6.1 Економічна сутність банкрутства та його види

 

Банкрутство можна розглядати як інструмент виведення суб'єктів підприємницької діяльності з кризової фінансово-господарської ситуації, оскіль¬ки в основі самої процедури банкрутства лежать конкретні юридичні і економічні дії, результатом яких є звільнення підприємства від боргів, повернення його дебі¬торської заборгованості.

 

Банкрутство – визнана господарським судом неспромож¬ність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

 

Зовнішніми ознаками банкрутства підприємства є невиконання вимог протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання.

Банкрутство стає юридичним фактом з моменту винесення господарським судом ухвали про визнання боржника банкрутом. Проте передує цьому досить тривала і складна процедура порушення і розгляду справи про банкрутство, в процесі якої правовий статус підприємства-боржника, проти якого порушена справа про банкрутство, може бути змінений.

Поняття банкрутства охоплює різні його види. В законодавчій і фінансовій практиці виділяють такі види банкрутства підприємств:

1. Фіктивне  банкрутство – завідома  неправдива заява громадянина – засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також  службової особи суб’єкта господарської діяльності, громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

2. Приховування стійкої фінансової неспроможності – умисне приховування громадянином – засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також  службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом падання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.

 

 

Методичні підходи щодо виявлення прихованого банкрутства

Аналіз прихованої стадії банкрут¬ства можна провести, використовуючи формулу "ціна підприємства". На прихованій стадії починається непомітне, особливо якщо не налагоджений спеціальний облік, зниження "ціни" підприємства внаслідок несприятливих тенденцій як усередині підприємства, так і зовні. "Ціна підприємства" визначається капіталізацією прибут¬ку за формулою

                                           V = Р*К,                                                       (6.1)

де Р – очікуваний прибуток до виплати податків, а також процентів по позиках і дивідендах;

К – середньозважена вартість пасивів (зобов'язань) фірми (середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які необхідно виплачувати відповідно до умов, що склалися на ринку, за позиковий і акціонерний капітали);

V – очікувана "ціна підприємства".

 

Зниження "ціни підприємства" означає зниження його прибутковості або збільшення середньої вартості зобов'язань.

Зниження поточної вартості підприємства виявиться явно в показниках прибут¬ковості і у вимогах банків, акціонерів та інших вкладників засобів. Прогноз очікува¬ного зниження вимагає аналізу перспектив прибутковості і процентних ставок.

Доцільно розраховувати "ціну підприємства" на найближчу і довгострокову перспективу. Причини майбутнього падіння "ціни підприємства" формуються у нинішній момент і можуть бути певною мірою передбачені, хоча в економіці завжди залишається місце для непрогнозованих стрибків.

Представлений показник ціни не має відношення до цін продажів підприємств. За межами фінансової звітності залишаються найважливіші елементи потенціа¬лу підприємства – кадри, науково-технічний потенціал, який повинен зіграти роль головних важелів оздоровлення.

Зниження прибутковості відбувається під впливом різних причин – внутрішніх і зовнішніх. Значна частина внутрішніх причин може бути визначена як зниження якості управлінських рішень. Значна частина зовнішніх – як погіршення умов підприємництва. В останньому випадку треба мати на увазі, що іноді суспільне бла¬гополуччя може ставити вимогу погіршення умов для деяких видів підприємництва.

Зростання процентних ставок і вимог вкладників також визначається різни¬ми факторами, серед яких можна виділити інфляційні очікування, посилення різних типів ризику вкладень.

Зростання цін діє аналогічно зростанню процентних ставок. По-перше, воно формує певні інфляційні очікування, що підвищує інфляційну складову номі¬нальних процентних ставок і дивідендів. По-друге, зростання цін на сировину, матеріали, що комплектують вироби, значно більше зростання цін готової про¬дукції підприємства збільшує за інших рівних умов кредиторську заборгованість, а отже, може викликати додаткове кредитування і таку зміну структури зобов'я¬зань підприємства, яка підніме середню вартість пасивів навіть при оплаті готів¬кою (треба мати на увазі вартість відвернення засобів на поточний рахунок від прибуткового використання).

3. Доведення до банкрутства – умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору.

Показники аналізу для виявлення ознак фіктивного приховування та доведення до банкрутства наведені у Методичних рекомендаціях.

Крім того, в літературних джерелах зустрічається:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність через реальні втрати капіталу, що використовується. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, внаслідок чого воно оголошується банкрутом юридично.

2. Технічне банкрутство - характеризує стан не¬платоспроможності підприємства, який виник у результаті наявності простроченої де¬біторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості пере¬вищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевершує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, як правило, не приводить до його юридичного банкрутства.

Реалізація законодавства про банкрутство повинна сприяти оздоровленню всієї системи фінансових взаємостосунків між підприємцями, а у разі визнання боржника банкрутом – зведенню до мінімуму нега¬тивних наслідків банкрутства для обох сторін.