2.3. Медична евакуація постраждалих

Медична евакуація – це вивезення постраждалих з осередку ураження до лікувальних закладів, де їм надаються необхідна медична допомога та лікування до остаточного результату.

Шлях медичної евакуації – це шлях, яким здійснюється медична евакуація.

Лікувально-евакуаційний напрямок – це етапи медичної евакуації, поєднані шляхами евакуації.

Евакуація постраждалих може здійснюватися як медичним (санітарним) транспортом, так й іншими транспортними засобами. Це може бути автомобільний, залізничний, водний та повітряний транспорт. Медична евакуація здійснюється в основному за принципом «на себе», але не виключається можливість евакуації й за принципом «від себе».

Етап медичної евакуації – це сили та засоби ДСМК, що розгорнуті на шляхах медичної евакуації для прийому, медичного сортування, надання ЕМД, лікування та підготовки постраждалих до подальшої евакуації.

Успішне здійснення ЛЕЗ досягається вирішенням таких завдань:

- створенням сил та засобів ДСМК відповідно до конкретної обстановки та завдань, а також максимально можливим наближенням їх до осередків найбільших санітарних втрат;

- розшуком, збором та вивезенням (винесенням) постраждалих, своєчасним наданням повноцінної першої медичної допомоги;

- своєчасною підготовкою етапів медичної евакуації, організацією їх чіткої роботи;

- проведенням медичного сортування постраждалих;

- наданням першої лікарської, кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги постраждалим;

- проведенням медичної евакуації постраждалих;

- веденням медичної документації;

- активним упровадженням у практику сучасних методів діагностики та лікування постраждалих.

Основними вимогами до етапного лікування постраждалих є своєчасність, наступність та послідовність заходів, що проводяться на етапах медичної евакуації.

Своєчасність полягає в дотриманні оптимальних термінів надання певних видів медичної допомоги та лікування постраждалих.

Медична допомога вважається своєчасною, якщо після її надання вдалося врятувати життя постраждалому та попередити виникнення тяжких наслідків ураження. Своєчасність досягається наданням само- та взаємодопомоги, якісною організацією пошуку, винесення та вивезення (евакуації) постраждалих з осередку НС на етапи медичної евакуації, ефективним проведенням медичного сортування й максимальним наближенням медичних сил та засобів до осередку катастрофи.

Своєчасною вважається медична допомога, якщо при НС, після ураження, вона надана в такі терміни:

- перша медична допомога – до 30 хвилин;

- долікарська медична допомога – до 1 години;

- перша лікарська допомога – до 4-5 годин;

- кваліфікована медична допомога – до 8-12 годин;

- спеціалізована медична допомога – до 24 годин.

Наступність передбачає надання медичної допомоги та лікування, виходячи з єдиних поглядів на етіологію, патогенез, клініку та методи лікування постраждалих, наявність визначеної медичної документації, що супроводжує кожного постраждалого на етапах медичної евакуації.

Послідовність полягає в послідовному зростанні обсягу медичної допомоги постраждалим на етапах медичної евакуації та застосуванні її додаткових видів.

У зоні НС надають першу медичну допомогу, долікарську та першу лікарську допомогу (можливо з елементами кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги).

Кваліфікована та спеціалізована медична допомога надається лікарями у лікувальних закладах або відділеннях, що мають спеціальне лікувально-діагностичне обладнання. Ці два види медичної допомоги організовують за межами осередку катастрофи на базі існуючих (не зруйнованих) та додатково розгорнутих лікувальних закладів.

Одночасне ураження 10 осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, вважається вогнищем масових уражень. Виникнення вогнища масових уражень навіть в умовах, коли є достатня кількість лікарняних закладів, ставить перед керівними органами охорони здоров’я ряд питань: як, коли, де та в який термін надати медичну допомогу постраждалим та зберегти їм життя, а також як захистити населення від наслідків НС.

Найважливішими невідкладними заходами при наданні екстреної медичної допомоги є знеболювання та інтенсивна терапія, направлена на попередження та ліквідацію порушень функції життєво важливих органів і систем у постраждалих, які знаходяться у вогнищі масових уражень.

У НС у дітей винятком є такий вид медичної допомоги як само- та взаємодопомога. Потрібно враховувати психоемоційний стан постраждалої дитини. Дітям молодшого віку притаманна неконтрольована поведінка, що значно ускладнює організацію надання їм необхідної медичної допомоги.

Необхідно пам’ятати, що навіть при однакових ступенях тяжкості ураження діти мають перевагу перед дорослими під час надання медичної допомоги як на місці пригоди, так і на всіх етапах медичної евакуації.

Особливу увагу приділяють вагітним жінкам, у тому числі й тим, які не потребують надання ЕМД. Це пов’язано з тим, що, зберігаючи життя вагітної жінки, зберігається й ще одне життя – життя її дитини.