РОЗДІЛ 3. КЕРУВАННЯ ЛІКВІДАЦІЄЮ МЕДИКО-САНІТАРНИХ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

 

Надання медичної допомоги населенню в зоні, що постраждала або проголошена зоною НС, визначено ст. 13 Закону України «Про захист населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру» та ст. 2 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації».

За умов НС, що пов’язані з катастрофічними наслідками стихійного лиха або техногенної катастрофи відповідно до існуючих планів, передбаченими на цей випадок, реалізуються заходи з надання медичної допомоги постраждалому населенню. Керівництво цими заходами покладається на територіальний орган управління охорони здоров’я, який створює медичний штаб та оперативну групу. При загрозі виникнення НС проводяться оповіщення та збір членів медичного штабу, керівництва ЛПЗ, що входять до ДСМК та особового складу формувань ДСМК. Ця інформація також доводиться до Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф як основного вузла МОЗ України у системі Урядової інформаційно-аналітичної системи з НС.

Організовується цілодобове чергування керівного складу медичного штабу та ЛПЗ області, проводиться медична (епідеміологічна) розвідка на території зони можливого лиха, уточнюються плани медичного забезпечення населення та порядок можливої евакуації медичних закладів, приводяться до готовності захисні засоби, засоби зв’язку, транспорт тощо.

В умовах розвитку події для збору керівного складу медичного штабу встановлюється термін 45-60 хвилин, особового складу бригад другої черги – протягом 1 години у неробочий час, а в робочий час – до 30 хвилин від моменту отримання інформації про виникнення НС. Оповіщення медичного штабу покладається на територіальний центр ЕМД згідно зі схемою оповіщення.

Для зв’язку та управління силами та засобами служби використовуються всі можливі засоби зв’язку, а також система нарочних та штатних транспортних засобів. Строки подачі, адресати та обсяг повідомлень визначені наказом МОЗ України від 03.08.2000р. №189 «Про затвердження Регламенту подання інформації в функціональній підсистемі Міністерства охорони здоров’я України в межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій».

У період розвитку НС:

- по органу охорони здоров’я видається наказ «Про введення в дію плану основних заходів при загрозі і виникненні НС, пов’язаною з…», який доводиться до керівників ЛПЗ;

- приводяться у підвищену готовність усі ЛПЗ, які знаходяться в зоні НС;

- проводиться збір оперативної інформації з місць за встановленою заздалегідь формою повідомлення (за наказом МОЗ України від 03.08.2000р. №189).

Це дозволяє визначити:

- можливості сил та засобів медичної служби районів з надання медичної допомоги постраждалим;

- необхідність у медичній евакуації постраждалих у ЛПЗ;

- необхідну допомогу, в тому числі спеціалістами, медикаментами, необхідні строки доставки;

- можливості медичного забезпечення постраждалого населення.

У цей період необхідно вирішити питання:

- забезпечення та доставки в постраждалі райони бригад спеціалістів, необхідного майна, перев’язувального матеріалу, засобів дезінфекції тощо;

- визначення необхідної кількості автотранспорту, в тому числі підвищеної прохідності, пального; можливості залучення повітряного транспорту за необхідністю екстреної евакуації хворих, медичної аероевакуації породіль з новонародженими, вагітних після 32 тижнів, населення (за потреби) з віддалених районів, доставки бригад (аеромобільна евакуація проводиться тільки в разі крайньої необхідності);

- створення груп для прогнозування ситуації із соматичною та інфекційною захворюваністю (на поточний місяць, 3 місяці, подальший період);

- організації подвірних обходів лікарів, а також залучення для подвірних обходів студентів старших курсів, лікарів-інтернів, середнього медичного персоналу та підготовки пам’ятки з їх проведення;

- потреби в перепрофілюванні ліжкового фонду ЛПЗ;

- за необхідності підсилення служби судмедекспертизи та забезпечення контролю за організацією її роботи в постраждалих районах.

Розроблення більшості з цих питань залежить від чіткої роботи головних спеціалістів, перед якими за профілем їх діяльності стоять завдання:

- встановлення стану медичного забезпечення в населених пунктах, районах, що постраждали від НС;

- визначення потреби у відповідних спеціалістах для надання невідкладної амбулаторної та спеціалізованої медичної допомоги у районах, що відрізані від райцентрів, та підготовка пропозицій про варіанти її організації;

- підготовки списку медичних працівників для роботи у постраждалих районах;

- підготовки уніфікованих схем надання невідкладної допомоги, схем лікування та діагностики з урахуванням особливостей ситуації на місцях;

- забезпечення підготовки спеціалістів до відправки у постраждалі райони, складання графіків та встановлення контролю за їхньою роботою;

- контролю щодо забезпечення укладками для роботи в автономному режимі;

- участі у роботі груп із прогнозування захворюваності за своїм профілем роботи, визначення зони високого, середнього та малого ризику.

Потрібно відзначити, що у разі масштабних катастроф матеріально-технічні ресурси, в тому числі й лікарські препарати, швидко вичерпуються.

До правової, нормативної та директивної бази, що регулює їх накопичення та поповнення на випадок НС, належать:

- Закон України «Про державний матеріальний резерв», прийнятий 24.01.1997р.;

- наказ МОЗ України від 10.08.2001р. №331 «Про затвердження номенклатури резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичного обладнання для запобігання та ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру»;

- наказ МОЗ України від 20.11.1997р. №334 «Про визначення у складі державної служби медицини катастроф медичних сил, засобів і лікувальних закладів».

Під час ліквідації медичних наслідків НС, крім організації ЕМД необхідно постійно приділяти увагу інформаційному забезпеченню. В повідомленнях повинні висвітлюватися дані щодо заходів по ліквідації наслідків НС, правила поведінки в зоні стихійного лиха, профілактичних заходів тощо. Однак така інформація має бути виваженою і не містити даних, які б негативно впливали на психоемоційний стан постраждалого населення.

У разі, коли наслідки НС призвели до значних матеріальних збитків, виникає потреба в допомозі з інших регіонів та на рівні держави. Необхідно визначити порядок організації розподілу та санітарного контролю за гуманітарною допомогою, яка буде надходити. Останнє стосується перевірки документів щодо відповідності товарів та харчових продуктів строкам придатності та існуючим гігієнічним стандартам, наявності сертифікатів якості. Водночас слід відмітити, що ці заходи повинні проводитися без зайвої затримки під час проходження гуманітарної допомоги через відповідні інстанції.

При подальшому розвитку подій у часі, погіршенні санітарно-гігієнічних умов та епідеміологічного стану, прогнозованому збільшенні інфекційної захворюваності необхідно визначити:

- пріоритетні групи серед населення, яке потерпіло під час НС, щодо медикаментозного забезпечення (до таких груп, наприклад, можна віднести вагітних жінок, породіль з немовлятами, інфекційних хворих, маленьких дітей, працівників об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення тощо);

- визначити можливості та обсяги залучення фондів, Червоного Хреста, ВООЗ;

- визначити можливості оздоровлення жінок з маленькими дітьми в санаторно-курортних закладах, їх евакуації у райони, що віддалені від зони катастрофи.

Під час організації оздоровлення дітей, окремо, або з батьками, визначають кількісний склад цих контингентів, місця їх оздоровлення та медичної реабілітації у санаторно-курортних закладах, строки лікування та порядок фінансування цих заходів. Після цього складають списки дітей за віком (із зазначенням самостійного їх оздоровлення чи з батьками) та проводиться їх централізоване перевезення до цих закладів та повернення додому.

Протягом усього періоду розгортання та виконання заходів з медичного забезпечення населення перед апаратом управління охорони здоров’я стоять такі основні завдання:

- контроль за організацією лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

- контроль за достовірністю звітних матеріалів із зони НС, що передаються до вищих органів управління, в тому числі стосовно проведених подвірних обходів, вагітних жінок.

Крім того, необхідно забезпечити організацію постійної подачі інформації до територіальних органів з питань НС, адміністративні комісії обласної державної адміністрації та до Українського НПЦ ЕМД та МК, забезпечити взаємодію з іншими службами, що беруть участь у ліквідації наслідків НС.

Варіанти організації медичної допомоги населенню на постраждалих під час НС територіях можуть бути різними, залежно від масштабів матеріальних та людських втрат, руйнування будівель, але вони повинні носити етапний характер.

Постраждалим під час стихійного лиха чи техногенної аварії медична допомога повинна надаватися особовим складом аварійно-рятувальних підрозділів та спеціалізованих аварійно-рятувальних формувань:

- аварійно-рятувальних груп;

- загонів обласних держадміністрацій;

- зведених аварійно-рятувальних загонів;

- підрозділів МВС;

- формувань ДСМК.

Серед врятованих можуть бути особи з ознаками гіпотермії різного ступеня, травмами різної локалізації, втратою крові, серцевими нападами, ускладненням дихання, психічними розладам, які направляються або виносяться до місця розгортання медичних сил у безпечні місця – пункти тимчасового збору постраждалих.

У район НС направляються бригади ШМД, за необхідності підсилені бригадами постійної готовності першої черги територіальної служби медицини катастроф. Бригади надають медичну допомогу, обсяг якої залежить від медико-санітарної обстановки, проводять сортування, забезпечують медичну евакуацію постраждалих до ЛПЗ.

Однак перш ніж залучати максимально можливу кількість мобільних формувань для надання медичної допомоги постраждалим, проводиться медична розвідка.

Для її проведення повинні залучатися медичні групи у складі: 1 лікаря спеціалізованої бригади постійної готовності першої черги, 1 лікаря-епідеміолога та водія-санітара, забезпечених комплектом засобів невідкладної допомоги та засобами зв’язку.

Вони проводять медичну та епідеміологічну розвідку та інформують начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації про реальний стан справ у зоні НС, а також про необхідність залучення відповідних сил та засобів медичної служби.

Крім того, перед групою можуть стояти ще й такі завдання:

- організація медичного сортування постраждалого населення (в безпечних місцях, наближених до району НС);

- організація та надання ЕМД до прибуття керівників ліквідації медико-санітарних наслідків НС;

- посилення пункту тимчасового збору постраждалих.

У пунктах тимчасового збору постраждалих можуть розгортатися комплекси життєзабезпечення.

У складі комплексу життєзабезпечення для населення, що постраждало внаслідок повені, розгортається тимчасовий медичний приймально-сортувальний пункт.

Матеріально-технічне оснащення такого пункту залежно від його складу повинно включати палатку (або пневмокаркасний модуль) – 1 (2) шт., санітарний автомобіль – 1 (2) шт., медичне майно та медикаменти, необхідні для надання ЕМД в обсязі, що визначений на підставі даних медичної розвідки.

На місці доставки постраждалих проводиться їх реєстрація, медичне сортування та виявляються особи:

- які потребують ЕМД, що надається в першу чергу;

- яким медична допомога може бути відстрочена (цих осіб направляють у тимчасовий приймально-сортувальний пункт);

- інші постраждалі, які не потребують медичної допомоги на цьому етапі (цих осіб направляють до пункту життєзабезпечення для постраждалого населення).

У тих випадках, коли виникає потреба проведення заходів з термінового порятунку одночасно в багатьох місцях та виникає необхідність тимчасового розміщення й усебічного забезпечення предметами першої необхідності значної кількості постраждалого населення, до роботи з надання першої медичної допомоги постраждалим (на цьому етапі) бажано залучати формування Товариства Червоного Хреста.

Силами та засобами цих формувань можуть розгортатися пункти Товариства Червоного Хреста у складі начальника та груп милосердя, гуманітарної допомоги та розшуку.

До функцій групи милосердя у складі професійного психолога та 2 осіб для надання медичної й соціальної допомоги, входять:

- проведення обстеження та надання першої медичної допомоги;

- видача постраждалим предметів першої необхідності (засобів гігієни, білизни, одягу тощо);

- підтримання життєдіяльності (годування, видача гарячих напоїв).

До функцій групи милосердя у складі 4 осіб входять:

- підсилення груп милосердя;

- доставка постраждалих до пункту тимчасового збору постраждалих або до польового госпіталю (залежить від стану постраждалого);

- надання першої медичної допомоги постраждалим.

Група розшуку включає 2 осіб, які проводять реєстрацію постраждалих, що звернулися за допомогою. У своїй роботі вони взаємодіють з рятувальними та медичними формуваннями стосовно розшуку постраждалих (формують листи повідомлень про постраждалих).

Під час катастроф, що супроводжуються появою значної кількості постраждалих, широкомасштабних руйнувань населених пунктів з їх інфраструктурою, зростає ймовірність випадків, при яких постраждалі знаходяться у тяжкому стані та потребують заходів інтенсивної терапії, стаціонарної допомоги на місці та в польових умовах.

З метою скорочення термінів надання медичної допомоги в осередку ураження, забезпечення її своєчасного надання рішенням центральних та місцевих органів виконавчої влади, крім підрозділів служби охорони здоров’я, можуть залучатися також медичні мобільні формування МНС, МО України, а в разі необхідності – військово-цивільні формування зарубіжних країн.

Для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги в польових умовах можуть використовуватися мобільні формування ДСМК або їх структурні підрозділи.

Медичний госпіталь МНС України, укомплектований персоналом ДСМК України, було створено саме для розгортання в місцях із порушеною інфраструктурою медичних закладів, а також для підсилення медичних закладів (формувань), що беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

Госпіталь забезпечує:

- прийом та медичне сортування постраждалих (уражених) внаслідок НС;

- надання постраждалим (хворим); першої лікарської допомоги та кваліфікованої медичної допомоги у встановленому обсязі;

- тимчасове розміщення та лікування постраждалих (хворих);

- тимчасову ізоляцію інфекційних хворих;

- підготовку постраждалих (хворих) до евакуації в ЛПЗ відповідно до профілю патології.

Госпіталь розгортається, як правило, у приміщеннях модульного типу, які забезпечують умови для роботи медичного персоналу в автономному режимі. До складу госпиталю залучають кваліфікованих лікарів та середній медичний персонал ДСМК.

Протягом доби роботи у госпіталі може бути надана медична допомога близько 400 постраждалим, а також госпіталізовано до 20 нетранспортабельних постраждалих. Госпіталь у повному обсязі або в складі окремих підрозділів може використовуватися як на території України, так і за кордоном для підсилення медичних закладів у районах НС на другому етапі медичної евакуації.

Штат госпіталю поділяється на постійний та перемінний. Постійний склад включає 14 працівників, що забезпечують функціонування госпіталю в щоденному режимі роботи, для підтримання постійної готовності його структурних підрозділів до виїзду в зону катастрофи в нормативний час (4 години) за наказом міністра МНС України, а також його розгортання та надання медичної допомоги у встановленому обсязі.

Перемінний склад включає медичних працівників, що залучаються для забезпечення безпосередньої цілодобової його роботи у двозмінному режимі.

Доставка госпіталю в район НС може проводитись авіатранспортом, залізницею чи автомобільним транспортом. Після проведеного медичного сортування постраждалих у приймально-сортувальному відділенні вони направляються за медичними показаннями до операційного блоку, госпітального або інфекційного відділення. Якщо постраждалі не потребують медичного втручання на цьому етапі або їм у приймально-сортувальному відділенні надана медична допомога в необхідному обсязі, то вони направляються до евакуаційного відділення.

Набутий досвід свідчить, що на територіях, постраждалих від НС, при тому, що населення не потребує евакуації в інші населені пункти, організація лікувально-діагностичного процесу може бути забезпечена таким чином:

- у разі руйнування або пошкодження існуючих амбулаторій (при наявності дільничних лікарень) спеціалісти переводяться до дільничних лікарень для ведення амбулаторного прийому;

- у разі відсутності медичних закладів (зруйновані) рекомендується використання мобільних формувань, які можуть залучатися до надання ЕМД та проводити амбулаторний прийом.

З метою надання повноцінної стаціонарної, а також методичної та консультативної допомоги у населених пунктах, відрізаних від ЛПЗ, для підсилення роботи дільничних лікарень організовуються бригади спеціалістів із числа провідних фахівців обласних чи міських клінічних лікарень для роботи вахтовим методом.

Узагалі, схематично організацію надання медичної допомоги під час ліквідації медико-санітарних наслідків НС можна подати таким чином:

1. У період рятування (становить від однієї до кількох діб) у зоні НС надається перша медична, долікарська та перша лікарська допомога, в прилеглих до зони катастрофи містах (районах) на відстані до 50 км доцільно розгортання медичних закладів для надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги за життєвими показаннями.

2. У період відновлення (який триває від 1 до 90 діб) надається кваліфікована та спеціалізована медична допомога, проводиться лікування постраждалих (хворих) до остаточного результату у містах та районах, віддалених від місця НС на відстань понад 50 км, а в подальшому, за необхідності, й в інших регіонах.