Викладання перекладу

 

Глобальна наука складається з досягнень різних галузей. Зазвичай велика частина інформації про новини і відкриття в тій чи іншій професійній сфері передається або мовою тієї спільноти, надбанням якої вона є, або однією з міжнародних мов. Знання іноземної мови допомагає фахівцю швидко реагувати на професійні новини, що з’являються, використовувати їх у своїй діяльності, не очікуючи на україномовний варіант, до часу виходу якого інформація може вже втратити актуальність.

Згідно зі статистичними даними щорічно поновлюються 5% теоретичних і 20% професійних доробків. Існує навіть своєрідна одиниця виміру застаріння знань – так званий «період напіврозпаду компетентності». З огляду на це зростає роль знання іноземної мови та уміння здійснювати перекладацьку діяльність. При цьому потрібно враховувати той момент, що повноцінність перекладу – це не лише лінгвістична, а й екстралінгвістична властивість. Вона забезпечується лише при врахуванні таких факторів, як реальна ситуація спілкування, ступінь соціально-культурної спільності адресатів оригіналу й перекладу, комунікативна установка автора оригіналу та її релевантність для перекладу. Звідси випливає необхідність переорієнтувати викладання іноземної мови в контексті культури корелюючих мов. Розвиток цієї концепції навчання передбачає відхід від вузького граматико-дискурсивного методу у бік культурно-орієнтованого.

Переклад як навчальна дисципліна має не лише прикладне значення, а й безпосередній зв’язок із перекладознавством як наукою про процес та результати відтворення інформації джерел мови оригіналу засобами вираження іншої мови. Переклад, що корелює з предметами гуманітарного та негуманітарного циклів, націлює студентів на осмислення культур мови оригіналу та перекладу, на лінгвальну належність носіїв мови, на збагачення засобами перекладу фонду культури, науки та літератури. На сучасному етапі переклад охоплює багату метамову. Пор.: теорія, практика, методологія перекладу, динаміка принципів, персонал, студії перекладу тощо.

Teopiя i  практика перекладу в Україні розвиваються в контексті європейського співробітництва, про що свідчать матеріали міжнародних конференцій з аспектів перекладознавства. Видатні вчені нашої держави, близького і далекого зарубіжжя вирішують проблеми перекладу в багатому спектрі поліаспектності та поліфункціональності. Пор.: «Художній переклад в Україні як чинник формування нації», «Гіпертекст – новий етап розвитку текстоутворення та інформаційних технологій», «Міжкультурна комунікація і запозичення англійської мови кінця XX ст.», «Кроскультурні та перекладознавчі дослідження і перспективи кооперації», «Міжкультурні аспекти перекладу», «До концепції комплексу вправ, орієнтованих на перекладацьку підготовку в підручниках з іноземної мови для студентів старших курсів інститутів та факультетів іноземних мов», «Проблема міжмовної взаємодії в контексті перекладознавства», «Багатомовність перекладача і глобалазація лінгвосфери», «Концепція оригіналу і переклад», «Переклад іронії» тощо. Як свідчить перелік, перекладацька думка сьогодення фокусується на базових текстових категоріях інформації та оцінки у руслі прагматико-комунікативного підходу з орієнтацією на міжмовні та міжкультурні взаємодії мов-кореляторів.

Питання підготовки перекладачів також хвилюють сучасних викладачів. Взаємодія стратегічних і тактичних проблем перекладу віддзеркалюється у навчальному процесі, у поступальному, глибокому озброєнні майбутніх спеціалістів знаннями та навичками. У навчальному процесі викладачі визнають дієвість різних типів і форм перекладу, при цьому особливу увагу фокусують на питаннях аспектного і текстового перекладу. Не зменшуючи значущості поверхневої структури текстів, вони зосереджуються на глибинній структурі корелюючих комунікативних одиниць різних за жанром текстів оригіналу та перекладу.

Процес навчання – це окремий випадок втручання в роботу мовної / мовленнєвої свідомості індивіда, штучна соціалізація, спосіб інтеграції в нову лінгвокультурну спільність. Унаслідок мовного впливу комунікантів один на одного відбувається перебудова індивідуальної свідомості суб’єкта. Механізм цього впливу розкривається за допомогою різних текстів – письмових, усних, комп’ютерних, які виступають як сфера комунікації.

Спілкування іноземною мовою вимагає перекладацької інтуїції, своєрідного володіння загальносоціальною і спеціальною лексикою, знання базових зразків поведінки, адекватного їх використання у тій чи іншій ситуації. Для набуття цих навичок цінною є робота з аутентичними текстами, ознайомлення зі стандартними нормами поведінки. Іншомовний мовленнєвий континуум забезпечується за допомогою аудіо- і відеоматеріалів, а також шляхом моделювання   комунікативних   ситуацій:   презентації, конференції, дискусії, подання і захист дослідницьких проектів. Важливим є метод «case-study», який дає можливість використовувати уже наявні лінгвістичні та фахові знання для вирішення подальшої проблеми. Студентам старших курсів для обговорення пропонуються фрагменти текстів, які аналізуються з лінгвістичної, стилістичної і пізнавальної точок зору та з позиції різних ментальних культур, що служить ефективним способом для удосконалення лінгвістичної й професійної підготовки майбутнього перекладача.