3.4. Перелік першочергових дій у разі виникнення окремих видів надзвичайних ситуацій

Передбачити те, що може трапитись під час тієї чи іншої ситуації, означає підвищити шанси на виживання. Як свідчать статистичні дані, розроблений порядок дій на той чи інший життєвий випадок, значно покращує результати лікувально-евакуаційного, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій.

Радіаційна небезпека

У випадку загрози виникнення радіаційної небезпеки необхідно діяти таким чином:

1. При оголошенні небезпечного стану слід уникати паніки, уважно слухати повідомлення.

2. Необхідно попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Потрібно дізнатися про час та місце збору мешканців для евакуації.

4. Забезпечити зменшення проникнення радіаційних речовин в квартиру (будинок): щільно закрити вікна та двері, щілини заклеїти.

5. Підготуватись до можливої евакуації: упакувати у герметичні пакети та скласти у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготувати найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).

6. Перед виходом з приміщення слід від’єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкнути газ та воду.

Факторами радіаційної небезпеки є: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого атомного вибуху – виникнення сильних руйнувань на значній території.

У випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки слід:

1. Негайно укритися в будинку. Стіни дерев’яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного – у 10 разів; заглиблені укриття (підвали) з покриттям із дерева – у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону – у 40-100 разів.

2. Уникати паніки та слухати повідомлення органів влади з питань НС.

3. Зменшити можливість проникнення радіаційних речовин у приміщення.

4. Проводити йодну профілактику. Йодистий калій вживати після їжі разом із чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 0,040г на один прийом; дітям від двох років та дорослим – по 0,125г на один прийом. Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 1-2 краплі 5,0% настоянки на 100мл молока (консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим – по 3-5 крапель на стакан молока або води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб.

5. Уточнити місце початку евакуації. Попередити сусідів, допомогти дітям, інвалідам та людям похилого віку (вони підлягають евакуації в першу чергу).

6. Швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні речі у герметичну валізу.

7. По можливості негайно залишити зону радіоактивного забруднення.

8. Перед виходом з будинку вимкнути джерела електро-, водо- та газопостачання, взяти підготовлені речі, одягнути протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов’язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидка), гумові чоботи.

9. З прибуттям на нове місце перебування провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясти його; повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином (типу ІПП-8), який буде виданий кожному. Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники.

10. Дізнайтися у місцевих органів державної влади адреси організацій, що відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

 

Хімічна небезпека

Аварії (катастрофи) на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), таких, як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид та інші. Це становить серйозну небезпеку для населення (заражене повітря вражає органи дихання, а також очі, шкіру та інші органи).

Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого хімічного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

Перелік дій на випадок загрози виникнення хімічної небезпеки:

1. Сирени та переривчасті гудки підприємств – це сигнал «Увага всім». Негайно ввімкнути приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Уважно слухати інформацію про НС та порядок дій.

2. Уникати паніки при оголошенні небезпечного стану.

3. Попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

4. Виконати заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин у квартиру (будинок): щільно закрити вікна та двері, щілини заклеїти.

5. Підготувати запас питної води: набрати воду у герметичні ємності, підготувати найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).

6. Дізнатися у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточнити час її початку.

7. Упакувати у герметичні пакети та скласти у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби.

8. Перед виходом із будинку вимкнути джерела електро-, водо- та газопостачання, взяти підготовлені речі, одягнути засоби захисту.

Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

1. Уникати паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або інших засобах оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хімічного зараження виконуйте передбачені заходи.

2. Надягнути засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.

3. По можливості негайно залишіть зону хімічного забруднення.

4. Якщо засобів індивідуального захисту немає та вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення! Зменшити можливість проникнення СДОР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклеїти, вимкнути джерела газо-, електропостачання та загасити вогонь у печах. Чекати повідомлень органів влади з питань НС за допомогою засобів зв’язку.

5. Пам’ятати, що вражаюча дія конкретної СДОР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості залишити небезпечну зону, не панікувати й продовжувати вживати заходів безпеки.

6. Швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуватися до евакуації.

7. Попередити сусідів про початок евакуації. Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

8. Залишаючи приміщення (квартиру, будинок), вимкнути джерела електро-, водо- та газопостачання, взяти підготовлені речі, одягнути засоби захисту.

9. Виходити із зони хімічного зараження слід у бік, перпендикулярний до напрямку вітру, та обходити тунелі, яри, лощини – в низинах може бути висока концентрація СДОР.

10. При підозрі на ураження СДОР уникати будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода) та звернутися до медичного закладу.

11. Вийшовши із зони зараження, зняти верхній одяг, ретельно вимити очі, ніс та рот, по можливості прийняти душ.

12. З прибуттям на нове місце перебування дізнатися у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

Надання першої допомоги при ураженні СДОР:

1. У першу чергу негайно захистити органи дихання від подальшої дії СДОР.

2. Надягніть на постраждалого протигаз або ватно-марлеву пов’язку, попередньо змочивши її водою або 2,0% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком – водою або 5,0% розчином лимонної кислоти. Винести постраждалого із зони зараження та забезпечити йому спокій і тепло.

3. Пам’ятати, що перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

4. При отруєнні хлором потрібно винести постраждалого із зони зараження. При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2,0% розчином питної соди або водою.

5. При отруєнні аміаком винести постраждалого із зони зараження, шкіру, рот, ніс промити водою. В очі закапати по дві-три краплі 30,0% Sol. Sulfacyli-natrii, в ніс – оливкову олію.

6. За необхідності відправити постраждалого до медичного закладу.

 

У разі потрапляння ртуті до навколишнього середовища необхідно знати!

Ртуть – метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки, у 13,5 раза важча за воду. Температура плавлення – +38,9°С. З підвищенням температури випаровування ртуті збільшується. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні.

З попаданням до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється та залишається там на все життя.

Встановлено максимально припустиму концентрацію парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних та робочих приміщень – 0,0003мг/м3; для виробничих приміщень – 0,0017мг/м3. Концентрація парів ртуті в повітрі понад 0,2мг/м3 викликає гостре отруєння організму людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 години: починається загальна слабість, головний біль та підвищується температура; згодом з’являються болі в животі, розлад шлунка, захворювання ясен.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка стомлюваність, послаблення пам’яті та головний біль; в окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотечі ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунка. Тривалий час ніяких ознак може й не бути, але потім поступово підвищується стомлюваність, слабість, сонливість; з’являються головний біль, апатія й емоційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а у тяжких випадках – ноги та все тіло. Ртуть уражає нервову систему, а її тривалий вплив викликає навіть божевілля.

Якщо у приміщенні розбито ртутного термометра слід:

1. Вивести з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку.

2. Відчинити настіж усі вікна у приміщенні.

3. Максимально ізолювати забруднене приміщення, щільно зачинити всі двері.

4. Захистити органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою.

5. Негайно починати збирати ртуть: збирати спринцівкою великі кульки та відразу скидати їх у скляну банку з розчином (2г перманганату калію на 1л води), більш дрібні кульки збирати щіточкою на папір та теж скидати в банку. Банку щільно закрити кришкою. Використання пилососу для збирання ртуті забороняється.

6. Вимити забруднені місця мильно-содовим розчином (400г мила та 500г кальцинованої соди на 10л води) або розчином перманганату калію (20г на 10л води).

7. Зачинити приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями та провітрювати протягом трьох діб.

8. Утримувати в приміщенні по можливості температуру не нижче 18-20°С для скорочення термінів обробки протягом проведення всіх робіт.

9. Вичистити та промити міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у термометрі необхідно:

1. Зберігати спокій, уникати паніки.

2. Вивести з приміщення всіх людей, надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації в першу чергу.

3. Захистити органи дихання (хоча б вологою марлевою пов’язкою).

4. Відчинити настіж усі вікна.

5. Ізолювати максимально забруднене приміщення, щільно зачинити всі двері.

6. Швидко зібрати документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі.

7. Вимкнути електрику та газ, загасити вогонь у грубах перед виходом з будинку.

8. Негайно викликати фахівців через місцевий державний орган з питань НС та цивільного захисту населення. У крайньому випадку зателефонувати в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів дуже складна. Хіміки називають її демеркуризацією.

Демеркуризація проводиться двома способами:

1. Хіміко-механічним – механічний збір кульок ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання).

2. Механічним – механічний збір кульок ртуті з поверхні з подальшою заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремонтом будівлі (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо виявлено кульки ртуті в будь-якому місці, слід негайно сповістити про це місцеві органи з питань НС та цивільного захисту населення або міліцію.

 

Повінь, паводок

Фактори небезпеки повеней та паводків: руйнування будинків та будівель, мостів; розмивання залізничних та автомобільних шляхів; аварії на інженерних мережах; знищення посівів; жертви серед населення та загибель тварин.

Внаслідок повені, паводка починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали.

Дії у випадку загрози виникнення повені, паводка:

1. Уважно слухати інформацію про НС та інструкції про порядок дій, не користуватись без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв’язку.

2. Зберігати спокій, попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Дізнатись у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуватися до неї.

4. Підготувати документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Скласти все у валізу. Документи слід зберігати у водонепроникному пакеті.

5. Від’єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкнути газ.

6. Перенести більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підняти на верхні полиці.

7. Перегнати худобу, яка є у господарстві, на підвищену місцевість.

Дії в зоні раптового затоплення під час повені, паводка:

1. Зберігати спокій, уникати паніки.

2. Швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі.

3. Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

4. По можливості негайно залишити зону затоплення.

5. Перед виходом з будинку вимкнути електро- та газопостачання, загасити вогонь у грубах. Зачинити вікна та двері, якщо є час – закрити вікна та двері першого поверху дошками (щитами).

6. Відчинити хлів – дати худобі можливість рятуватися.

7. Піднятись на верхні поверхи. Якщо будинок одноповерховий – зайняти горішні приміщення.

8. До прибуття допомоги залишайтесь на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізуйте рятівникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти.

9. Перевірте, чи немає поблизу постраждалих, надайте їм по можливості допомогу.

10. Потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг та взуття, відшукайте поблизу предмети, якими можна скористатися до одержання допомоги.

11. Не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти та інше).

Дії після повені, паводка:

1. Переконатись, що житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку та навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття.

2. Не слід користуватись електромережею до повного осушення будинку.

3. Обов’язково кип’ятити питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені.

4. Просушити будинок, провести ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території.

5. Здійснювати осушення затоплених підвальних приміщень поетапно (з розрахунку 1/3 об’єму води на добу).

6. Електроприладами слід користуватися тільки після їх ретельного просушування.

7. Заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавитись від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження.

8. Все майно, яке було затопленим, підлягає дезінфекції.

9. Дізнатись у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

 

Землетрус

Фактори небезпеки землетрусів: руйнування будівельних конструкцій будинків та споруд; руйнування на потенційно небезпечних об’єктах, нафто- та газопроводах; утворення завалів; руйнування систем життєзабезпечення та розлами земної кори. Додатковою небезпекою є повторні поштовхи.

Дії у випадку загрози виникнення землетрусу:

1. Уважно слухати інформацію про обстановку та інструкції про порядок дій, не користуватись без потреби телефоном.

2. Зберігати спокій, попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Навчити дітей, як діяти під час землетрусу.

4. Дізнатись у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації. Завчасно вирішіть, де буде місце зустрічі родини у разі евакуації.

5. Одягнутись, взяти документи та зібрати найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик.

6. Від’єднати всі електроприлади від електромережі, вимкнути газ та систему нагрівання.

7. Поставити на підлогу більш важкі та великі речі. Закріпити речі, які можуть впасти та спричинити травми. Не ставити ліжко біля вікна з великим склом.

8. Тримати у зручному місці один або декілька вогнегасників. Тримати шланги для поливання саду підключеними до кранів.

9. З’ясувати, чи не знаходиться житло чи місце роботи під загрозою затоплення (у разі руйнування греблі), зсуву або дії іншого стихійного лиха.

10. Вивести худобу на більш безпечну місцевість.

Дії під час землетрусу:

1. Зберігати спокій, уникати паніки.

2. Діяти негайно, як тільки з’явиться відчуття коливання ґрунту або споруди, головна небезпека, яка загрожує, – це предмети та уламки, що падають.

3. Швидко залишити будинок та відійти від нього на відкрите місце у разі перебування на першому – другому поверсі.

4. Негайно залишити кутові кімнати у разі перебування вище другого поверху.

5. Негайно перейти у більш безпечне місце у разі перебування у приміщенні.

6. Стати в отворі внутрішніх дверей або у кутку кімнати, якнайдалі від вікон та важких предметів.

7. Не кидатись до сходів або до ліфта у разі пребування у висотній споруді вище п’ятого поверху. Вихід зі споруди найбільше буде заповнений людьми, а ліфти вийдуть з ладу.

8. Вибігати з будинку швидко, але обережно. Остерігатись уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.

9. Віддалитись від високих споруд, шляхопроводів, мостів та ліній електропередач.

10. Зупинитись у випадку пересування автомобілем, відчинити двері та залишитись у автомобілі до припинення коливань.

11. Перевірити, чи немає поблизу постраждалих, сповістити про них рятувальників та по можливості надати допомогу.

Дії після землетрусу:

1. Зберігати спокій, заспокоїти дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті землетрусу, оцінити ситуацію.

2. Допомогти по можливості постраждалим, викликати медичну допомогу тим, хто її потребує.

3. Переконатися, що житло не отримало ушкоджень. Бути дуже обережним, може статися раптове обвалення, а також загрожувати небезпека від витікання газу, від ліній електромереж, розбитого скла.

4. Перевірити зовнішнім оглядом стан мереж газо-, електро- та водопостачання.

5. Обов’язково кип’ятити питну воду, вона може бути забруднена.

6. Перевірити, чи немає загрози пожежі.

7. Не користуватися відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами та не вмикати їх до того часу, поки не будете впевненими, що немає витікання газу.

8. Не користуватися довго телефоном, крім як для повідомлення про серйозну небезпеку.

9. Не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна допомога.

10. Уникайте морського узбережжя, де може виникнути небезпека від морських хвиль, спричинених сейсмічними поштовхами.

11. Будьте готовим до повторних поштовхів. Часто вони призводять до додаткових руйнувань.

12. Дізнатись у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

У разі проживання на сейсмічно небезпечній території слід зміцнити конструкції будинку:

1. Зміцнити перекриття дерев’яними чи сталевими балками.

2. З’єднати між собою сходові марші.

3. Зміцнити головні стіни.

4. Зміцнити стіни по кутах та посадити на скоби перегородки.

5. З’єднати балки, що тримають дах, на несучій стіні.

6. Зробити ревізію систем водопостачання, електроенергії, опалення та газопостачання.

У разі попередження про землетрус:

1. Оглянути будинок з погляду сейсмічної стійкості.

2. Прикріпити меблі до стін.

3. Знайти можливі маршрути для того, щоб дістатися до укриття.

4. Ознайомити з планом евакуації всіх членів родини.

5. Взяти на замітку місця можливого виникнення пожежі та тримати від них подалі горючі речовини.

6. Брати участь у навчаннях, що організуються органами цивільної оборони.

7. Перевірити придатність вогнегасників, навчитися ними користатися.

8. Періодично змінювати запаси їжі та питної води, тримати їх напоготові.

9. Тримати поряд із дверима рятувальний рюкзак з ковдрою, теплим одягом, спальним мішком, електричним ліхтариком із запасними батарейками, переносним радіоприймачем, аптечкою, міцним взуттям, а також питну воду та їжу в коробці на 2-3 доби.

Правила поведінки під час землетрусу

Вдома:

1. Не піддаватися паніці та зберігати спокій, підбадьорювати присутніх.

2. Укритися під міцними столами поблизу головних стін чи колон, тому що основна небезпека йде від падіння внутрішніх стін, стель, люстр.

3. Триматися подалі від вікон, електроприладів, посуду на вогні, який необхідно відразу загасити.

4. Відразу ж загасити будь-яке джерело пожежі.

5. Розбудити й одягти дітей; допомогти відвести в безпечне місце їх та людей похилого віку.

6. Використовувати телефон тільки у виняткових випадках, щоб покликати на допомогу, передати повідомлення органам правопорядку, пожежним, цивільній обороні.

7. Постійно слухати інформацію по радіо.

8. Відкрити двері для забезпечення виходу у разі потреби.

9. Не виходити на балкони.

10. Не користуватися ліфтом.

11. Не користуватися сірниками, тому що може існувати небезпека витікання газу.

12. Ледь закінчиться перша серія поштовхів, залишити будинок, але перш ніж залишити його (якщо він ще цілий), закрити водопровідні крани, відключити газ та електроенергію.

13. Винести предмети першої необхідності та цінності.

14. Виходити з житла спиною до стіни, особливо якщо доведеться спускатися по сходах.

15. Закрити двері будинку.

16. Зібравши всіх членів родини, а також тих, хто живе поблизу, направитися в найближчий центр збору людей, бажано пішки, а не на якому-небудь транспортному засобі.

17. Уникати вузьких та захаращених чим-небудь вулиць.

По дорозі:

1. Направлятися до ділянок, вільних від будинків, електромереж та інших об’єктів.

2. Уважно стежити за стінами, що можуть упасти, триматися якнайдалі від веж, дзвінниць, водоймищ.

3. Залишити небезпечну зону, за неможливості зробити це – знайти укриття під портиком входу в під’їзд.

4. Стежити за небезпечними предметами, що можуть виявитися на землі (проводи під напругою, скло, зламані дошки тощо).

5. Не підходити близько до місця пожежі.

6. Не ховатися поблизу гребель, річкових долин, на морських пляжах та берегах озер.

7. Забезпечити себе питною водою.

8. Дотримуватися інструкцій місцевої влади.

9. Брати участь у негайній допомозі іншим.

У машині:

1. Не дозволяти людям піддаватися паніці.

2. Не зупинятися під мостами, шляхопроводами, лініями електропередач.

3. При паркуванні машини не загороджувати дорогу іншим транспортним засобам.

4. Їхати та зупиняти автомобіль якнайдалі від балконів, карнизів і дерев.

5. По можливості не користуватися автомобілем, а пересуватися пішки.

У громадському місці:

1. Головну небезпеку становить юрба, що піддалась паніці (у цьому випадку постаратися вибрати безпечний вихід, ще не помічений юрбою).

2. Намагатися не падати, інакше не маючи піднятися ви ризикуєте бути розтоптаним.

3. Схрестити руки на животі, щоб не зламати грудну клітку.

4. Постаратися не опинитися між юрбою та перешкодою.

У школі та інших навчальних закладах:

1. Дотримуватися розробленого заздалегідь відповідними органами ситуаційного плану.

2. Тримати ситуацію під контролем, щоб допомогти іншим (впевненість та володіння обстановкою дорослого дозволяють дітям дотримуватися його вказівок, не піддаючись паніці).

3. Тренування, проведені заздалегідь з дітьми, дозволять діяти більш правильно та спокійно.

4. Діти повинні знати заздалегідь, де знайти притулок, – якщо вчителька ховається під кафедрою, учні повинні використовувати для цих цілей свої парти (кожен крок дорослого повинен повторюватися всіма дітьми).

5. Кожного учня необхідно вчити бути відповідальним за свої речі

6. У викладача повинен бути повний список присутніх учнів, та при виході він повинен його звірити з наявністю дітей.

7. Подбати про передавання дітей батькам чи у спеціально призначені центри для їхнього збору.

У потягу або у метро:

1. Бути готовими до того, що як тільки відбудеться поштовх, можливо, буде відключена електроенергія (вагон поринеться в темряву, але, незважаючи на це, не слід панікувати).

2. Підземні станції у випадку землетрусу є безпечним місцем (металоконструкції дозволяють їм добре протистояти поштовхам).

Після повернення додому:

1. Слід оглянути будинок на предмет серйозних ушкоджень.

2. Не користуватися сірниками, електровимикачем (може існувати небезпека витікання газу).

3. Не користуватися телефоном, щоб не перевантажувати лінію.

У випадку пребування під уламками:

1. Дихати глибоко, не дозволяти страху перемогти себе й упасти духом (необхідно спробувати вижити за будь-яку ціну).

2. Оцінити ситуацію та з’ясувати, що є в ній позитивного.

3. Пам’ятати, що людина здатна витримати спрагу й особливо голод протягом достатньої кількості днів, якщо не буде даремно витрачати енергію.

4. Мати впевненість, що допомога прийде обов’язково.

5. Шукати у кишенях або поблизу предмети, що могли б допомогти подавати світлові чи звукові сигнали (наприклад, будь-який предмет, що, упавши на труби чи стіни, міг би завдяки звуку, який утвориться, привернути увагу).

6. Пристосуватися до обстановки й, озирнувшись, намагатися знайти можливий вихід.

7. У разі нестачі повітря не запалювати свічок, що споживають кисень.

8. Відкинути смутні думки, зосередившись на найважливішому.

9. У випадку, коли єдиним шляхом виходу є вузький лаз, необхідно протиснутися через нього. Для цього слід розслабивши м’язи поступово протискуватися, пригорнувши лікті до боків та рухаючи ногами вперед.

 

Пожежа

Щорічно внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. На дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень.

Якщо виникла пожежа – відлік часу йде на секунди. Не слід панікувати. Необхідно остерігатися: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків та споруд, вибухів технологічного обладнання та приладів, падіння обгорілих дерев та провалів. Потрібно знати, де знаходяться засоби пожежогасіння та вміти ними користуватися.

Заходи щодо рятування постраждалих з будинків, які горять та під час гасіння пожежі:

1. Перед тим як увійти в приміщення, що горить, слід накритися мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною.

2. Відкрити обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від значного припливу свіжого повітря.

3. У сильно задимленому приміщенні рухатися поповзом або пригинаючись.

4. Для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину.

5. У першу чергу рятувати дітей, інвалідів та людей похилого віку.

6. Пам’ятати, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток.

7. Виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер.

8. Побачивши людину, на якій горить одяг, звалити її на землю та швидко накинути будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожені) і щільно притиснути до тіла, за необхідності викликати медичну допомогу.

9. Якщо загорівся одяг, необхідно впасти на землю та перевернутись, щоб збити полум’я, ні в якому разі не бігти – це ще більше сприяє розгортанню та поширенню вогню.

10. Під час гасіння пожежі використовувати вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню.

11. Бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом.

12. Якщо горить електричне обладнання або проводка, слід вимкнути рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім почати гасити вогонь.

Якщо пожежа застала вас у приміщенні:

1. Прокинувшись від шуму пожежі та запаху диму, не слід сідати в ліжку, а скотитися з нього на підлогу та повзти під хмарою диму до дверей приміщення, але не відчиняти їх відразу.

2. Обережно доторкнутися до дверей тильним боком долоні, якщо впевнені, що двері не гарячі, то обережно відчинити їх та швидко вийти, а якщо двері гарячі – не відчиняти їх (дим та полум’я не дозволять вийти).

3. Щільно закрити двері, а всі щілини та отвори заткнути будь-якою тканиною, щоб уникнути подальшого проникнення диму та повернутися поповзом у глибину приміщення і вжити заходів до порятунку.

4. Присісти, глибоко вдихнути повітря, розкрити вікно, висунутися та кричати «Допоможіть, пожежа!», а якщо такої змоги не має – відкрити вікно або розбити віконне скло твердим предметом та звернути увагу людей, які можуть викликати пожежну команду.

5. У разі виходу через двері – слід зачинити їх та поповзом пересуватись до виходу із приміщення (обов’язково зачинити за собою всі двері).

6. У випадку перебування у висотному будинку не слід бігти вниз крізь вогнище, а скористатися можливістю врятуватися на даху будівлі, використати пожежну драбину, під час пожежі заборонено користуватися ліфтами.

У всіх випадках, якщо є можливість, слід викликати пожежну команду (телефон – 101).

Масові пожежі можуть виникати в спеку та при посухах від ударів блискавки, необережного поводження з вогнем, очищення поверхні землі випалюванням сухої трави та з інших причин. Вони можуть викликати ураження людей та тварин, спалах будівель в населених пунктах, дерев’яних мостів, дерев’яних стовпів ліній електромереж та зв’язку, складів нафтопродуктів та інших матеріалів, що горять.

Дії в осередку пожежі:

1. Не слід панікувати та тікати від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долати крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом.

2. З небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходити швидко, перпендикулярно до напряму поширення вогню.

3. Якщо втекти від пожежі неможливо, то слід вийти на відкриту місцевість, ввійти у водойму або накритися вологим простирадлом та дихати повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі, – повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикрити одягом чи шматком будь-якої тканини.

4. Гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум’я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами. Слід бути обережними в місцях горіння високих дерев (вони можуть завалитися та травмувати).

5. Під час гасіння пожежі не відходити далеко від доріг та просік, не випускати з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримувати з ними зв’язок за допомогою голосу.

6. Бути особливо обережними у місцях торф’яних пожеж, ураховувати, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересуватись, по можливості перевіряючи палицею глибину шару, що вигорів.

7. Після виходу із осередку пожежі повідомити місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Перелік дій при пожежі у вагоні метро:

1. Відчувши запах диму, негайно повідомити машиніста про пожежу по переговорному пристрою та виконувати всі його вказівки. Не допустити виникнення паніки у вагоні, заспокоїти людей, взяти дітей за руки. При сильному задимленні закрити очі та дихати через вологу носову хустку чи респіратор-протигаз.

2. Залишатися на місцях, поки потяг рухається в тунелі. Після прибуття на станцію та відкриття дверей слід виходити, пропустивши вперед дітей та старших, зберігаючи при цьому спокій і витримку. Перевірити, чи не залишився хто-небудь у вагоні, допомогти цим людям вийти з нього. Відразу ж повідомити про пожежу чергову по станції та по ескалатору. Надати допомогу працівникам метро, використовуючи для гасіння вогнегасники й інші протипожежні засоби, які є на станції.

3. З появою у вагоні відкритого вогню під час руху загасити його, використовуючи наявні під сидіннями підручні засоби чи вогнегасники. Якщо це можливо, перейти у незайняту вогнем частину вагона (краще вперед) та стримувати поширення пожежі, збиваючи полум’я одягом чи заливаючи його будь-якими незаймистими рідинами (водою, молоком тощо). Ні в якому разі не намагатися зупинити потяг у тунелі аварійним стоп-краном – це ускладнить гасіння пожежі та евакуацію.

4. При зупинці потяга в тунелі не намагатися залишити його без команди машиніста, не торкатися металевого корпусу вагона та дверей до відключення високої напруги на всій ділянці. Після дозволу на вихід відчинити двері чи вибити ногами скло, вийти з вагона та рухатись вперед по ходу потяга до станції. Йти уздовж полотнини між рейками гусаком, не доторкаючись до струмоведучих шин (збоку від рейок), щоб уникнути ураження електрострумом при включенні напруги.

5. Будьте особливо уважні при виході з тунелю до станції, у місцях перетинання шляхів, на стрілках, тому що можлива поява зустрічного потяга. Якщо залишений потяг зрушив з місця та доганяє, слід притулитися до стіни тунелю. Негайно повідомити чергового по станції про те, що трапилося, та виконати його вказівки.

Перелік дій при пожежі в потязі:

1. Негайно повідомити провідника про пожежу, пройти по вагону та, не панікуючи, голосно, чітко і спокійно оголосити пасажирам про те, що сталося.

2. Розбудити сплячих пасажирів та взяти за руки дітей. Безпечніше за все евакуюватися в передні вагони, але якщо це неможливо, то йти в кінець потяга, щільно зачиняючи за собою двері купе і міжвагонних переходів. Обов’язково перевірити разом із провідником наявність людей у тамбурах, купе, туалетах палаючого вагона.

3. Використовуючи вогнегасники та підручні засоби (ковдри, мокрі ганчірки тощо), разом із пасажирами спробувати загасити вогонь.

4. Зачинити вікна, щоб вітер не роздмухував полум’я.

5. Не намагатися рятувати від вогню багаж, якщо це загрожує вашій безпеці (взяти тільки найнеобхідніше – документи, гроші, цінності).

6. Якщо вогонь відрізав вас від виходів, то слід ввійти у купе або туалет, щільно причинивши за собою двері, відчинити вікно та чекати прибуття допомоги, привертаючи до себе увагу.

7. Не вистрибувати з вагона потягу, що рухається, та не намагатися пробратися на дах – це небезпечно. У крайньому випадку – стрибати, одягнувши на себе весь наявний одяг.

8. За неможливості загасити пожежу та зв’язатися з начальником потяга або машиністом, зупинити потяг за допомогою стоп-крана, вивести з вагона всіх людей, відчинивши двері чи вибивши вікна, і разом із провідниками розчепити вагони, не допускаючи поширення вогню по всьому потягу.

9. Для запобігання руху вагонів під ухил підкласти під колеса гальмові колодки або інші підручні предмети.

10. Відвести пасажирів від палаючого вагона та послати людей у найближчий населений пункт повідомити про те, що трапилося, пожежну охорону.

11. Далі діяти за вказівкою начальника потяга та пожежних.

12. Помітивши сигнали людей, що залишилися у вагоні, негайно повідомити про них пожежних.

13. Будь-яким способом запобігати виникненню паніки та надати першу допомогу постраждалим.

Перелік дій при пожежі на водному судні:

Першочергові дії пасажирів:

1. Почувши оголошення про пожежу по судновому радіо чи від чергового матроса, по команді капітана вийти з каюти на палубу до рятувальних шлюпок, узявши з собою гроші та документи, попередньо поклавши їх у поліетиленовий пакет.

2. Поспішати, вибираючись назовні, але без паніки. Постаратися знайти рятувальний жилет (коло).

3. Якщо вихід з каюти відрізаний вогнем та димом, то залишайтеся на місці, щільно зачинивши двері.

4. Розбити скло ілюмінатора та вилазити через нього. Якщо це зробити неможливо та немає шансів на допомогу, то, обмотавши голову мокрою ганчіркою, слід прориватися через вогонь і дим.

5. Пропустивши до шлюпок дітей, жінок, поранених, тим, що залишилися – стрибати за борт.

6. Пливти у протилежний від корабля бік намагаючись по можливості привертати до себе увагу, подавати сигнали.

7. Якщо є можливість, то слід зачепитися за який-небудь предмет, що плаває.

8. Скинути одяг, що заважає, та взуття, якщо це не зроблено заздалегідь.

9. Якщо до берега далеко, то слід триматись на воді, не витрачаючи зайвих сил, та чекати допомоги.

Пожежа в автомобілі

Дії та необхідні заходи при пожежі в автомобілі.

Три найбільш важливі речі, які необхідно завжди мати в автомобілі:

1. Аптечку з медикаментами.

2. Вогнегасник.

3. Несинтетичну накидку.

Якщо автомобіль загорівся, то необхідно:

1. Зупинити автомобіль та вимкнути двигун.

2. Поставити машину на гальмо та блокувати колеса (хитке положення може збільшити інцидент).

3. Виставити сигнали на дорогу.

4. Надати допомогу потерпілим.

5. Викликати допомогу (медичну та технічну), пожежних, міліцію.

6. Стежити, щоб не було витікання бензину: сигарета або навіть маленький камінчик здатний викликати тертя (можуть стати причиною пожежі).

Вогонь в автомобілі виникає майже завжди під капотом мотора через розрив трубопроводу, що подає бензин, або в результаті запалення в карбюраторі або газовому балоні. Перше, що необхідно зробити, – це роз’єднати контакти, витягнувши ключ із замка запалювання. Якщо машина працює на газі, закрити два крани, розміщені в багажнику на баки з паливом. Після цього спрямувати струмінь вогнегасника на низ полум’я (якщо його немає – використовувати пісок, землю, накидку, одяг).

Ефективний також пакет з водою, кинутий із силою на обійняті полум’ям частини автомобіля.

Якщо вогонь торкнувся тільки карбюратора, досить включити мотор на максимальні оберти, що допоможе загасити вогонь.

Якщо є поранені, їх необхідно віднести в безпечне місце.

Якщо вогонь охопив задню частину машини, де розміщений бензобак, єдине, що залишається зробити, – це швидко віддалитися від машини. Сцени з фільмів, де вибухає автомобіль, у житті досить рідкі (це може відбутися, якщо бензобак майже порожній чи машина працює на газовій установці).

Якщо пожежа охопила салон автомобіля, знати: небезпека велика, вогонь швидко поширюється по оббивці із тканини, пластику та синтетичних волокон.

 

Харчування у випадку НС

У випадку НС харчування повинно здійснюватися з дотриманням наступних правил:

1. Використовувати для харчування лише продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях, консервацію, що не зазнала радіоактивного забруднення; не вживати овочі, які росли на забрудненому ґрунті; не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.

2. Не пити воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрити.

3. Уникати тривалого перебування на забрудненій території.

4. У приміщеннях щодня робити вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.

5. У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов’язково використовувати засоби захисту: для захисту органів дихання – протигаз, респіратор, ватно-марлеву чи протипилову пов’язку, зволожену марлеву пов’язку, хустинку або будь-яку частину одягу; для захисту шкіри – спеціальний захисний одяг типу ОЗК, плащ з капюшоном, накидку, комбінезон, гумове взуття та рукавиці.