1.2 Економічна сутність та види санації

 

Одним із головних питань антикризового менеджменту є питання фінансового оздоровлення підприємств – санації.

Законом визначені два терміни: санація та досудова санація, які відрізняються часом проведення оздоровчих заходів як до порушення провадження у справі про банкрутство, так і під час провадження у справі, і кінцевою метою здійснення заходів (у визначенні санації підкреслюється, що метою проведення санаційних заходів є не тільки запобігання визнанню боржника банкрутом, а також і задоволення вимог кредиторів, а визначення досудової санації не виділяє задоволення вимог кредиторів як окрему мету, а за мету санації ставить запобігання ліквідації підприємства).

 

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності  боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти  май¬ном)  боржника,  інвестор з метою запобігання  банкрутс¬тву боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку  порушення  провадження у  справі про банкрутство.

 

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації,  спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства,  боргів  і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

 

Розділення санації на досудову і судову дає відповідь щодо узгодженості суб’єктів санації таким чином: підприємство-боржник може запровадити санаційні заходи за своїм бажанням (бажанням власників) як заходи досудової санації. 

В Законі чітко визначено об'єкт санації: незважаючи на кінцеву мету і суб’єктів, що беруть участь в санації, об'єктом виступає підприємство-боржник, підставою для провадження справи про банкрутство є кредиторська заборгованість боржника сумою не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців. Схематичне зображення взаємозв'язку елементів санації згідно з її трактуванням у Законі зображено на рис. 1.2.

 

Підходи до визначення сутності терміна «санація» від латинського «sanare» – оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

І. Бланк із санацією ототожнює заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

М. Титов2 пропонує таке визначення санації: санація – це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Зарубіжні економісти Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг – провідні фахівці у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи – дають таке визначення: «санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-право¬вих та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація – це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення».

 

 

Санація підприємства проводиться у зв’язку із:

забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей народного господарства;

галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства;

здійсненням антимонопольних заходів;

в інших випадках з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.

Санація підприємства здійснюється шляхом:

погашення боргів підприємства;

злиття збиткових підприємств з фінансово міцними підприємствами;

переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;

випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;

продажу майна підприємства-боржника або передачі його в оренду;

перетворення підприємства-боржника в інше підприємство, у тому числі, засноване на колективній та інших формах власності.

Виходячи із правової сутності, класифікувати санацію слід за такими критеріями:

за критерієм специфіки правового стану чи специфіки діяльності боржника: загальні і спеціальні процедури санації;

за критерієм порядку входження в судові процедури: добровільні і примусові процедури санації;

за критерієм формалізації порядку здійснення процедур: досудові і судові процедури;

за критерієм заходів, що застосовуються для поновлення платоспроможності боржника: організаційні (заміна керівництва, форми власності, організаційно-правової форми тощо), виробничо-технічні (перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв тощо) та заходи, які не узагальнюються автором, але, на нашу думку, їх можна назвати фінансовими (переведення боргу, продаж майна тощо);

за критерієм термінів здійснення судові процедури розподіляються на: процедури, що здійснюються у рамках чинного законодавства та процедури, термін яких може бути продовжено згідно із законодавством.

Виходячи з економічної сутності санації, можна також запропонувати класифікацію її видів за такими ознаками:

залучення додаткових фінансових ресурсів;

джерело фінансування санації;

взаємозалежність із процедурою банкрутства;

ініціатор санації;

масштаб і методи санації;

повнота виконання обов'язків по закінченні санації;

наявність державної підтримки (табл. 1.2).

 

 

Таблиця 1.2 – Класифікація видів санації, виходячи з економічної сутності

Класифікаційна ознака        Види санації

1          2

1. Залучення додаткових фінансових ресурсів    Із залученням додаткових фінансових ресурсів:

- збільшення статутного капіталу;

- безповоротна фінансова допомога;

- отримання кредитів;

-  залучення інвестицій;

- випуск облігацій.

Без залучення додаткових фінансових ресурсів:

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація строків виконання фінансових зобов'язань;

- прощення боргів чи їх частини

2. Джерело фінансування санації   За   рахунок   коштів   підприємства   і   його власників (автономна санація):

- додатковий випуск акцій;

- збільшення номінальної вартості акцій;

- обмін облігацій на акції;

- заморожування виплати дивідендів;

- резервні, страхові й інші цільові фонди;

- надання власниками безповоротної фінансової допомоги;

- фінансові кошти працівників підприємства;

- продаж частини активів;

- скорочення поточних витрат;

- заморожування інвестиційних програм;

- використання поворотного лізингу;

- надання в оренду майна підприємства;

- продаж запасів ТМЦ;

- рефінансування дебіторської заборгованості;

- продаж фінансових інвестицій;

- зростання виручки від реалізації продукції;

Продовження табл. 1.2

1          2

            - кредитування;

- інвестування;

- змішане фінансування

3. Взаємозв’язок із процедурою банкрутства      - досудова санація - здійснюється до початку провадження справи про банкрутство підприємства з метою фінансового оздоровлення підприємства, своєчасного виконання ним своїх обов'язків і попередження ініціювання процедури банкрутства;

- судова санація - здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою попередження визнання боржника банкрутом і його ліквідації

4. Ініціатор санації   - у випадку нестійкого фінансового становища з метою його покращання:

1)саме підприємство;

- у випадку провадження справи про банкрутство за заявою кредитора:

2) потенційні санатори, що мають бажання і можливості за певних умов виконати зобов'язання підприємства-боржника перед кредиторами;

3) державний орган з питань банкрутства щодо підприємств, частка у статутному капіталі яких перевищує 25%;

4) НБУ щодо комерційних банків

5. Масштаби і методи санації         1) Реструктуризація боржника:

- зміна форми власності (приватизація, корпоратизація, реприватизація);

- зміна структури власності;

- реорганізація виробничо-господарської діяльності (диверсифікація діяльності, згортання збиткових підприємств, зміна цінової політики, впровадження програм і зниження витрат тощо);

- реорганізація підприємства (злиття, поглинання, поділ, виділення, перетворення);

- реструктуризація управління

2) Реструктуризація боргу:

- зміна строків погашення зобов'язань;

- погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів;

- погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту;

- конверсія боргу у власність;

- переведення боргу на іншу юридичну особу;

- випуск облігацій чи інших боргових зобов'язань;

- продаж підприємства як цілісного майнового комплексу;

- продаж частини майна боржника

6. Повнота виконання зобов’язань підприємства по закінченні санації         - передбачене повне виконання зобов'язань перед усіма кредиторами;

- передбачено часткове виконання зобов'язань боржника;

- можливе прощення боргів

 

Продовження табл. 1.2

1          2

7. Наявність державної підтримки            1) передбачена державна підтримка:

- пряме бюджетне фінансування;

- надання державного кредиту;

- повний чи частковий викуп акцій підприємства державою;

- надання державних гарантій;

- надання пільг, у т.ч. податкових;

2) державна підтримка не передбачена

 

На підставі поданих класифікацій підприємство може обрати ті з них, які максимально відповідають глибині його кризового стану, можливості пошуку власниками фінансових ресурсів, відносин із кредиторами, ймовірності порушення справи про банкрутство тощо. При цьому якщо санація є автономною, то власники і менеджери підприємства мають повне право у виборі методів її проведення. Якщо ж санація є зовнішньою, але здійснюється до початку порушення провадження у справі про банкрутство, то свобода дій підприємства, що є об’єктом санації, певною мірою обмежується намірами зовнішнього санатора.

 

 

 

 

Фактори

Зовнішні        Внутрішні

1 Загальноекономічні: спад обсягу національного доходу, інфляція, нестабільність подат¬кової системи, зниження рівня доходів населення, зростання безробіття         1 Операційні: неефективний мар¬кетинг, висока частка постійних ви¬трат, низький рівень використання виробничих потужностей, високий розмір страхових і сезонних запасів, недостатньо диверсифікований асор¬тимент продукції, неефективний ви¬робничий менеджмент

2 Ринкові:  посилення моно¬полізму на ринку, істотне зни¬ження попиту, зниження актив¬ності фондового ринку, нестабі¬льність валютного ринку    2 Інвестиційні: неефективний фондовий портфель, висока трива¬лість будівельно-монтажних робіт, істотна перевитрата інвестиційних ресурсів, неефективний інвестицій¬ний менеджмент

3 Інші: політична нестабіль¬ність, негативні демографічні тенденції, стихійні лиха, погір¬шення кримінальної ситуації          3 Фінансові: неефективна фінан¬сова стратегія, неефективна структура активів, надмірна частка позикового капіталу, зростання дебіторської за¬боргованості, висока вартість капі¬талу, неефективний фінансовий мене¬джмент