3 ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК МЕТОД ВПЛИВУ НА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

 

 

В умовах гострого дефіциту коштів необхідно правильно визначити пріоритети соціально-економічного розвитку та механізм їх забезпечення. При цьому вагоме місце відводиться фінансовому механізму та його складовим, вплив якого на соціально-економічні процеси має кількісну та якісну визначеність. [22]

Виходячи з цих двох характеристик фінансового механізму, такі українські вчені як Опарін В.М., Огороднік С.Я., Федосов В.М. [23] та інші, виділяють два методи фінансового впливу на соціально-економічний розвиток: фінансове забезпечення та фінансове регулювання. «Оскільки ці два методи є глобальними й узагальненими й включають у себе окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми фінансового механізму, що характеризують зміст впливу фінансів на різні сторони розвитку суспільства». [24]

Підсистеми фінансового забезпечення та фінансового регулювання тісно взаємопов’язані, і визначення пріоритетності тієї чи іншої як методу впливу на соціально-економічні процеси залежить від обраної фінансової політики в державі чи регіоні.

Аналіз стану аграрного сектору економіки в останні роки засвідчує, що він працює на межі збитковості, а окремі його галузі, насамперед тваринництво, є хронічно збитковими. При цьому заробітна плата сільськогосподарських товаровиробників залишається найнижчою серед виробничих галузей економіки. Такий стан речей не забезпечує розширеного відтворення, оновлення основних засобів виробництва і заважає вирішенню проблем соціального характеру [7]. Тому державна фінансова підтримка на сьогодні залишається актуальною. Але дефіцит коштів неможливо подолати за рахунок бюджетних видатків, хоч за період з 2004 -2008 роки державна фінансова підтримка зросла більш як у 4 рази і склала 16 % від обсягу валового виробництва сільськогосподарської продукції та результати аналізу використання коштів Державного бюджету України, виділених на державну підтримку АПК, свідчать про їх неефективне використання [7]. Що стосується фінансування природоохоронної сфери, то існуючий фінансово-економічний механізм не забезпечує належного обсягу фінансування екологічних витрат та стимулювання еколого-орієнтованої поведінки суб’єктів господарювання.

За таких умов актуальності набуває фінансове регулювання аграрного природокористування, що дозволить об’єднати мету економічного росту з задачами збереження і поліпшення екосистеми в даній галузі шляхом ефективного та регламентованого перерозподілу наявних коштів.

Погляди щодо визначення сутності фінансового регулювання різняться в залежності від того, на якому рівні відбувається регулювання та яких саме процесів (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 – Трактування поняття фінансового регулювання

 

Погляди щодо визначення сутності «фінансове регулювання» різняться в залежності від того, на якому рівні відбувається регулювання та яких саме процесів.

Науковці в галузі державного регулювання розглядають, в основному, фінансове регулювання як метод впливу держави на соціальні та економічні процеси за допомогою застосування фінансових важелів та інструментів [22; 23; 31]. Науковці фінансової сфери, де предметом дослідження є фінансовий механізм, не відводять особливої ролі його регулюючій складовій [26; 28]. Слід зазначити, що фінансове регулювання не розглядається як окрема категорія і відноситься до складових фінансового механізму. При цьому, різні дослідники виділяють і різні ролі фінансового регулювання у структурі фінансового механізму. Так Благун І.Г., Сорока Р.С., Єлейко І.В. відносять фінансове регулювання до функціональних елементів управління фінансами поряд з фінансовою інформацією, плануванням, оперативним управлінням та контролем. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. розглядають фінансове регулювання як один із фінансових методів, до яких також відносять фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль та фінансове забезпечення. Опарін В.М., Огороднік С.Я., Федосов В.М. вважають, що фінансове регулювання і фінансове забезпечення є структурними підсистемами фінансового механізму, що характеризують зміст впливу фінансів на різні сторони розвитку суспільства.

Проте, якщо узагальнити дослідження різних вчених у сфері фінансового регулювання, то можна виявити, що основна мета фінансового регулювання полягає у встановленні певних пропорцій розподілу доходів за допомогою фінансових інструментів, що впливає на забезпеченість фінансовими ресурсами та встановлення відповідної системи реалізації економічних інтересів.

Що стосується сутності фінансового регулювання у такій сфері як аграрне природокористування, то воно як таке не ідентифікується. Тому з урахуванням існуючих дефініцій щодо фінансового регулювання, його методів та інструментів, а також з урахуванням особливостей природокористування та охорони природного середовища в сільському господарстві, спробуємо розкрити сутність цього поняття.

Не дивлячись на доволі інтенсивні дослідження у сфері фінансово-економічного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища, основні завдання фінансової політики в даному випадку зводяться до перерозподілу через формування та використання фондів фінансових ресурсів з метою мобілізації надходжень, що не дало відчутних практичних результатів по запобіганню забруднення та спонукання до раціонального використання природних ресурсів. На сьогодні і досі не створено механізму, який би дозволив впровадити економічні розрахунки у фінансові відносини у правовому полі.

Тому, з метою раціонального природокористування, відтворення та охорони природних ресурсів та стабільності збалансованого приросту сільськогосподарського виробництва, визначення основних цілей фінансової політики у сфері аграрного природокористуваня має базуватися на розробленні комплекса практичних дій на основі фінансового регулювання, спрямованих на досягнення поставлених еколого-економічних цілей. Характер фінансового регулювання буде залежати від обраного методу та елементів розподільних відносин.

Таким чином, фінансове регулювання аграрного природокористування полягає у регламентованому впливі на розподільчі фінансово-економічні відносини, що виникають з приводу природокористування в аграрній сфері, шляхом застосування фінансових методів, важелів та інструментів.

Виходячи з особливостей функціональних процесів в сільському господарстві та його впливу на навколишнє природне середовище, особливу увагу слід відвести питанню фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності сільськогосподарських виробників, яка полягає у задоволенні суспільства високоякісними, екологічно безпечними продуктами харчування при одночасному зменшенні негативного впливу на довкілля, збереженні та відтворенню природних ресурсів. При цьому, у виборі фінансових інструментів та ступені їх впливу має бути  закладений стимулюючий характер.

Отже, за сучасних умов господарювання в аграрному секторі та фінансових проблем, що існують у нашій країні, актуальним постає питання фінансового регулювання еколого-орієнтованої діяльності в аграрному секторі, яке б дозволило об’єднати вирішення проблем соціально-економічного розвитку з задачами збереження та поліпшення екосистем в одній з найбільш природоексплуатючий галузі - сільське господарство. Це, в свою чергу потребує теоретичного та методологічного пророблення питань щодо механізму регулювання використання природно-ресурсного потенціалу сільського господарства, включення аграрного природокористування у систему фінансово-економічних відносин та методів стимулювання еколого-орієнтованої діяльності сільськогосподарських виробників.