6.2. Методи внутрішнього планування

 

 Система внутрішнього планування на підприємстві дещо умовно поділяється на два види: техніко-економічне й оперативно-календарне.

 Техніко-економічне планування є комплексним. Оперативно-календарне планування стосується лише виготовлення продукції і передбачає календарний зв'язок виробничих процесів, що виконується у структурних підрозділах підприємства аж до робочих місць з урахуванням послідовності виробництва продукції та її основних частин, тривалості циклів обробки і складання (кінцевого виготовлення).

 Зміст внутрішніх планів залежить від ступеня еконо­мічної самостійності підрозділів. Для підрозділів внутрішньої ко­операції, особливо за умов їх технологічної спеціалізації, основ­ними розділами плану є план виробництва і план витрат. Саме вони характеризують мету та ефективність діяльності і контро­люються з боку апарату управління. Плани ресурсного забезпе­чення і розвитку для таких підрозділів взагалі самостійного значення не мають, оскільки кадрова, постачальницька, науково-технічна та інвестиційна політика за цих умов жорстко централі­зована і має перспективну спрямованість. Більш широкою є сфе­ра планування предметно спеціалізованих підрозділів, що виго­товляють продукцію як для внутрішніх потреб, так і для поставки на ринок, мають статус центрів прибутку і суб'єктів ринку (але не є юридичними особами).

 Серед методів планування діяльності підрозділів виділяють методи синхронного та послідовного розроблення планів.

 Синхронне (симультаційне) планування полягає в одночасному розроблен­ні та координації всіх етапів і розділів плану, чим забезпечуються його оптимальність і досягнення максимального ефекту. Синхронне планування досить трудомістке, оскільки потребує низки ітеративних розрахунків і на практиці застосовується не часто. Сутність послідовного планування полягає в тому, що оптимізується не весь план, а часткове, але першочергове завдання. Інші аспекти і розділи плану розроб­ляються послідовно, крок за кроком, для забезпечення розв'язання основного завдання. Наприклад, щоб утриматися на ринку, для підприємства першочерговою проблемою є обсяг про­дажу (збуту) продукції. Наступний крок (розділ) - план вироб­ництва, далі - ресурсне забезпечення, план витрат (прибутку) тощо. Таке планування здійснюється логічно крок за кроком, тобто послідовно, без урахування зворотного впливу наступних рішень на попередні.

 Серед методів планування важливе місце займає метод обчислення планових показників. Можна виділити такі мето­ди: нормативний, факторний, балансовий та економіко-математичний.

 Нормативний метод планування є найточнішим і в поточному плануванні основним. Згідно з ним планові показники обчислюються на основі норм використання ресурсів у плановому періоді. Цей метод дає змогу ув'язати і збалансувати належним чином усі показники плану. Застосування нормативного методу планування потребує відповідної нормативної бази на всіх рівнях управління.

 Факторний метод обчислення величини планових показників передбачає коригування фактичного їх рівня в базовому періоді внаслідок впливу чинників формування показників у плановому періоді. Крім гнучкості та простоти обчислення, перевагами факторного методу є те, що він дає змогу виявити роль окремих чинників у зміні показників. Факторний метод здебільшого застосовується на рівні підприємств або відносно самостійних їх розділів у середньо - і довгостроковому плануванні.

 Балансовий метод надає узгодження потреб і ресурсів. Його сутність виявляється в тому, що розробляються спеціальні таблиці-баланси, у яких зіставляються потреби у ресурсах і джерела їх задоволення. На підприємстві розробляються різні баланси: майнові, фінансові, енергетичні, трудові та ін.

 При розробленні планів важливе значення має опрацювання кількох його варіантів і вибору найкращого з них, що найбіль­шою мірою відповідає поставленим завданням за умов, які скла­даються у плановому періоді. Вищим ступенем розвитку багатоваріантності обчислень є економіко-математична оптимізація плану. Застосовуючи економіко-математичні методи, у тому чис­лі лінійне програмування, можна оптимізувати план виготовлен­ня продукції й ефективно вирішувати інші проблеми розвитку підприємства.