2.5. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ ДИТИНИ З КАРДІОРЕВМАТОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

При з`ясуванні скарг  звернути увагу на підвищену втомлюваність, скорочення часу смоктання молока у грудних дітей, задишку, серцебиття, біль у ділянці серця, набряки, кашель, біль у суглобах, погіршення самопочуття, порушення сну, дратівливість, плаксивість, зміни почерку, гіпертермію.

В анамнезі хвороби звертають увагу на перенесені за 2-3 тижні захворювання (фарингіт, тонзиліт, кишкові інфекції, скарлатина, інші) .

В анамнезі  життя відмічають частоту кашлю, кількість перенесених  респіраторних захворювань, наявність ядухо-ціанотичних нападів, кардіоревматологічні захворювання впродовж життя дитини, обтяжений родинний анамнез (кардіологічні захворювання, ревматизм, захворювання суглобів); перебіг вагітності у матері (для дітей молодшого віку).

         При об`єктивному обстеженні оцінюють тяжкість стану за вираженістю серцево-судинної недостатності та інтоксикації, порушенням гемодинаміки та станом компенсаторних механізмів при уроджених вадах серця, активністю процесу при ревматичній лихоманці, порушенням функції суглобів при артритах, наявністю ускладнень.

         Оцінюють фізичний та психомоторний розвиток дитини. Відмічають порушення статики і координації рухів, наявність гіперкінезів, вегетативної дисфункції. Звертають увагу на  колір шкіри, характер ціанозу, висип (кільцеподібна еритема, ревматичні вузлики); наявність пастозності та набряків. Відмічають гіпотонію. Оцінюють шкірні та сухожильні рефлекси.

 Ретельно досліджують серцево-судинну систему. Звертають увагу на аускультацію легень та пальпацію печінки. При обстеженні кістково-суглобової системи звертають увагу на деформації грудної клітки; шийний відділ хребта; форму, розміри, набряклість,  болючість суглобів, стан шкіри над ними (підвищення температури, почервоніння) та  обсяг активних і пасивних рухів у суглобах.       

         План обстеження хворого, крім загальноклінічних обстежень (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, кал на я/г, зскрібок на е/б), містить:

біохімічний аналіз крові (білки, фракції; гострофазові показники; печінкові та ниркові проби, титр АСЛ-О  (інше – за показаннями);

визначення активності ізоферментів у сироватці крові;

засів матеріалу із зіва;

імунограму, в т.ч. визначення циркулюючих імунних комплексів, антикардіальних антитіл;

коагулограму;

виявлення ревматоїдного фактора  в сироватці крові;

виявлення персистенції вірусів за допомогою ПЛР (за показаннями);

аналіз сечі за Нечипоренком, за Зимницьким, добову протеїнурію (за показаннями) ;

ЕКГ, доплерЕхоКГ, ФКГ;

рентгенографію органів грудної порожнини та суглобів;

сцинтиграфію та томографію міокарда (за показаннями);

біопсію міокарда та синовіальної оболонки (за показаннями);

катетеризацію порожнин серця та ангіокардіографію (за показаннями).

Дитину консультує отоларинголог, окуліст, невролог, кардіохірург (за показаннями).

         Обґрунтування діагнозу базується на патогномонічних симптомах і синдромах. Наприклад,  діагностичними критеріями  міокардиту   будуть: доведена клінічними і лабораторними даними інфекція або інше захворювання в анамнезі; тахікардія, ритм галопу, ослаблений І тон на верхівці серця, застійна серцева недостатність; патологічні зміни ЕКГ (порушення ритму, провідності, інше); підвищення активності ферментів сироватці крові (ЛДГ, КФК, ЛДГ1/ЛДГ2>1); кардіомегалія за даними рентгенографії та ЕхоКГ. Дифдіагностику можливо проводити  з уродженими вадами серця (УВС), ревматичною лихоманкою, кардіоміопатіями.

         Ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) діагностують на підставі анамнестичних даних (артрит тривалістю більше 3 тижнів, ураження 3-х суглобів впродовж перших 3 тижнів хвороби); клінічних критеріїв (симетричне ураження дрібних суглобів з випотом у порожнину суглобів, ранкова скутість, бурсит або тендосиновіїт, ураження шийного відділу хребта, увеїт, ревматоїдні вузлики); лабораторних змін (збільшення ШОЕ понад 35мм/год., виявлення ревматоїдного фактора в сироватці крові); рентгенологічних симптомів (епіфізарний остеопороз, звуження суглобової щілини, ознаки випоту в суглобі); результатів біопсії синовіальної оболонки . Диференціювати можливо з реактивними артропатіями, ревматичною лихоманкою.

        У лікуванні артритів  визначають руховий режим; використовують, крім медикаментозних пероральних засобів, внутрішньосуглобове та локальне лікування. Терапія реактивних артритів залежить від тригерного фактора і містить етіотропні (антибактеріальні, за показаннями) та протизапальні препарати. При УВС необхідно призначити консервативне лікування; визначити оптимальний термін для проведення хірургічного втручання та показання щодо екстреної операції; профілактику та лікування ускладнень. При ревматичній лихоманці, крім терапії, визначають заходи вторинної профілактики. Лікування аритмій містить: усунення причини аритмії (оптимізація режиму дня та стилю життя, лікування супутніх захворювань, патогенетична базисна терапія); обґрунтоване призначення протиаритмічних препаратів.