Передмова

 

Погіршення екологічної обстановки, урбанізація, науково-технічний прогрес, збільшення кількості транспортних засобів, нестабільна політична ситуація та воєнні конфлікти – все це достовірно призводить до збільшення кількості аварій, катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій. В Україні щорічно виникають тисячі НС природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень.

Нині в багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і, особливо, техногенних надзвичайних ситуацій, вагомість наслідків об'єктивно примушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишнього середовища, а також стабільності розвитку економіки країни.

Кожен рік в Україні від травм, отруєнь та нещасних випадків гине від 44 до 70 тисяч осіб, причому це репродуктивна працездатна частина нашого населення.

За абсолютними показниками летальних випадків, смертність унаслідок зовнішних причин виходить на друге місце після серцево-судинних захворювань, а в осіб працездатного віку – на перше. У сумній статистиці ми майже у 4 рази випереджаємо країни Європейського Союзу. Про це свідчать такі статистичні дані: серед померлих від дорожньо-транспортних пригод в Україні 18,6% постраждалих помирає на госпітальному етапі, а 81,4% – безпосередньо на місці пригоди. У європейських країнах, навпаки, на госпітальному етапі, помирає 70,0%, а 30,0% – поза межами стаціонару. Причинами цього явища є не тільки соціальні проблеми, але й несвоєчасна та некваліфікована медична допомога, на чому акцентував увагу міністр охорони здоров’я України у своєму виступі «Про підсумки діяльності галузі охорони здоров’я за 2008 рік».

За даними наукової медичної літератури, у 80,0% випадків у постраждалих із травматичними пошкодженнями смерть настає у перші шість годин після отримання травми головним чином від гострої, масивної крововтрати та пов’язаних з нею патологічних реакцій, таких як: зменшення об’єму циркулюючої крові, зменшення серцевого викиду, порушення периферичного кровообігу та, як наслідок, – порушення транспорту кисню до тканин й органів (Цибуляк, 1993р.).

Покращання якості надання своєчасної та адекватної екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі й повноцінної інтенсивної терапії в умовах стаціонару – це шлях до зміни ситуації на краще.

Саме ці причини спонукали нас до написання посібника. У посібнику викладені питання управління ліквідацією медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій. Наведено основні характеристики надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження, особливості виживання людини в екстремальних умовах. Розглянуто питання організації лікувально-евакуаційного, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій. Подана інформація про принципи надання екстреної медичної допомоги постраждалим. Викладені сучасні стандарти серцево-легеневої і церебральної реанімації (елементарної підтримки життя). Сформульовані сучасні уявлення про етіологію, патогенез, критерії діагностики, способи прогнозування вірогідності розвитку шокових станів. Використані положення міжнародної програми з надання екстреної медичної допомоги Basic Life Support (BLS) та нових рекомендацій Європейської ради з реанімації (ERC), що з’явилися у кінці 2005 року і внесли суттєві зміни у алгоритм серцево-легеневої реанімації.

Автори сподіваються, що посібник буде корисним студентам, лікарям-інтернам, що вивчають медицину надзвичайних ситуацій, хірургію, травматологію та реаніматологію.