Переклад як діяльність

 

Твердження про те, що мова є засобом здобуття нових знань не вимагає доказів. Більше того, обсяг отриманих індивідом знань зростає з кожною наступною мовою, яку ми вивчаємо, адже нова мова дає можливість доторкнутися до культури іншого народу, його духовних цінностей. Сьогодні вміння спілкуватись іноземною мовою розглядається вже не як данина моді, не як показник престижу, а як своєрідне вікно у світ, зокрема, в галузь професійних подій світової науки.

У сучасному перекладознавстві актуальним, цікавим і малодослідженим є питання з’ясування особливостей перекладу мовних одиниць та комплексів, що використовуються мовцями для вираження вербального спілкування між носіями мови.

Мова як інструмент вербальної комунікації є важливою і невід’ємною частиною культури, і всі особливості її функціонування та структури можуть вважатися транслятором культури певного мовного колективу. Вивчення різних сторін вербальної комунікації в аспекті культурної обумовленості викликає великий інтерес у перекладознавців. Незважаючи на унікальність, специфіку кожної культури, можна знайти багато спільного в багатьох культурах і відповідно в мовах, які вербалізують ці культури, адже існують міжмовні відповідності, обумовлені спільністю понятійних систем у представників різних мов.

Б. О. Серебренніков, О. С. Кубрякова, А. А. Уфімцева та ін. виокремлюють дві картини світу – концептуальну та мовну. Концептуальна картина світу багатіша за мовну, оскільки в її творенні беруть участь різні типи мислення, зокрема і невербальні. Мовна картина світу виконує дві основні функції: детермінації основних елементів та виявлення мовними засобами концептуальної картини світу.

Кожна мова створює свою, притаманну лише їй, «мовну картину світу», чим часто й ускладнює сам процес перекладу. Один і той самий зміст може по-різному сприйматись і бути основою для формування й розуміння різних трансформацій. Тому для перекладача конче важливо пам’ятати, що переклад – це взаємодія не лише двох мов,  а й двох різних менталітетів.  Ефективність міжмовної комунікації великою мірою залежить від того, наскільки переклад близький до оригіналу, наскільки він зрозумілий тим, для кого перекладається. Міжмовна комунікація залежить від осягнення мовної та комунікативної компетенції перекладача, від його вміння правильно вибрати той чи інший варіант перекладу, вдаючись при цьому до різних лексичних трансформацій.

З точки зору В. Н. Комісарова, специфіка перекладу, яка відрізняє його від усіх інших видів мовного посередництва, полягає в тому, що він призначається для повноправної зміни оригіналу і що рецептори перекладу вважають його повністю тотожним вихідному тексту. Разом з тим не викликає сумніву той факт, що досягти абсолютної тотожності в перекладі неможливо, але це не заважає здійсненню міжмовної комунікації. Намагання передати в перекладі абсолютно все, що є в оригіналі, дуже часто призводить до непорозумінь і дає небажані результати.

За загальною характеристикою суб’єкта перекладацької діяльності та за його відношенням до автора тексту, що перекладається, виділяють:

Традиційний (людський, ручний) переклад – переклад, що робиться людиною:

переклад, що виконується перекладачем, а перекладач не є одночасно автором тексту перекладу;

авторський (авто-)переклад – переклад, що   виконується автором оригінального тексту;

авторизований переклад – переклад, схвалений автором оригінального тексту.

Машинний (автоматичний) переклад – переклад, що    виконується комп’ютером.

Змішаний переклад – переклад із використанням більшої частини традиційного перекладу чи машинної переробки тексту.

Згідно з ознаками обсягу та способу передачі змісту оригіналу виділяють головні типи перекладу:

повний переклад – переклад, що передає зміст оригіналу без вилучень та скорочень;

неповний   переклад – переклад, що передає зміст тексту з вилученнями та скороченнями;

скорочений   переклад – переклад, що передає зміст тексту з вилученнями та скороченнями (у згорнутому вигляді);

фрагментарний переклад – переклад не цілого тексту, а лише його уривка чи уривків;

аспектний переклад – переклад лише частини тексту, згідно з якоюсь ознакою відбору (аспектом);

анотаційний переклад – переклад, у якому відображені лише головна тема, предмет і призначення тексту перекладу;

реферативний переклад – переклад, у якому є  відносно докладні відомості  про реферований документ, його   призначення, тематику, методи дослідження, результати.

Зазначені види перекладу є прикладами адаптивного транскодування, а переклад – основним видом мовного посередництва.