2.4.  ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ ДИТИНИ З      ПАТОЛОГІЄЮ ТРАВНОЇ  СИСТЕМИ

При з`ясуванні скарг звернути увагу на характер абдомінального синдрому (локалізація; зв`язок з їжею, психічними та фізичними факторами;  тривалість тощо); диспептичні симптоми (нудота, блювання, печія, відрижка, апетит, випорожнення); астеновегетативний синдром (втомлюваність, емоційна лабільність, працездатність, пітливість, головний біль тощо); симптоми інтоксикації (блідість, кволість, порушення сну, гіпертермія).

В анамнезі хвороби з`ясовують  тривалість і періодичність скарг.

В анамнезі життя відмічають перенесені захворювання та розлади органів травного тракту впродовж життя, спадкову схильність, соціально-побутові умови (у т. ч. психоемоційні навантаження), з`ясовують  характер та режим харчування.

При об`єктивному обстеженні оцінюють тяжкість стану за вираженістю диспептичних розладів, порушень трофіки та інтоксикаційного синдрому, наявністю органічних уражень та ускладнень.

Звертають увагу на колір шкіри та слизових оболонок; наявність висипу; підшкірні вени, грижі; вологість та еластичність шкіри; тургор тканин, зміни волосся та  нігтів; оцінюють фізичний розвиток і стан вегетативної нервової системи (пітливість, температура, стан зіниць, пульс, АТ, вегетативні пароксизми, дермографізм та інше). Визначають розміри та конфігурацію живота, участь його в акті дихання; характер перкуторного звуку в різних ділянках живота. При пальпації живота відмічають напруження м'язів черевної стінки; болючість в епігастрії, пілородуоденальній ділянці, точках Кера, Дежардена, Кача, Мейо-Робсона,  симптом Щоткіна-Блюмберга; стан сліпої та  сигмоподібної кишок та інших відділів кишечнику. При пальпації печінки визначають локалізацію нижнього краю, його форму, консистенцію, характер та болючість. Перевіряють симптоми жовчного міхура:  Ортнера, Лепіне, Мерфі, Георгієвського-Мюссі. Оцінюють стан ануса та характеризують випорожнення.

План обстеження хворого, крім загальноклінічних обстежень (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, кал на я/г, зскрібок на е/б), містить:

біохімічний аналіз крові (білки, фракції; гострофазові показники; білірубін, АЛТ, АСТ, тимолову пробу, холестерин, лужну фосфатазу, інше – за показаннями);

імунограму (за показаннями);

копрограму;

визначення еластази калу ( за показаннями);

аналіз калу на дисбактеріоз;

реакцію Грегерсена;

бактеріологічне дослідження калу (за показаннями);

УЗД ОБП (у т.ч. з жовчогінним сніданком);

ФГДС, морфологічне дослідження біоптату слизової оболонки стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки (за показаннями);

діагностику хелікобактеріозу (у біоптаті, дихальний тест, титр антитіл);

рН-метрію, манометрію сфінктерів (за показаннями);

ЕКГ;

ректороманоскопію та колоноскопію з морфологічним дослідженням біоптату слизової оболонки кишечнику (за показаннями);

рентгенологічні та  радіоізотопні дослідження органів травної системи (за показаннями);

іригографію і електроколонографію.

Дитину консультує невролог (психотерапевт – за показаннями), отоларинголог.

         Обґрунтування діагнозу базується на патогномонічних симптомах і синдромах. Наприклад, для діагностики  гастроезофагального рефлюксу такими симптомами будуть: періодичний біль за грудниною та печія, затримка їжі після ковтання, нудота, зригування, блювання (впродовж 3 місяців і більше); зниження тиску в ділянці нижнього стравохідного сфінктера; періодичне зниження показників pH у стравоході; візуальне визначення рефлюксу при ФГДС. Для дифдіагностики з рефлюкс-езофагітом необхідно морфологічне  дослідження біоптату слизової оболонки стравоходу.

Для  синдрому роздратованого кишечнику (СРК) патогномонічними будуть: болі (дискомфорт) у нижніх ділянках черева , що супроводжуються порушенням дефекації, частоти (частіше 3 разів на день або рідше 3 разів на тиждень) і характеру випорожнень (рідкий, твердий, гетерогенний, без патологічних домішок), метеоризмом; тривалість постійних або періодичних симптомів - 3 місяці і більше; під час обстеження виявляють симптоми вегетативної дисфункції,  болючість і бурчання по ходу товстого кишечника, особливо у ділянці попереково-ободової і сигмовподібної кишок; при ендоскопічному і морфологічному дослідженнях – відсутність органічної патології. Можлива дифдіагностика з функціональною диспепсією, хворобою Крона,  неспецифічним виразковим колітом, синдромом мальабсорбції.

У лікуванні важливі режимні моменти (приймання їжі, прогулянки, сон, руховий режим); поведінка після приймання їжі; санітарно-гігієнічний режим; нормалізація психологічного клімату.

Необхідно перелічити продукти і страви, які можна вживати хворій дитині; запропонувати варіант меню. Медикаментозна терапія функціональних захворювань не повинна складатися з багатьох пероральних препаратів (оптимально – не більше 3). Обов’язкова лікувальна фізкультура. Для ерадикації хелікобактеру при ерозивно-виразкових процесах використовують трикомпонентну  (можливо, двокомпонентну) терапію.