, спеціалізація, концентрація, економічні зв'язки та ін.) Відносини власності розглядають як соціально – економічні відносини з приводу привласнення засобів і результатів виробництва. Форми власності є економічною основою господарського механізму і визначають форми господарювання. Таким чином, господарський механізм, як і економічні відносини, не віддалений від продуктивних сил і надбудови. Він виражає і здійснює їх тісну взаємодію.