Тести

 

1 Підприємство вважається неплатоспроможним:

1) якщо наявності ліквідних активів недостатньо для задоволення у встановлений термін вимог кредиторів;

2) якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2;

3) якщо коефіцієнт покриття дорівнює 1;

4) якщо дуже низьке значення показника фінансового левериджу;

5) за наявності у господарському суді позову кредиторів.

 

2 Тести на ймовірність банкрутства складені на базі даних про діяльність:

1) одного підприємства, що підлягає тестуванню;

2) сукупності підприємств різних галузей і форм власності;

3) підприємств однієї галузі;

4) підприємств однієї форми власності.

 

3 З якою метою визначаються узагальнюючі показники фінансового стану підприємства:

1) вимоги стандартів фінансової звітності;

2) тестування на кредитоспроможність;

3) тестування на ймовірність банкрутства;

4)визначення рейтингу інвестиційної привабливості.

 

4 Якщо ВОК < З < ВОК+КК+КЗ, то:

1) підприємство має абсолютно стійкий фінансовий стан;

2) нестабільний (передкризовий) фінансовий стан;

3) нормальний фінансовий стан;

4) кризовий (на межі банкрутства) фінансовий стан.

 

5 Якщо З > ВОК + КК + КЗ, то:

1) підприємство має абсолютно стійкий фінансовий стан;

2) нестабільний (передкризовий) фінансовий стан;

3) кризовий (на межі банкрутства) фінансовий стан;

4) нормальний фінансовий стан.

 

6 Якщо З > ВОК + КК + КЗ + ПК + ПКЗ + ПДЗ, то:

1) підприємство має абсолютно стійкий фінансовий стан;

2) нестабільний (передкризовий) фінансовий стан;

3) нормальний фінансовий стан;

4) кризовий (на межі банкрутства) фінансовий стан.

7 Коефіцієнт втрати платоспроможності розраховується:

1) якщо коефіцієнти поточної ліквідності й забезпеченості власними оборотними коштами менше нормативних значень;

2) якщо коефіцієнти поточної ліквідності й забезпеченості власними оборотними коштами більше нормативних значень;

3) якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше нормативного й коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами більше нормативного;

4) якщо коефіцієнт поточної ліквідності більше нормативного й коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами менше нормативного.

 

8 Коефіцієнт Бівера розраховується:

1) з метою виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибуткових підприємств і попередження банкрутства;

2) з метою виявлення ознак банкрутства;

3) з метою виявлення незадовільної структури балансу й неприбуткових підприємств.

 

9 Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення:

1) чистого прибутку до зобов'язань;

2) чистий прибуток мінус амортизація до поточних зобов'язань;

3) чистий прибуток мінус амортизація до суми довгострокових і поточних зобов'язань;

4) чистий прибуток мінус витрати до суми довгострокових і поточних зобов'язань.

 

10 Якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше нормативного значення, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами більше нормативного значення, то можливі такі  схеми реструктуризації балансу:

1) зменшення необоротних активів за рахунок їхнього продажу або здачі в оренду, погашення короткострокової заборгованості, поповнення оборотних активів;

2) збільшення власного капіталу, збільшення необоротних активів, погашення короткострокової заборгованості;

3) збільшення власного капіталу за рахунок повторної емісії акцій або продажу акцій, погашення короткострокової заборгованості, поповнення оборотних активів.

 

11 Якщо коефіцієнти поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами менше нормативних значень, то можливі такі схеми реструктуризації балансу:

1) зменшення необоротних активів за рахунок їхнього продажу або здачі в оренду, погашення короткострокової заборгованості, поповнення оборотних активів;

2) збільшення власного капіталу, збільшення необоротних активів, погашення короткострокової заборгованості;

3) збільшення власного капіталу за рахунок повторної емісії акцій або продажу акцій, погашення короткострокової заборгованості, поповнення оборотних активів.

 

12 Якщо коефіцієнт поточної ліквідності більше нормативного значення, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами менше нормативного значення, то можливі такі схеми реструктуризації балансу:

1) зменшення необоротних активів за рахунок їхнього продажу або здачі в оренду, погашення короткострокової заборгованості, поповнення оборотних активів;

2) збільшення власного капіталу, збільшення необоротних активів, погашення короткострокової заборгованості;

3) збільшення власного капіталу за рахунок повторної емісії акцій або продажу акцій, погашення короткострокової заборгованості, поповнення оборотних активів.

 

13 При аналізі ймовірності банкрутства за методикою відновлення платоспроможності розраховують:

1) коефіцієнт поточної ліквідності;

2) коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

3) коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності;

4) коефіцієнт Бівера;

5) коефіцієнт Альтмана.

 

14 Метод функціонально-вартісного аналізу – це:

порівняльний аналіз окремих процесів, функцій, методів, технологій підприємств, які не є конкурентами підприємства, що досліджується;

аналіз сильних і слабких сторін підприємства;

порівняння окремих параметрів підприємства, досліджується  з аналогічними параметрами діяльності підприємств-конкурентів;

жодна із наведених відповідей не є правильною;

свій варіант.

 

 

15 Портфельний аналіз:

може використовуватися тільки для аналізу портфеля цінних паперів;

полягає у розгляді об’єкта аналізу як єдиного цілого сукупності;

дозволяє максимізувати прибуток при мінімальному рівні ризику;

надає достатню кількість інформації про стан підприємства, і тому його результати не потребують подальшої деталізації.

 

16 Суть АВС-аналізу полягає у:

розподілі наявних ресурсів чи можливостей підприємства на групи з виділенням показників, які за кількістю мають невелике значення, проте у вартісному обчисленні займають найбільшу питому частку у загальній сукупності;

 виділенні групи ресурсів, які є найбільш чисельними як за кількістю, так і за вартістю;

пошуку можливостей          зниження собівартості продукції;

нормуванні запасів і оптимізації величини їх залишків.

 

17 Зміна структури пасивів здійснюється шляхом:

зростання довгострокових фінансових інвестицій;

зміни процентної ставки за довгостроковими позиками;

відстрочення терміну погашення  податкових зобов’язань із сплати податку на прибуток;

свій варіант.

 

18 До інструментів контролінгу відносять:

1) бюджетування;

2) санацію;

3) АВС-аналіз;

4) мирову угоду; 

4) СВОТ-аналіз;

6) функціонально-вартісний аналіз.

 

19 Модель фінансової рівноваги припускає, що можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів повинен бути менше необхідного обсягу споживання власних фінансових ресурсів:

1) так;                    2) ні.

 

20 Для забезпечення фінансової рівноваги у тривалій перспективі служить тактичний механізм:

1) так;                     2) ні.

 

21 Для усунення неплатоспроможності підприємства служить стратегічний механізм:

1) так;                     2) ні.

 

22 Для відновлення фінансової стабільності служить оперативний механізм:

1) так;                      2) ні.