РОЗДІЛ 5. ЦИРКУЛЯТОРНИЙ ШОК

 

Прийнято вважати, що слово «шок» має англійське (від англійського: shock – удар) або французьке (від французького: choc – удар, поштовх, потрясіння) походження. За однією версією воно було введено в медичну термінологію англійським лікарем James Latta у 1832р. для позначення «травматичних депресій життєвих функцій». До речі, саме Latta уперше застосував внутрішньовенне введення сольового розчину. За іншою версією це був французький лікар LeDran – консультант армії Людовика XV (відомо, що він лікував шок зігріванням, спокоєм, алкоголем та опієм).

Детальний опис шоку дав геніальний російський хірург М.І. Пирогов у праці «Начала общей военно-полевой хирургии, взятые из наблюдений военно-госпитальной практики и воспоминаний о Крымской войне и Кавказской экспедиции» (видання 1865-1866рр.). Микола Іванович уперше відзначив фазовість перебігу шоку, визначив загальний характер ушкодження різноманітних органів при шоку. Пізніше російський учений В.В. Пашутін зазначив важливу роль у розвитку шоку порушення кровообігу та кисневого голодування, що виникає при цьому. Він також звернув увагу на неприпустимість змішування понять «шок» та «колапс».

Велику роль у розвитку вчення про шок відіграли праці В.А. Кеннона, М.Н. Бурденко, В.А. Оппеля,

М.Н. Ахутіна, С.І. Банайтіса, О.В. Вишневського,

М.М. Єланського, П.А. Купріянова, А.А. Богомольца,

В.А. Неговського, Ю.Н. Цибіна та інших.