Міжкультурна комунікація і переклад. Явище позитивної ввічливості

 

Текст як знак певної культури знаходиться в складних відносинах з культурним контекстом минулого, теперішнього і майбутнього. Під час вивчення взаємодії різних текстів вивчаються інтер- та інтракультурні діалоги, особливості їх побудови. Багаторівнева ментальна освіта втілює в собі когнітивні, емоційні, соціальні образи представників певної лінгвокультурної спільності. Оскільки текстовий вплив досягає максимального ефекту за наявності у співбесідників спільного соціального досвіду і професійних знань, то як важливий аспект навчання перекладу виступає формування когнітивної бази у сприймачів нової культури.

Важливу роль у перекладі відіграють нетекстові комунікативні фактори. З одного боку, вони можуть створювати ефект, відомий як гіпноз екзотичності будь-якого чужомовного тексту, що сприймається часом гостріше рідної мови і може здатися поетичнішим, звучнішим і образнішим, ніж є насправді. З іншого боку, нетекстові комунікативні фактори, позавербальна інформація тексту можуть призвести до міжкультурних непорозумінь, серед яких перекладачеві доводиться мати справу з тематичними, мотиваційними, ситуативними, естетичними чинниками.

Шляхи розв’язання міжкультурних непорозумінь, що становлять ключову галузь теорії міжкультурної комунікації, без сумніву, допомагають вирішувати проблему подолання труднощів у перекладі. Передбачається, що перекладачі орієнтуються в типології міжкультурних непорозумінь, бачать різницю не лише в різноманітних культурно-специфічних смислах, а й у їх відтінках.

Зразки поведінки по-різному осмислюються носіями різних культур. Коли при обговоренні майбутньої кооперації між німецькими і французькими партнерами сторони домовляються підготувати до першої зустрічі KONZEPT (концепцію) можливих сфер співробітництва, нерідко буває так, що німецька сторона приїздить на неї з ретельно опрацьованими, письмово задокументованими поданнями, в той час як французи представляють свій CONCEPT у вигляді первісної основи для сумісного «мозкового штурму». Німецькою мовою подається структурована заготівка, а французькою – систематизація попередніх міркувань.

Текст як форма репрезентації інтеркультурних цінностей, як елемент міжкультурної комунікації виступає посередником між носіями різних культур. Професіонали, які використовують у своїй основній діяльності спеціальну літературу іноземною мовою, найбільш успішні, їх прогресуючий професійний інтерес неминуче перехрещується з майстерністю перекладача і практичним застосуванням навичок реферативного перекладу. Для них іноземна мова реально є засобом підвищення професійної компетенції.

Якщо в тексті порушується культурно-специфічна тема, то в ньому, як правило, домінує й відповідна лексика, яка потребує значної уваги тлумача. Непорозуміння можуть викликати і стилістичні засоби типу пародії та алюзії. Щоб західний читач зрозумів і адекватно переклав, наприклад, твори такого майстра літературних алюзій, як В. Аксьонов, інтуїції недостатньо, потрібно знати російську літературну класику. Насиченість текстів В. Аксьонова маркерами інтертекстуальності ставить перекладача в залежність від текстів, які були прочитані ним раніше. Кожне слово (кожен знак) тексту виходить за його межі. Будь-яке розуміння є співвіднесенням даного тексту з іншими текстами.

Інформаційна лакуна, яка виникає в процесі текстової комунікації, заповнюється на основі соціально-культурного досвіду індивіда. Чим більший у студентів обсяг знань соціально-історичного і культурного контекстів іншомовної спільності, тим вищий ступінь заповнення лакун.

Окрім вияву специфічних національно-мовних картин світу, міжкультурна комунікація характеризується цілим рядом особливостей, що роблять її відмітною від монокультурної комунікації. Ці чинники мають лінгвістичний та екстралінгвістичний характер. До них відносять реалії – назви об’єктів і процесів, характерних для життя певної лінгвокультурної спільноти:

1)            традиції, звичаї, обряди, свята:

e. g.         Halloween (both in the UK and the USA)

Thanksgiving Day (in the USA)

Bonfire Night (in the UK only)

Speech Day (at schools)

Good Friday –Страсна П'ятниця

Palm Sunday – Вербна Неділя;

2)            назви історичних та архітектурних пам’яток, площ, вулиць, фірм, періодичних видань, міфічних персонажів та імена національних героїв і діячів:

e. g. Westminster, Mansion House, White House, Downing Street, Whitehall, St. Nicholas, Santa, Georgie Porgie, Jack Horner (from "Nursery Rhymes"),  Дід Мороз і Снігуронька;

3)            побутова культура, пов’язана з національними традиціями, мовним етикетом:

e. g.         Not at all

        Don't mention it (BE)

You are welcome

Any time (AE)

Mind the step (BE)

Watch your step (AE);

4)            повсякденні назви об’єктів, рис поведінки, звички, рухи, жести, міміка:

e. g.         типово англійське поняття "privacy".

 

Потрібно розрізняти і національно-варіантні особливості у називанні різних об’єктів:

 

5)            культурна специфіка у мові, особливо у фразеології, висловах, прислів'ях, порівняннях:

e.g. I don’t think I’ll go there.

Old Glory (одна з назв американського прапора поряд із «Stars and Stripes»).

В умовах міжкультурної комунікації реалії можуть створювати перешкоди через певні «лакуни» (міжкультурну асиметрію), що особливо чітко виявляється в певних дискурсах і заслуговує на подальше вивчення.

Будь-який переклад є процесом інтерпретації чи вторинного породження тексту / дискурсу у різних галузях людської діяльності. У цьому плані важливими факторами є жанрово-стилістичні, комунікативно-прагматичні особливості тексту, проекція авторського тексту на іншу культуру, особистісні фактори щодо автора тексту, його світоглядне і творче кредо у контексті культури, що сприймається, та власне професійні якості перекладача.

Окремо взятий акт перекладу завжди не позбавлений суб’єктивно-індивідуальних рис і є частковим випадком реалізації перекладацької компетенції (сюди входять володіння мовами, творчі здібності, обсяг соціокультурологічної обізнаності). Перекладачі є представниками однієї національно-лінгвокультурної спільноти і, відповідно, повинні мати певну когнітивну базу, тобто певним чином структуровану сукупність необхідних обов’язкових знань як своєї, так і іншої національно-культурної спільноти, адже ними володіють носії цих мов, і ці сукупності виливаються в специфічний національно-культурний менталітет. У кожному акті комунікації перекладач фактично є посередником у діалозі культур.

Перекладацька  компетентність – це   лінгвістична, семантична, інтерпретативна, текстова, міжкультурна компетентність.

Знання про суспільство і культуру народу, мова якого вивчається, є надзвичайно важливими для загальної культури сучасної людини. Характерні риси європейського суспільства та його мови і культури можуть бути пов’язані:

з повсякденним життям, наприклад: їжа та напої, години прийняття їжі, поведінка за столом; робота (розклад, перерви, відпустки, звичаї, традиції); дозвілля (вільний час, заняття різними видами мистецтва, спорту, активне і пасивне дозвілля, засоби зв’язку і масової інформації тощо);

з умовами життя, наприклад: житлові умови в місті й селі; рівні життя (регіональні, соціально-групові й етнічні варіанти); соціальний захист і забезпечення населення, охорона здоров’я;

з міжособистісними відносинами й стосунками в сім’ї й суспільстві: соціальна структура та взаємовідносини між класами; сімейна структура та взаємовідносини в сім’ї; статеві стосунки; стосунки між поколіннями; трудові взаємовідносини; стосунки з поліцією, офіційними органами і т. д., взаємовідносини між політичними та релігійно-конфесійними групами;

4)            із цінностями, поглядами та ідеалами, поведінкою за такими параметрами: суспільний клас; суспільно-професійні групи (ремісники та робітники, службовці, університетські й кадрові  працівники у різних установах); майно (прибутки та спадщина); соціальне забезпечення; установи; історія (основні події й факти); традиції та зміни в них; національні культури; меншості (етнічні, релігійні); національна самобутність; політика; мистецтво (музика, образотворче мистецтво, театр, народна музика і пісня, танці і т. д.); ремісництво й ручна праця(в’язання, вишивання, ткацтво, плетіння гачком, плетіння кошиків, деревообробка); релігія; спорт; гумор; хобі (фотографія, садівництво, харчування, колекціонування і тощо);

5)            з мовою тіла: знання правил пристойної поведінки, загальноприйнятих жестів, які входять до соціокультурної компетенції;

6)            з етикетно-ритуальною поведінкою: правила поведінки та хорошого тону, пов’язані з бесідою, одягом, пунктуальністю під час візитів,  подарунками, напоями та їжею і т. ін.; поведінка, пов’язана з релігійною практикою і ритуалами; поведінка аудиторії та глядача на концерті, виставі, виставці, у музеї, на зборах, конференціях, презентаціях, на балах, вечірках, дискотеках, у кафе та ресторані й т. д.

В основі міжкультурної свідомості лежать усвідомлення регіональних та соціальних відмінностей цих двох світів. Соціолінгвістичний компонент входить до лінгвістичного аспекту соціокультурної компетенції. Маркери соціальних стосунків дуже відрізняються у різних мовах та культурах, вони залежать від таких чинників, як соціальний та віковий статус  співрозмовників, близькість стосунків, регістр мовлення тощо. Наприклад, вживання та вибір форми привітання під час зустрічі (Good morning! Good afternoon! Good evening! Hello! Hi! Morning!); вживання та вибір форми привітання під час знайомства (How do you do? Hi! Hello! Glad to see you! Delighted!); вживання та вибір форми звертання: офіційна (My Lord! Your Grace! Your Majesty!), формальна (Ladies and Gentlemen! Sir, Madam, Miss, Mr. Fox, Mrs. Fox, Ms. Fox, Dr. Philips, Professor Higgins, Lord Justice), неформальна (John! Peter! Ann! Susan! Young man! Young lady!), фамільярна, інтимна (look here, dear; my dear; darling; my love, my life honey, my dear fellow), авторитарна (лише прізвище, e.g. I say, Smith), агресивна (Johnson, You (there)! Listen you!); вживання та вибір вигуків (You stupid idiot! You know, Tom, you are...!); вживання та вибір форм при висловленні співчуття, жалю (I am so sorry to hear that. It's a pity.); вживання та вибір форм при висловленні згоди чи незгоди (I agree with you. I couldn’t agree more); вживання та вибір форм при висловленні захоплення чи скарги (What a pleasure! How marvelous! What a shame! How awful! I'd like to see the manager, please. Perhaps you could... There seems to be a mistake in my bill); вживання та вибір форм під час прощання (Good-bye! Bye! See you later! See you soon! See you! Take care! Look after yourself!)

Соціолінгвістична компетенція передбачає також знання правил ввічливості та вміння їх дотримуватися. Позитивна ввічливість передбачає такі вміння: виявити інтерес до стану здоров’я, стану справ (How are you today? How’s life? How are you getting on?); співчувати й співпереживати (I'm sorry to hear that... Let's hope for the best); висловити вдячність, захоплення, захват (I'm so glad you were able to come. Thank you for your kindness. It's so nice of you. It's the best.... I've seen (had)). «Вимушена» ввічливість передбачає такі вміння: уникати проявів влади, прямих наказів, прямої незгоди (Could you ...? Would you mind ...? Is it all right if ...? Why don't you try...?); висловити вибачення, шкода (I'm sorry to say but... it's not so. I'm afraid you are wrong.); уникати прямого висловлення негативних емоцій і ставлень (You are so very much changed. I hope you are well, Mr. Brown? Anything wrong?); доречне вживання типових фраз увічливості та відповіді на них («Please», «Here you are», «Thank you», «Thanks», «Don't mention it», «It's my pleasure», «You are welcome»).

Потрібно вміти розпізнавати та доречно реагувати на неввічливість, навмисне ігнорування правил ввічливості як у ситуаціях безпосереднього спілкування, так і під час роботи над текстом прозового чи драматичного твору. Перекладач повинен уміти інтерпретувати мовленнєву поведінку персонажів та дійових осіб, наприклад, висловів надмірної різкості та відвертості, вираження презирства чи зневаги (Listen you, there!), вимоги та докору (You ought to have been more modest. You could work better), гніву та нетерпіння (Can't you ever learn/do..?), демонстрації зневаги і зверхності (You are good for nothing!). При перекладі українською мовою потрібно уважно добирати адекватні засоби передачі подібних випадків ігнорування правил ввічливості.

До соціолінгвокультурної компетенції входять також знання виразів народної мудрості, сталих виразів та відомих усім носіям даної культури афоризмів. Тому під час вивчення іноземної мови особливо увагу необхідно звертати на вивчення прислів’їв та приказок національно-самобутнього характеру, напр.: No news is good news. Practice makes perfect. To carry coal to Newcastle. All work and no play make Jack a dull boy. Every dog has his day. The proof of the pudding is in the eating. The spirit is willing but the flesh is weak (The Bible). Cowards die many times before their deaths (William Shakespeare). Fools risk in where angels fear to tread (Alexander Pope). The Monarch reigns but does not rule; сталих виразів, характерних для висловлень про погоду, місцевість, компаративні фрази, наприклад: It's raining cats and dogs. It never rains but it pours. The Black Country; the Emerald Isle; as sober as a judge; as drunk as a lord; as changeable as weather; as happy as a lark, а також виразів про стосунки і ставлення людей, наприклад: Actions speak louder than words. All is not gold that glitters. Even a cat may look at the king. He who pays the piper calls the time; to be born with a silver spoon in his mouth, про цінності у їх житті, наприклад: Time is money. Time and tide wait for no man. Money talks. A penny saved is a penny gained, про особливості національної поведінки, наприклад: То call a spade a spade. You can't have your cake and eat. Do as you would be done by. Beggars cannot be choosers. Don't put all your eggs into one basket. You scratch my back and I'll scratch yours.

У наші дні рекламні висловлювання по телебаченню чи радіо або тексти навіть на одязі, оголошення та лозунги на робочих місцях виконують саме цю функцію. (Напр. You name it – we have it! Keep smiling! Keep your spirits up! Don't worry! Be happy! Care killed a cat, not work! Phone us and we're there! Cheers!)

Необхідно усвідомлювати і дотримуватися регістру мовлення як компонента соціолінгвокультурної компетенції, наприклад, розрізняти: офіційний стиль, пор.: Pray Silence for His Worship the Mayor! формальний стиль, пор.: May we now come to order, please? нейтральний стиль, пор.: Shall we begin? неформальний стиль, напр.: Right, what about making a start? фамільярний, розмовний стиль, пор.: О. К. Let's get going, інтимний стиль, пор.: Ready, dear? Get going, darling? Start, honey?

Соціолінгвістична компетенція передбачає також здатність розпізнавати лінгвістичні особливості суспільного класу, регіонального та національного походження, професійної групи тощо. Сюди входять як лексичні, так і граматичні особливості («pavement» (BE) і «sidewalk» (АЕ); «lift» (BE) і «elevator» (АЕ) «I ain't seen nothing» – «I  haven't seen anything»), фонологічні особливості вимови, ритму, паралінгвістичні та корпоральні особливості.

В умовах міжкультурної комунікації домінуюча комунікативна схема перекладу вимагає пошуку динамічної еквівалентності, якої можна досягти за належної перекладацької компетенції. Її важливим компонентом є соціокультурна компетенція, яка робить перекладача ключовою фігурою у діалозі культур.